Щодня наше тіло виробляє кілька літрів слизу, який покриває повітроносні шляхи та легені, весь шлунково-кишковий тракт від ротової порожнини до прямої кишки, сечовивідні протоки. Вважається, що слизь служить першим — механічним — бар’єром, який зв’язує потенційно небезпечні мікроби та перешкоджає їх проникненню в організм. Однак цим його функції далеко не обмежуються; автори нової статті, опублікованій у журналі Nature Microbiology, виявили, що слизові речовини не дозволяють бактериям взаємодіяти та утворювати біоплівки.

Основу слизу утворюють складні, розгалужені полісахариди (глікани), які зазвичай з’єднані зі спеціальними білками (муцинами) у молекулі пептідогліканів. Команда професора Массачусетського технологічного інституту (MIT) Катарини Ріббек (Katharina Ribbeck) вивчила вплив цих речовин на бактерию Pseudomonas aeruginosa. Ці умовно-патогенні синьогнійної палички в цілому нешкідливі, але можуть викликати хворобу у людей з ослабленим імунітетом.

Експерименти показали, що додавання пептідогліканів викликає цілий каскад змін у поведінці бактерий, що робить їх менш небезпечними. Так, знижувалася активність генів, робота яких важлива для «почуття кворуму» мікробів — їх здатність спілкуватися і координувати свою поведінку. Послаблювалось і наростання біоплівок, які служать бактеріям захистом та засобом прикріплення до поверхні. Все це суттєво знижує вірулентність синьогнійної палички. Розчини аналогічних в’язких штучних полимерів такого ефекту не мали.

Варто зауважити, що слиз містить сотні різних пептідогліканів, і конкретну роль шкірного з них ще належить з’ясувати. Вчені припускають, що за їх допомогою слизові нашого тіла постійно стримують не тільки ці, а й інші потенційні інфекційні агенти від активності. Можливо, змінюючи склад пептідогліканів, організм також здатний до певної міри регулювати склад і чисельність всієї мікрофлори слизових.

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я. Всі матеріали розміщенні на сайті, виключно, для ознайомлення!