Чому італійці не товстіють на макаронах та піці?

Хоча ми ближче до Італії, ніж Америка, багато «італійських» страв у наших кафе, ресторанах і при замовленні на будинок готують саме в американській адаптації, що спотворює уявлення про здорову та збалансовану середземноморську кухню. Наприклад, спагеті зі вершковим соусом або популярна піца пепероні, щедро залита розплавленим сиром – це зовсім не ті, що італійці їдять щодня.

А ось що допомагає їм стабільно залишатися стрункими незважаючи на іскушення.

У їх раціоні дуже мало червоного м’яса, але багато риби, курки, індічки.
Паста подається у ступені готовності al dente – «злегка недовареною».
Пасту їсти на обід, але не на вечерю.
Жирний вершковий соус замінює томатний соус, свіжі або приготовлені овочі, трохи оливкової олії.
Їсти піцу на тонкому тісті.
Завжди харчуються невеликими порціями.
З’їдають щонайменше дві страви за один прийом замість однієї великої і «ситної»: так організм отримує сигнал про насичення до того, як людина здобуде переїсти.
Не ускладнюють собі життя дієтами, оскільки це часто призводить організм до стресу і ще більш швидкому набору ваги.

А головне, як стверджують всі, хто близько знайомий з італійцями, їхньому здоров’ю і довголіттю сприяє сам «італійський спосіб життя» – розслаблений і неспішний. Вони не живуть і не їдять, як ми, на бігу. А їх великі застілля ніколи не перетворюються на мовчазну спільну обжерливість – велику частину години за столом займає жвава бесіда.

Чому французи й швейцарці не товстіють на круасанах, багетах та фондю?

Що цілком невластиво цим націям (особливо їхній жіночій половині), так це почуття провини за те, що вони дозволили собі щось смачне, але заборонене. Для них їжа пов’язана лише з позитивом – це одне з головних «маленьких насолод», складових життя. І куштують вони страви неквапливими маленькими порціями.

Ось що ще тримає їх у межах.

Дотримуються правила: «важка» їжа вчора – легка їжа сьогодні, наприклад, банкет з фондю «компенсують» овочевим супом на наступний день.
Їсти суворо чотири рази на день і забороняють собі будь-які перекуси. Дітей неухильно привчають до такого розпорядку з раннього віку.
Дотримуються 12-годинного перерви між вечерею та завтраком, що сприяє здоровому «перезавантаженню» організму.
Проводять за обідом не менше години, насолоджуючись шкіряним шматочком і не відволікаючись ні на що стороннє (робота, телевізор, чтиво тощо).
Їх раціон відрізняється великою різноманітністю продуктів.
Ніколи не ігнорують десерт: очікуючи «сладкого» наприкінці обіду, французи не допускають переїдання основних страв. А ось якщо вважати десерт особливим ласощом, яке дозволяєте собі лише «по святах», то дуже легко непомітно піти біля відриву.
Не люблять спортзали та вуличний фітнес, але багато гуляють пішки, їздити на велосипеді. Французі краще пройдуть на своїх двох, вони пішки піднімуться сходами, незважаючи на наявність ліфта чи фунікулера.

Загалом французи, як і італійці, плювати хотіли на спеціальні дієти і не забивають собі голову такою нісенітницею, як підрахунок калорій. Вони здивувалися б, дізнавшись, як багато складних і виснажливих планів схуднення дотримуються жінки інших країн якби за французьким рецептом.

Чому не товстіють японці, незважаючи на достаток фастфуду, а також рису та лапші у національному меню?

Зі всіх країн світу, крім США, саме в Японії найбільше «Макдоналдс» – близько 3 тисяч. Проте японці залишаються стрункою нацією на планеті, тоді як американці очолюють рейтинг ожиріння.

Подивіться, чому японцям так пощастило.

Порції їжі значно менші.
Японський обід виглядає більшим, ніж він є насправді. Секрет у сервірівці: перед вами багато невеликих тарілок та чашок, у яких розкладені невеликі порції.
Створюється ілюзія, що на столі «багато всякої всячини». Але насправді калорій 300, не більше.
Більшість японців налягають на білий рис і не товстіють, бо, наївшись їм досить швидко, вживають менше калорійної змаженої їжі.
Локшина, темпура (страви, обсмажені у фритюрі), окономіякі (така собі японська піца з категорії фастфуду з купою інгредієнтів) – всі ці смаколики японці поглинають раз на кілька днів, але не щодня.
Японські солодощі містять у рази менше цукру, ніж звичні нам десерти. Багатьом вони можуть здатися «присними» та «несмачними». А від японців, навпаки, традиційні західні солодощі, особливо американські, здаються образою смаку через надлишок цукру.
Японці дуже багато рухаються, включаючи жителів Токіо та інших мегаполісів, проходять великі відстані пішки та їздять на велосипедах.
Пристрій традиційного японського будинку сприяє постійному руху та «прокачуванню» м’язів: сісти/лягти на підлогу, встати з підлоги, тримати спину без опори, не розвалюватися на дивані безформною масою.