Стареча кератома

Стареча кератома — одиничне або множинне доброякісне утворення шкіри людей похилого віку, що є округлою пігментованою бляшкою діаметром до декількох сантиметрів, покритою нашаруваннями ороговілого епітелію. Розташовується стареча кератома на шкірі обличчя, шиї, кистей та передпліч. Можливе злоякісне переродження кератоми з розвитком базаліоми або раку шкіри. Діагностика проводиться шляхом огляду, дерматоскопії та гістологічного дослідження. Вилучення здійснюється радіохвильовим методом, лазером, апаратом для електрокоагуляції, рідким азотом або медикаментозними засобами некротизуючої дії.

Найчастіше стареча кератому зустрічається у літньому віці. Цей факт і став приводом для назви цього виду кератом. До їх утворення схильні люди із сухою шкірою, вік яких перевищив 50 років. Деякі автори вказують на те, що у чоловіків старечі кератоми спостерігаються частіше та у більшій кількості.

Утворення кератоми відбувається за рахунок неконтрольованого розростання поверхневих шарів епідермісу (базального або шипуватого), що супроводжується ороговінням епідермальних клітин. Розташування старечих кератом переважно на відкритих ділянках тіла дає підстави припускати, що їхня поява пов’язана з надмірною дією на шкіру ультрафіолетових променів. Крім того, зазначають спадковий характер утворень.

Утворення старечої кератоми починається з появи на шкірі жовтуватого або коричневого плями невеликого розміру. На початку пляма слабо відрізняється від кольору шкіри, що оточує його, але з часом починає пігментуватися і забарвлюється в червонуватий або коричневий колір. Одночасно відбувається зростання плями і його інфільтрація, що призводить до утворення невеликої папули, що виступає над поверхнею шкіри, поверхня якої має дрібні поглиблення і нагадує наперсток. У процесі подальшого зростання стареча кератома набуває свого характерного вигляду округлої опуклої бляшки. Її розмір може досягати 6 см у діаметрі. В результаті гіперкератозу поверхня бляшки покривається роговими лусочками. На ній розташовані множинні рогові кісти, що утворюються внаслідок закупорки волосяних фолікулів. При видаленні лусочок з поверхні кератоми під ними відкривається інфільтрована і поверхня, що кровоточить.

Улюблена локалізація старечої кератоми – це шкіра відкритих ділянок тіла: тильна сторона кистей, руки, обличчя та шия. Набагато рідше зустрічаються на тулуб. Освіта може бути одиничною, але часто має множинний характер.

Стареча кератома відрізняється повільним розвитком та тривалим перебігом. Можливе її мимовільне зникнення. У деяких випадках відбувається трансформація кератоми в шкірний ріг — конусоподібний роговий виріст, що повільно зростає в довжину.

Тенденція до повільного, але постійного зростання може призвести до того, що стареча кератому досягне великих розмірів і стане помітним косметичним дефектом, особливо у разі її розташування на шкірі обличчя. Перебіг старечої кератоми може ускладнитися постійною появою нових і нових кератом. Це завдає певного дискомфорту пацієнтові, адже кератоми є опуклими утвореннями і за рахунок цього легко травмуються.

Однак найгрізнішим ускладненням старечої кератоми є її малігнізація. Стареча кератома відноситься до доброякісних новоутворень шкіри. Але, за даними досліджень, що проводяться в дерматології, вона може зазнавати злоякісного переродження в 9-15% випадків. Можлива трансформація старечої кератоми на плоскоклітинний рак шкіри або базаліому. Такій зміні освіти може сприяти її регулярне травмування або надмірне УФ-опромінення.

Для діагностики старечої кератоми дерматолог проводить візуальний огляд освіти та дерматоскопію. При розгляді освіти під збільшенням з його поверхні виявляються характерні поглиблення і рогові кісти. При підозрі на злоякісний процес потрібна невідкладна консультація дерматоонколога, проведення сіаскопії та УЗД освіти.

Гістологія старечої кератоми зазвичай проводиться після її видалення. Характерна картина проліферації кератиноцитів та меланоцитів шипуватого шару, паракератоз та ядерний поліморфізм. Відмінністю від себорейного кератозу є відсутність рогових та базалоїдних клітин. Виявлення атипових кератиноцитів свідчить початок злоякісної трансформації.

Диференціальна діагностика старечої кератоми проводиться зі звичайною бородавкою, себорейним кератозом, папіломами, фолікулярною кератомою, хворобою Боуена, базаліомою, меланомою та різними видами пігментних невусів, блакитним невусом, вусом та ін.

Видалення старечої кератоми можливе за допомогою лазера, електрокоагуляції, радіохвильового методу, кріодеструкції, солкодерму та шляхом хірургічного висічення. Якщо кератома має множинний характер, пацієнту додатково призначають курс лікування ароматичними ретиноїдами.

Електрокоагуляція легко видаляє старечу кератому, проте це не дає можливості гістологічного дослідження. Для попередження рецидиву наприкінці операції роблять припікання основи кератоми. Кріодеструкція рідким азотом може ускладнитися рецидивом. Оптимальним є заморожування освіти з подальшим проведенням кюретажу.

Видалення лазером може проводитися двома способами: методом лазерної валоризації або застосуванням лазерного променя як скальпель. Останній спосіб уможливлює проведення гістології віддаленої кератоми для підтвердження її доброякісності. Хороші результати (відсутність рубця, мінімум рецидивів) дає радіохвильове видалення старечої кератоми. Хірургічне висічення показано при підозрі на її злоякісну трансформацію або великі розміри освіти. Видалення за допомогою фармпрепаратів некротизуючої дії (комплекс кислот для зовнішнього застосування) може застосовуватися при множинних кератомах і проводиться в декілька етапів. Однак вона не захищає пацієнта від можливості рецидивів.