Сторонні тіла очі

Сторонні тіла очі – Поверхнево або глибоко розташовані чужорідні предмети різних відділів придаткового апарату ока, очниці та очного яблука. Сторонні тіла ока проявляють себе сльозотечею, болем, гіперемією та набряком кон’юнктиви, блефароспазмом. Для виявлення сторонніх тіл різної локалізації може використовуватися зовнішній огляд очей з виворотом повік, біомікроскопія, офтальмоскопія, рентгенографія орбіти, гоніоскопія, діафаноскопія ока та його придатків, УЗД. Допомога при попаданні сторонніх тіл в око полягає в хірургічній обробці рани, рясному промиванні кон’юнктивальної порожнини, напрямку постраждалого в офтальмологічний стаціонар для вилучення предмета, що потрапив в око, безопераційним або хірургічним шляхом.

Сторонні тіла ока є досить поширеною та серйозною проблемою в офтальмології. Сторонні тіла ока можуть викликати токсичні та механічні пошкодження органу зору, запальну реакцію (блефарит, кон’юнктивіт, кератит, увеїт), крововиливи (гемофтальм), вторинні ускладнення (глаукому, катаракту, відшарування сітківки, ендо- та панофталь).

Залежно від місця застосування чужорідних предметів розрізняють сторонні тіла повік, кон’юнктиви, рогівки, очниці та очного яблука. За характером сторонні тіла очі діляться на магнітні (залізовмісні) і немагнітні (дерево, скло, земля, пісок, що містять мідь, алюміній та інші метали тощо).

Характеристика

Сторонні тіла слизової ока найчастіше представлені дрібними предметами: піщинками, частинками землі, металу, вугілля, каменю, волосками, віями, жорсткими волокнами деяких рослин і т. д. Залежно від сили впровадження сторонні тіла очі можуть залишатися на поверхні кон’юнктиви або проникати в слизову.

При порушенні цілісності кон’юнктиви стороннє тіло ока викликає утворення інфільтрату або грануляції з лімфоцитів, гігантських та епітеліоїдних клітин, що нагадує туберкульоз кон’юнктиви. Своєчасно невидале стороннє тіло кон’юнктиви може інкапсулюватися. Сторонні тіла слизової ока супроводжуються сльозотечею, болем, світлобоязню, дискомфортом, блефароспазмом, кон’юнктивітом. Виразність кон’юнктивальної ін’єкції може бути різною.

Діагностика

Діагностика стороннього тіла проводиться в ході ретельного зовнішнього огляду слизової ока з виворотом повік. Рефлекторні миготливі рухи і посилене сльозовиділення сприяє переміщенню чужорідних тіл очей, що вільно лежать, по кон’юнктивальній порожнині; найчастіше частинки та уламки затримується в борозенці, розташованій уздовж краю століття.

Лікування

Поверхнево-сторонні тіла очей видаляють з кон’юнктиви вологим ватним тампоном, змоченим в антисептичному розчині, або шляхом струминного промивання кон’юнктивальної порожнини. При впровадженні сторонніх тіл очей у тканини в порожнину кон’юнктиви закопують 0,5% розчин дикаїну, потім сторонній предмет видаляють за допомогою голки, пінцету або жолобуватого долотця. Після вилучення стороннього тіла очі призначають інстиляції розчину та закладання мазі сульфацетаміду за повіки протягом 3-4 днів.

Після видалення стороннього тіла кон’юнктиви явища подразнення ока досить швидко регресують; зорова функція не страждає.

Характеристика

Сторонні тіла, що потрапляють в очі, можуть залишатися на поверхні рогівки або впроваджуватися в неї на різну глибину. Це залежить від структури та величини частинок, наявності у них гострих зубців або граней, сили та швидкості попадання в око. Залягання стороннього тіла може бути поверхневим, серединним або глибоким. Серед глибоко проникають у рогівку сторонніх предметів зазвичай зустрічаються частинки металу.

Сторонні тіла ока нерідко ушкоджують епітелій рогівки, сприяючи проникненню інфекції та розвитку кератиту. Вже за кілька годин у тканинах рогівки навколо стороннього тіла утворюється запальний інфільтрат, розвивається перикорнеальна судинна ін’єкція. Глибоко розташовані сторонні тала очі можуть одним кінцем проникати у передню камеру. Невитягнуті поверхневі або серединно розташовані сторонні тіла рогівки з часом обумовлюються або нагноюються. Скарги включають біль, відчуття стороннього тіла («пісчинки», «соринки») в оці, сльозотеча, світлобоязнь, мимовільне змикання повік, погіршення зору.

Діагностика

Характер та глибину залягання сторонніх тіл рогівки очі уточнюють за допомогою діафаноскопії, біомікроскопії. Зазвичай при офтальмологічному огляді стороннє тіло рогівки ока визначається у вигляді темної або сірої блискучої точки, оточеної тонким обідком інфільтрату. Для унеможливлення проникнення сторонніх тіл у передню камеру ока проводиться гоніоскопія.

Лікування

Видалення стороннього тіла рогівки проводиться після закапування розчину анестетика: поверхневі частинки обережно знімають вологим ватним тампоном; впроваджені глибоко в рогівку витягують за допомогою спеціального списа або жолобуватого долотця. Після вилучення уламка на око накладається стерильна захисна пов’язка; рекомендуються інстиляції в кон’юнктивальний мішок антисептичних крапель, закладання за повіку антибактеріальних мазей. Також може знадобитися виконання субкон’юнктивальних ін’єкцій антибіотиків.

При видаленні сторонніх тіл з рогівки ока існує небезпека прокидання рогової оболонки або проштовхування предмета, що видобувається в передню камеру, тому всі маніпуляції повинні проводитися в умовах медичного закладу досвідченим хірургом-офтальмологом.

Після вилучення поверхнево розташованих сторонніх тіл рогівки ока, значних наслідків, зазвичай, немає. Глибоке пошкодження рогівки ока стороннім тілом надалі може призвести до розвитку неправильного астигматизму, помутніння рогової оболонки, зниження гостроти зору.

Характеристика

Сторонні тіла порожнини ока (внутрішньоочні сторонні тіла) зустрічаються 5-15% випадків всіх ушкоджень очей. При цьому менша частина сторонніх тіл затримується у передньому відділі ока (передній та задній камері, райдужці, кришталику, війному тілі); Більшість потрапляє в задній відділ ока (склоподібне тіло, судинну оболонку).

Всередину очі частіше проникають металеві сторонні тіла (близько 85%), рідше потрапляють уламки скла, каменю, дерева. Залежно від величини, хімічних властивостей, мікробного забруднення, локалізації та часу знаходження в оці сторонні тала можуть викликати патологічні зміни: рецидивні іридоцикліти, стійкі помутніння та шварти у склоподібному тілі, вторинну глаукому, дистрофію та відшарування сітківки, ха. Інертні дрібні частинки можуть осумковуватися, не викликаючи роздратування; інфіковані патогенною флорою предмети можуть супроводжуватись гнійним ендофтальмітом; поранення великими осколками нерідко призводить до розмозження та загибелі ока.

Діагностика

При попаданні сторонніх тіл всередину ока огляд виявляє наявність вхідного отвору в рогівці, райдужці, зіниці або склері – зяє або зі зімкнутими краями. При зяянні рани через неї можуть випадати внутрішні оболонки, склоподібне тіло, кришталик. Нерідко виявляється потужний крововилив у передню камеру ока. При проникненні стороннього тіла ока через зіницю нерідко відзначається травма кришталика та його помутніння (вторинна катаракта).

Діагностика сторонніх тіл ока вимагає ретельного обстеження з виконанням діафаноскопії, офтальмоскопії, біомікроскопії, гоніоскопії, рентгенографії, УЗД ока, томографії. Для виявлення металевих шпильок проводиться електролокація, магнітна проба.

Лікування

Внутрішньоочні сторонні тіла підлягають видаленню хірургічним шляхом. Для профілактики іридоцикліту, панофтальміту, ендофтальміту призначаються субкон’юнктивальні та внутрішньом’язові ін’єкції антибіотиків.

Найчастіше сторонні тіла очі видаляють через розріз лімба, рогівки або склер (переднім шляхом) за допомогою спеціального очного магніту, пінцету або шпателя. При розташуванні предмета в задній камері ока проводиться іридектомія або іридотомія з подальшим вилученням уламка. При набуханні кришталика, розвитку халькозу або катаракти показано екстракапсулярну або інтракапсулярну екстракцію кришталика разом з стороннім тілом. При гемо- та ендофтальміті виробляють вітректомію; при вкрай тяжких ушкодженнях може знадобитися проведення енуклеації ока.

Після вилучення немагнітних або магнітних сторонніх тіл з ока проводять місцеве та системне лікування. При чужорідних тілах порожнини ока прогноз щодо зорової функції та збереження самого ока завжди серйозний.

Характеристика

Використання сторонніх тіл у очницю відбувається через повіки, кон’юнктиву, при прободенні очного яблука. Серед предметів, що потрапляють сюди, зустрічаються уламки металу, скла, каменю, дерева, які можуть викликати асептичне запалення або гнійний процес в орбіті (флегмону очниці).

Клінічна картина характеризується наявністю вхідного раневого отвору, набряклістю повік та кон’юнктиви, екзофтальмом, офтальмоплегією, локальною втратою шкірної чутливості, порушенням чутливості рогівки. При пошкодженні стінок очниці стороннє тіло ока може проникнути в носову порожнину або додаткову пазуху. При ушкодженні стороннім тілом прямий м’яз ока виникає диплопія. У разі поранення зорового нерва відзначається різке зниження гостроти зору чи сліпота; при пошкодженні гілок трійчастого нерва спостерігається зниження чутливості верхньої повіки, спастичний заворот нижньої повіки, нейропаралітичний кератит.

Діагностика

Основними методами виявлення сторонніх тіл очної ямки служать рентгенографія орбіти, рентгенографія придаткових пазух носа, рентгенографія кісток черепа. При необхідності ведення пацієнта з стороннім тілом ока здійснюється офтальмологом спільно з отоларингологом та неврологом.

Лікування

Сторонні тіла ока, розташовані близько до поверхні вхідного отвору, видаляють після первинної хірургічної обробки рани. У деяких випадках може знадобитися проведення орбітотомії, фронтотомії, сфеноїдотомії, етмоїдотомії, гайморотомії. Обов’язково призначається потужна антибактеріальна терапія.

Прогноз залежить від локалізації, величини та характеру стороннього тіла очної ямки, тяжкості пошкоджень. У тому випадку, якщо немає пошкодження зорового нерва, прогноз щодо збереження зору сприятливий.

Найчастіше сторонні тіла потрапляють у вічі при недотриманні техніки безпеки, тому основні заходи профілактики полягають у використанні захисних окулярів під час проведення столярних, слюсарних, сільськогосподарських та інших робіт. При попаданні стороннього тіла в око не слід намагатися видалити його самостійно – це може призвести до міграції уламків, пошкодження глибоких структур ока та важких ускладнень.