Шизоїдна психопатія (шизоїдний розлад особистості)

Шизоїдна психопатія (шизоїдний розлад особистості) – це розлад, що характеризується замкнутістю, нетовариським, емоційною холодністю, слабкою здатністю до співчуття та встановлення теплих довірчих відносин, низькою потребою в соціальних контактах, зануреністю у внутрішній світ і схильністю до аутистичного фантазування. Можливі незмінні стійкі захоплення, якими пацієнт рідко ділиться з іншими людьми. Шизоїдна психопатія проявляється в ранньому віці і зберігається протягом усього життя. Діагноз встановлюється на підставі анамнезу життя та бесіди з хворим. Лікування – психотерапія, соціальна реабілітація.

Шизоїдна психопатія – розлад особистості, основними особливостями якого є замкнутість, слабка здатність до емпатії, низька потреба в контактах з іншими людьми, схильність до фантазування і зануреність у свій внутрішній світ.

Навколишні зазвичай вважають пацієнтів з шизоїдною психопатією «дивними», «дивакуватими» або «самітниками». Такі люди не мають друзів або мають 1-2 неблизькі друзі. Вони мало цікавляться реальністю, зазвичай погано пристосовані до вирішення життєвих питань, але виявляють цікавість до складних, абстрактних, абстрактних тем. Разом з тим, за правильного вибору спеціальності хворі здатні досягти значних успіхів у професійній діяльності. Лікування шизоїдної психопатії здійснюють фахівці у галузі психіатрії, психотерапії та клінічної психології.

Існує кілька теорій розвитку шизоїдного розладу особистості.

1. Фахівці в галузі психодинамічної терапії вважають, що шизоїдна психопатія виникає внаслідок нестачі контактів із значними дорослими в ранньому віці. Діти не отримують достатньо сигналів любові та прихильності, це, у поєднанні з певними особливостями особистості, стає причиною нездатності виявляти теплі почуття стосовно інших людей і приймати любов до себе.
2. Селф-психологи вважають, що шизоїдна психопатія є наслідком порушення «Я». Хворі погано розуміють, що вони собою представляють, і, як наслідок, не можуть визначити параметри власного комфорту і налагодити відносини з оточуючими.
3. Послідовники когнітивного напряму стверджують, що шизоїдна психопатія розвивається в результаті певної своєрідності мислення: нечіткості думок, труднощів при оцінці навколишнього оточення та емоційного стану інших людей. Нездатність хворих на шизоїдну психопатію розпізнати чужі почуття обертається емоційною холодністю і проблемами при створенні теплих довірчих відносин. Прихильники цього напряму також вказують на те, що в ранньому віці у дітей із шизоїдною психопатією виявляється відставання розвитку моторних та мовленнєвих навичок незалежно від рівня інтелекту.
4. Поряд із перерахованими теоріями, існують концепції генетичної схильності та конституційної недостатності центральної нервової системи.

Перші ознаки шизоїдного розладу особистості стають помітними у віці 3-4 років. Діти з шизоїдною психопатією воліють тихі самотні ігри. Вони байдужі до спільних активних ігор, намагаються бути ближчими до дорослих, але при цьому тримаються досить відсторонено, слухають розмови дорослих між собою, не вступаючи в емоційний контакт. Маленькі пацієнти рідко діляться з кимось своїми переживаннями, виявляють невластиву віку холодність та стриманість у почуттях.

У хворих на шизоїдну психопатію рано виявляється схильність до абстрактного мислення. Як правило, вони добре навчаються, але демонструють безпорадність у звичайних життєвих питаннях. З віком замкнутість та дистанція у спілкуванні з іншими людьми стає дедалі помітнішою. У підлітковому віці хворі на шизоїдну психопатію по можливості ухиляються як від будь-яких колективних шкільних заходів, так і від неформального спілкування з ровесниками. Вони проводять час на самоті, занурившись у фантазії та роздуми. Мало цікавляться сексом у реальному житті, при цьому нерідко активно фантазують про інтимну близькість.

Для дорослих пацієнтів із шизоїдною психопатією характерні парадоксальність зовнішнього вигляду та поведінки. Рухи незграбні, не пластичні, міміка та інтонації бідні, одноманітні. Емоційне життя позбавлене півтонів і тонких відтінків, у почуттях виділяються лише градації «захоплення», «байдужість» та «ненависть».

Хворі на шизоїдну психопатію приділяють значну частину свого часу захопленням, часом – дуже незвичайним. Вони можуть цікавитись певною епохою, філософським напрямом, науковими дослідженнями в якійсь галузі. Часто зустрічається колекціонування. Деякі пацієнти, які страждають на шизоїдну психопатію, віддають перевагу «тілесним» хобі (йозі, заняттями індивідуальними видами спорту), які допомагають згладити властиву шизоїдам незграбність, зробити рухи більш пластичними і гармонійними.

Захоплення хворих на шизоїдну психопатію можуть бути як корисними для суспільства, так і малозначними, але в тому і в іншому випадку їх відрізняє висока стійкість і вибірковість. Глибокі пізнання у певній теоретичній галузі поєднуються з байдужістю до спілкування, практичним життєвим питанням та потребам близьких людей. Пацієнти з шизоїдною психопатією вважають за краще працювати на самоті. При необхідності вони можуть встановлювати неблизькі ділові контакти, проте намагаються мінімізувати спілкування у процесі роботи та відпочинку. Хворі часто не мають сім’ї.

Відмінною рисою шизоїдної психопатії є коливання між двома полюсами – емоційною холодністю та надмірною чутливістю. При переважанні надмірної чутливості говорять про сенситивну шизоїдну психопатію, при перевазі емоційної холодності – про експансивну. Ця градація досить умовна, оскільки поряд із пацієнтами, які виявляють яскраво виражені риси того чи іншого підтипу, можна спостерігати безліч перехідних варіантів.

Сенситивна шизоїдна психопатія

Хворі на сенситивну шизоїдну психопатію – мімозоподібні, вразливі, дуже чутливі, болісно самолюбні. Довго і важко переживають будь-які образи, за найменших неприємностей намагаються «сховатися» від реальності, поринаючи у фантазії. Мають кілька постійних уподобань, до інших людей ставляться дуже насторожено. Пацієнти з цією формою шизоїдної психопатії зазвичай дуже сумлінні. Вважають за краще жити у своєму постійному, обмеженому, спокійному світі, ізольованому від зовнішніх пристрастей та бурхливих змін. Тяжко страждають при етичних конфліктах, йдуть у себе, втрачають сон та апетит.

Експансивна шизоїдна психопатія

Хворі на експансивну шизоїдну психопатію – рішучі, вольові, безстрашні, непохитні, малоздатні до співпереживання, що не зважають на думку та інтереси оточуючих. Іноді відрізняються зарозумілістю і навіть жорстокістю по відношенню до інших людей, можуть бути жовчними, примхливими. Зовнішня жорсткість поєднується з внутрішньою вразливістю та вразливістю. Пацієнти з цією формою шизоїдної психопатії схильні до бурхливих реакцій у ситуаціях конфлікту. При виникненні проблем стають дратівливими та метушливими, при подальшому посиленні психотравмуючої ситуації або занурюються у фантазування, або виявляють параноїдальні тенденції.

Діагноз встановлюють на підставі анамнезу життя та бесіди з пацієнтом. У процесі діагностики шизоїдної психопатії використовують критерії МКБ-10: ангедонію, схильність до фантазування та інтроспекції, незначний інтерес до сексу, емоційну холодність, мала кількість теплих близьких відносин, слабку реакцію на критику та похвалу, складнощі при засвоєнні норм поведінки. Диференціальну діагностику шизоїдної психопатії проводять з:

Шизоїдна психопатія не виліковується, особливості характеру та особистості зберігаються протягом усього життя. Метою лікування є покращення соціальної адаптації, допомога в усвідомленні емоцій, побудові комфортних особистих та соціальних відносин. Лікарська терапія при шизоїдної психопатії неефективна, основну роль грають різні психотерапевтичні методики. Використовуючи прийоми когнітивної терапії, фахівці допомагають пацієнтові навчитися краще усвідомлювати власні емоції, отримувати більше задоволення від якихось подій чи діяльності.

Для поліпшення соціальних навичок хворих на шизоїдну психопатію направляють на групову терапію. У процесі групових занять пацієнтів м’яко і ненав’язливо стимулюють спілкування з іншими людьми та спільної діяльності у безпечних умовах. Проводять рольові ігри, дають домашні завдання. При постановці діагнозу «шизоїдна психопатія» у дитячому чи підлітковому віці здійснюють підтримку при адаптації у колективі, надають допомогу у виборі спеціальності.

При слабкій та помірній виразності шизоїдної психопатії, правильному виборі професії та комфортних відносинах із членами сім’ї прогноз сприятливий. Пацієнти успішно адаптуються в соціумі, працюють, мають невелику кількість близьких відносин, що влаштовують їх.