Сонячний удар у дитини

Сонячний удар у дитини – це особливий варіант теплового удару, який викликаний надмірним впливом ультрафіолету. Патологічний стан зустрічається в спеку, особливо при знаходженні на сонці без головного убору в обідній годинник. Симптоми включають підвищення температури тіла, головний біль, гіперемію шкірних покривів. Ускладнені форми супроводжуються порушеннями свідомості, судомними нападами. Діагностика заснована на оцінці клінічної картини та анамнестичних даних. Лікування включає фізичні способи охолодження, заповнення водного балансу, при тяжкій формі сонячного удару потрібна госпіталізація.

Сонячний удар – поширена проблема в педіатрії, оскільки у дітей функція терморегуляції ще не досконала, навіть невелике перегрівання загрожує патологічними змінами. До того ж, що молодший пацієнт, то швидше у нього з’являються ускладнення, що вимагає від батьків постійної настороженості, а від лікарів — готовності швидко надати першу допомогу в будь-яких умовах. Невідкладний стан слід відрізняти від теплового удару, що має подібні симптоми, але виникає при загальному перегріванні тіла навіть без дії сонячного ультрафіолетового випромінювання.

Сонячний удар розвивається під час перебування дитини на відкритому сонці, частіше це відбувається під час літніх прогулянок, відпочинку біля моря чи озера. Головна умова виникнення невідкладного стану — тривале перегрівання голови УФ-променями. Небезпечним вважається період з 11 ранку до 4 години дня, коли сонце стоїть максимально високо. До факторів ризику відносять відмову від носіння головного убору, неадекватний питний режим, хронічні соматичні захворювання.

При сонячному ударі основний вплив посідає головний мозок. Під впливом ультрафіолету судини розширюються, до них посилено притікає кров, порушується ліквородинаміка у церебральних шлуночках. Стан супроводжується коливаннями внутрішньочерепного та артеріального тиску, що зумовлює тяжкі церебральні симптоми. Патологія поєднується із розладами роботи центру терморегуляції.

Гіпертермія, спричинена впливом тепла, провокує викид прозапальних інтерлейкінів, ендотоксинів. Одночасно у дитини активізуються лейкоцити та ендотеліальні клітини, вивільняються цитокіни, формується синдром запальної відповіді. Зміни ендотелію провокують системну судинну дисфункцію, порушення тромбоцитарної ланки гемостазу, кровообігу та наростаючу гіпоксію.

Клінічна картина залежить від тяжкості хвороби, віку дитини. Початкові ознаки патології включають сильне почервоніння шкіри обличчя, головний біль, раптову слабкість. Пацієнт скаржиться на нудоту, запаморочення, нудоту. Внаслідок перегрівання частішає пульс, збільшується частота дихання. Подібні симптоми характерні для сонячного удару легкого ступеня.

При невідкладному стані середнього ступеня тяжкості ознаки доповнюються порушеннями координації рухів, хиткістю ходи. Найчастіше спостерігається пригнічення свідомості до оглушення. Температура тіла збільшується до 39-40°С. Типовим проявом середньотяжкого сонячного удару в педіатричній практиці є носові кровотечі.

Тяжка форма захворювання характеризується різкою почервонінням шкіри, що змінюється блідістю з синюшним відтінком. Потерпілий непритомний чи відчуває галюцинації, рухове занепокоєння. З огляду на підвищення температури до 41-42°С розвиваються судоми. На відміну від дорослих, у дітей симптоми тяжкої стадії сонячного удару наростають стрімко.

Легкі та середньоважкі варіанти сонячного удару протікають з мінімальними поліорганними порушеннями, проте при тяжкому варіанті страждає нервова система. Чим менша дитина, тим вища ймовірність початку генералізованого судомного нападу, ознак гострого психозу. За відсутності своєчасної допомоги неврологічні симптоми закінчуються коматозним станом, при цьому ризик смерті зростає до 30%.

Лікар-педіатр ставить діагноз при фізикальному обстеженні дитини, зіставляючи його симптоми з даними анамнезу (спекотний сонячний день, відсутність головного убору). Фахівець відзначає гіперемію шкірного покриву, тахіпное, тахікардію з можливими функціональними шумами у серці. Лабораторно-інструментальні методи у рутинній практиці не показано, але при госпіталізації дитини виконується стандартний комплекс діагностики.

Дитину з сонячним ударом необхідно перемістити в тінь, звільнити від стискаючого руху одягу, покласти, піднявши голову. Якщо пацієнт перебуває у свідомості і почувається нормально, йому дають прохолодне пиття, бажано з додаванням щіпки солі та цукру для відновлення електролітного балансу. Для швидкого охолодження на лоб кладуть мокру тканину. Щоб знизити загальну температуру тіла, компреси також поміщають на шию, область пахв, пахвинну зону.

За легкого ступеня сонячного удару лікарі надають допомогу на місці, госпіталізація не потрібна. Батькам рекомендують відвести дитину з вулиці до прохолодного приміщення, протягом кількох годин спостерігати за станом, і, якщо виникають нетипові симптоми, повторно викликати лікаря. При середньотяжкому та тяжкому перебігу хворого госпіталізують: використовують фізичні методи охолодження, проводять інфузійну терапію, реанімаційні заходи (за показаннями).

За своєчасної лікарської допомоги стан швидко покращується, прояви сонячного удару зникають безвісти. Тяжкі неврологічні порушення бувають у немовлят першого року життя, а також при запізнілому початку лікування. Профілактика включає уникнення прямого сонячного опромінення в обідню пору, дотримання раціонального питного режиму, підбір для дитини легкого одягу з натуральних матеріалів та обов’язкове носіння головного убору на вулиці.