Страждання від нерозділеного кохання нерідко пов’язані з надлишком дофаміну в організмі людини. Найчастіше, у подібних випадках, для виведення надлишку дофаміну з організму допомагають помірні фізичні навантаження.

Дофамін як нейромедіатор.

Дофамін є одним із хімічних факторів внутрішнього підкріплення (ФВП).

Синтез дофаміну

Цей процес відбувається у цитоплазмі нейрона.

Локалізація у ЦНС

З усіх нейронів ЦНС лише близько семи тисяч виробляють дофамін. Відомо кілька дофамінових ядер, розташованих у мозку. Це дугоподібне ядро ​​(лат. nucleus arcuatum), що дає свої відростки у середині піднесення гіпоталамуса. Дофамінові нейрони чорної субстанції посилають аксони у стріатум (хвостате та сочевицеподібне ядро). Нейрони, що знаходяться в області вентральної покришки, дають проекції до лімбічних структур та корі.

Дофамін як гормон

Дофамін має низку фізіологічних властивостей, характерних для адренергічних речовин.

Дофамін викликає підвищення опору периферичних судин. Він підвищує артеріальний тиск систоли внаслідок стимуляції α-адренорецепторів. Також дофамін збільшує силу сердечних скорочень внаслідок стимуляції β-адренорецепторів. Збільшується сердечний викид. Частота серцевих скорочень збільшується, але не так сильно, як під впливом адреналіну.

Підвищення рівня дофаміну в плазмі крові відбувається при шоці, травмах, опіках, крововтратах, стресових станах, при різних больових синдромах, тривозі, страху, стресі. Дофамін грає роль в адаптації організму до стресових ситуацій, травм, крововтрата та ін.

Патології, пов’язані з дофаміном

Найбільш відомими патологіями, пов’язаними з дофаміном, є шизофренія та паркінсонізм. Згідно з поширеною точкою зору, шизофренія пов’язана зі зниженням вмісту дофаміну в мезокортикальній дофамінергічні шляхи (негативна симптоматика і когнітивні порушення) і з підвищенням вмісту дофаміну в мезолімбічного шляху (позитивна симптоматика: марення і галюцинації), а також, за даними порушенням метаболізму глутамату та ГАМК.

З порушенням дофамінергічної системи пов’язують також дискінезії, гіперкінезію, ангедонію, депресію, деменцію, патологічну агресивність, фіксацію патологічних потягів.