Що заважає людям відмовитися від іншого шматка торта

Вживання смачної їжі знижує активність клітин мозку, що контролюють відчуття голоду та жаги, встановили вчені. А кажучи просто, що більше з’їли, то більше хочеться. Ось чому так важко відмовитися від іншого шматка пирога до чаю, переконані вчені.

Журнал Nature розповідає про результати дослідження групи вчених на чолі зі Скоттом Стернсоном із Дослідницького центру Джанелія у Ешберні, штат Вірджинія. Під час дослідів на мишах вони виявили область мозку, де знаходяться клітини (нейрони), що відповідають за споживання їжі та води.

Коли нейронна мережа в цій галузі активізується, почуття голоду та жаги пригнічуються. І наоборот: її блокування призводить до того, що миші продовжують їсти і пити, навіть коли вони задовольнили ці потреби.

Дослідники пропонували мишам різне питво, одночасно спостерігаючи за активністю “нейронів утримання”. Було зафіксовано незначне зниження активності, коли миші пили воду або гіркувати напої, і значно її посилення, якщо миші отримували смачні рідини — наприклад, з ванільним ароматом.

Як припускають вчені, нейронна мережа улаштована так, що приємний смак змушує мозок хотіти ще більше.

Як перепрограмувати мозок

У 2019 році журнал Science повідомляв про результати дослідження на подібну тему. Його автори, які також працювали з піддослідними мишами, встановили, що мозок можна запрограмувати на переїдання: до цього призводить саме споживання їжі з великим вмістом жирів та цукру.

Група вчених з Університету Північної Кароліни у Чапел-Хіллі на чолі з нейробіологом Гарретом Стубером вивчала зміни, що відбуваються у головному мозку за наявності ожиріння.

Вони порівняли поведінку нейронних мереж у мозку живих мишей зі звичайною та надмірною вагою відразу після прийому їжі: для такої тварини давали багату на калорії солодку воду.

Мозок мишей без ожиріння реагував на сахар підвищенням активності нейронних мереж: клітини ніби подавали сигнал “досить” і забороняли вимагати продовження банкету.

Однак, коли миші отримували дедалі більше сахару, вони починали набирати лишній вагу — і нейронні мережі у їх мозку ставали дедалі менш активними, йдеться у дослідженні. До 12-ї тижні зміни дієти клітини реагували на сладкий напій приблизно на 80 % менш активно.

Втім, це дослідження не уточнює, які саме зміни призвели до втрати активності нейронних мереж: більш солодка дієта або ж безпосередньо набір ваги, зазначає невролог з Університету Мічигану Ренді Сілі, який не брав участі у роботі Стубера.

Їм просто несмачно?

Сілі не виключає, що важливим фактором у тому, як поводилися миші, могла бути сама їжа.

“Ви, напевно, не знаєте, який на смак корм для гризунів, — каже вчень. — Я його пробував, він просто огидний. Це суха, солона, несмачна бурда”.

При цьому жирна їжа, якою годують мишей, на смак нагадує тісто для цукрового печива, пояснює експерт, який, втім, припускає, що нейронна активність також могла бути важливим фактором.

Вчені, сподіваючись допомогти людям, що страждають на ожиріння, багато років вивчають механізми, що регулюють почуття ситості та голоду.

Як пише науково-популярний сайт The Conversation, у людському мозку працює система “харчового винагороди”, яка заохочує нас до споживання багатої на калорії їжі.

Така винагорода здатна перебороти сигнали про насичення, що надходять у мозок, у результаті чого нам набагато важче впоратися зі спокусою продовжувати банкет.

Оскільки споживання смачної їжі приносить нам величезне задоволення, передчуття таких приємних відчуттів стає найважливішим фактором, що визначає нашу дієту.

Чи винна еволюція?

При цьому вчені довели, що людям може бути особливо важко відмовитися від фастфуду, багатого на жир та сахар, таких продуктів, як шоколад, морожене, чіпси чи печене.

У деяких людей мозкові центри, що стимулюють споживання їжі, працюють набагато активніше, ніж у інших. Як пише The Conversation, вчені продемонстрували, наприклад, що у тих, хто особливо полюбляє шоколад, вигляд і запах сладостей викликає більш активну реакцію в районах мозку, що відповідають за “пищеве винагороду”.

Подібні механізми змушують нас формувати міцні взаємозв’язки між місцем і певним видом їжі: потрапляючи на море, ми починаємо купувати рибу та морепродукти, а в кінотеатрі їмо попкорн.

Система “харчової винагороди” допомагає нам знайти потрібну їжу та заохочує її споживання. Її поява пов’язана з минулим людства, у якого люди були мисливцями-збирачами.

Щоб вижити, їм було необхідно якнайшвидше знайти калорійну їжу — і з’їсти якнайбільше.

За тих умов переїдання допомагало людям пережити годинник, коли їжі не було зовсім. Однак у сучасному суспільстві обумовлене еволюцією прагнення до жирної та сладкої їжі призводить до ризику ожиріння.

Тим більше, що виробляти не дуже корисні, але поживні продукти набагато дешевші, ніж дієтичні.