Стороннє тіло вуха

Стороннє тіло вуха — чужорідний об’єкт, що у зовнішньому слуховому проході чи що у порожнину середнього чи внутрішнього вуха. Стороннім тілом вуха може бути будь-який дрібний побутовий предмет або камінчик, іграшка, шматочок паперу, пластиліну, вати, дерев’яна тріска або паличка, насіння рослин, комаха або інший живий організм, деталь слухового апарату, скупчення вушної сірки. Стороннє тіло вуха проявляється закладеністю та болем у вусі, зниженням слуху, почуттям тиску у вусі, іноді запамороченням та блюванням. Діагностика стороннього тіла вуха проводиться за допомогою отоскопії. Видалення стороннього тіла вуха в залежності від його розмірів та форми здійснюється промиванням, інструментальним способом або шляхом хірургічного втручання.

Подібно до чужорідних тіл глотки і носа, стороннє тіло вуха найчастіше діагностується у дітей. Під час гри дитина сама вводить у зовнішній слуховий прохід сторонній предмет. Добре, якщо він розповість про це батькам. В іншому випадку об’єкт, що довго перебуває у вусі, призводить до розвитку запалення. У дорослих стороннє тіло вуха виникає випадковим чином. Нерідко причиною стороннього тіла вуха стають різного роду травми, в результаті яких у вухо може потрапити земля, пісок, шматочок скла, уламок снаряда, що вибухнув, куля і т. п. При цьому стороннє тіло вуха може розташовуватися не тільки в зовнішньому слуховому проході, але також у барабанній порожнині або у внутрішньому вусі. У людей похилого віку, які страждають на виражену приглухуватість, стороннім тілом вуха можуть бути батарейки і деталі слухового апарату.

За механізмом виникнення отоларингологія поділяє сторонні тіла вуха на екзогенні та ендогенні. Екзогенне стороннє тіло вуха проникає в нього із зовнішнього середовища, а ендогенне – утворюється безпосередньо у вусі. Більшість сторонніх тіл вуха мають екзогенне походження. До ендогенних сторонніх тіл відносяться сірчані пробки.

За своїм характером сторонні тіла вуха поділяються на дві великі групи: неживі (інертні) і живі (рухливі). До неживих чужорідних тіл вуха відносяться маленькі камінчики, пісок, насіння різних рослин, побутові предмети (гудзики, намистинки, батарейки, дрібні іграшки та деталі конструктора, шматочки паперу, пінопласту, вати та ін.) Живим стороннім тілом вуха може бути комаха, випадково попавши з повітря або заповзло у вухо, поки людина спала або лежала на траві; п’явка або личинка з відкритої водойми, яка проникла у зовнішній слуховий прохід під час купання. Також виділяють вільно лежачі та фіксовані сторонні тіла вуха.

Симптоми

Стороннє тіло вуха неживої природи в деяких випадках може не викликати у пацієнта жодних неприємних відчуттів. Як правило, це стосується дрібних і гладких предметів. Найбільше стороннє тіло вуха, перешкоджаючи проходженню по слуховій трубі звукової хвилі, викликає зниження слуху і почуття закладеності вуха. Стороннє тіло вуха, що має гострі виступи, може поранити шкіру зовнішнього слухового проходу або барабанну перетинку, що призводить до появи болю та кров’янистих виділень з вуха. Воно здатне перфорувати барабанну перетинку. В результаті перфорації в порожнину середнього вуха може потрапити інфекція, що веде до появи середнього отиту.

Стороннє тіло вуха тією чи іншою мірою дратівливо діє на шкіру зовнішнього слухового проходу, стимулюючи секреторну активність сірчаних та потових залоз. В результаті підвищеної вологості такі сторонні тіла вуха, як зерна гороху, кукурудзи та квасолі, згодом набухають і збільшуються в обсязі. При цьому вони повністю перекривають просвіт слухового проходу, що супроводжується значним зниженням слуху, почуттям розпирання у вусі та болем. Досягаючи значних розмірів, подібне стороннє тіло вуха здавлює тканини всередині слухового проходу, викликаючи їхнє омертвіння. Воно виявляється вклиненим у слуховий прохід, що набагато ускладнює його видалення. Велику небезпеку є батарейки, що потрапили у вухо. Проводячи електричний струм у вологому середовищі, можуть стати причиною некрозу ділянки шкіри слухового проходу.

Ускладнення

Своєчасно не віддалене стороннє тіло вуха призводить до розвитку запальної реакції. У таких випадках спостерігається поява болю у вусі, виділення з нього слизово-гнійного відокремлюваного, погіршення слуху. При вираженому запаленні можливе підвищення температури тіла, біль голови. Запальна реакція супроводжується набряклістю, яка зменшує просвіт слухового проходу, що ускладнює вилучення стороннього тіла вуха.

Діагностика

Стороннє тіло вуха неживої природи часто виявляється при простому огляді зовнішнього слухового проходу. Для кращого перегляду слухового проходу у дорослого пацієнта або дитини старшого віку отоларинголог однією рукою відтягує вушну раковину вгору та назад. У маленьких дітей вушну раковину зміщують униз і назад. Якщо пацієнт не відразу звернувся за допомогою, то запалення і набряк, що розвинулися в слуховому проході, перешкоджають візуалізації стороннього тіла вуха і можуть приховувати його. У таких випадках для діагностики необхідне проведення отоскопії та мікроотоскопії.

При наявності виділень проводять їх мікроскопію і бактеріологічне дослідження для визначення виду мікроорганізмів, що викликали запальний процес, та їх чутливості до антибіотиків. Якщо сторонній предмет потрапив у вухо внаслідок травми, додатково призначається рентгенографія черепа. Стороннє тіло вуха слід диференціювати від пухлин вуха, пошкоджень зовнішнього слухового проходу, перфорації барабанної перетинки, зовнішнього отиту та гематоми.

Лікування

Видалення стороннього тіла вуха по можливості повинно бути проведене якнайшвидше, поки в слуховому проході не розвинулася запальна реакція або не відбулося набухання гігроскопічних сторонніх об’єктів. Не слід намагатися видалити стороннє тіло вуха самостійно. Такі спроби можуть призвести до поранення шкіри слухового проходу, пошкодження та перфорації барабанної перетинки, вторинного інфікування.

Найпростішим способом видалення стороннього тіла вуха є промивання. Воно проводиться водою, нагрітою до температури тіла. Лікар набирає воду в шприц з канюлею, вводить у слуховий прохід кінець канюлі і під невеликим тиском здійснює промивання. За потреби процедуру повторюють кілька разів. Після промивання рідина, що залишилася у вусі, видаляється за допомогою турунди. Промивання вуха протипоказане за наявності в ньому батарейок, тонких і плоских сторонніх тіл, які струмом води можуть бути віднесені в глиб слухового проходу, а також у разі перфорації барабанної перетинки.

Видалення стороннього тіла вуха може проводитися тонким вушним гачком, заведеним за сторонній предмет таким чином, щоб захопити та витягнути його зі слухового проходу. Щоб уникнути травмування слухового проходу та перфорації барабанної перетинки, маніпуляція повинна здійснюватися під постійним візуальним контролем. Перед вилученням набряклого від вологості насіння у вухо закопують 96% етиловий спирт, який завдяки своїй дегідратаційній дії сприяє зменшенню стороннього тіла в об’ємі.

За відсутності вираженого больового синдрому видалення стороннього тіла вуха може бути проведене без знеболювання, в інших випадках необхідна місцева анестезія, а у маленьких дітей загальна седація. Після вилучення стороннього тіла вуха роблять ретельний огляд зовнішнього слухового проходу щодо пошкоджень і запальних ділянок. При виявленні таких шкіру обробляють розчином борної кислоти, додатково призначають закладання вушної антибактеріальної мазі.

У разі виражених запальних змін та набряклості слухового проходу, вилучення стороннього тіла вуха відкладають на кілька днів, протягом яких здійснюють комбіноване протизапальне, протинабрякове та антибактеріальне лікування. Стихання запальних явищ збільшує шанси на благополучне вилучення стороннього предмета.

Хірургічне видалення стороннього тіла вуха проводиться у разі неможливості його вилучення через зовнішній слуховий прохід. Операція здійснюється через невеликий розріз за вушною раковиною.

Симптоми

Живе стороннє тіло вуха пересувається у зовнішньому слуховому проході, чим завдає пацієнтові масу неприємних відчуттів: біль, лоскотання, шум у вусі. Постійно переміщаючись, живе стороннє тіло вуха призводить до подразнення розташованих у слуховому проході рецепторів блукаючого нерва з виникненням запаморочення та рефлекторного блювання. У дітей можливі судомні напади. Деякі комахи здатні виділяти специфічні хімічні речовини, що дратівливо впливають на тонку шкіру слухового проходу і викликають некроз.

Нестерпні відчуття, що супроводжують стороннє тіло вуха живої природи, змушують пацієнта відразу ж звернутися до лікаря. Діагноз підтверджується під час проведення отоскопії.

Лікування

Як правило, живе стороннє тіло вуха спочатку умертвляють, а потім роблять його видалення. Щоб швидко позбутися неприємних симптомів, пацієнт може самостійно знерухомити комаху, закапавши у вухо етиловий спирт, вазелінове або соняшникову олію. Подальше видалення стороннього тіла вуха краще довірити отоларингологу. Завдяки швидкому зверненню до лікаря у пацієнта з живим стороннім тілом вуха зазвичай не встигають розвинутись запальні ускладнення і комаха успішно видаляється при промиванні вуха, витяганні пінцетом або гачком.

Симптоми

Утворення сірчаної пробки може відбуватися через підвищену продукцію вушної сірки, утруднення її відходження через анатомічну вузькість або вигнутість зовнішнього слухового проходу. Неправильна гігієна вух також сприяє виникненню сірчаних пробок. Наприклад, звичка чистити вуха, вводячи вушну паличку в слуховий прохід, може призвести до заштовхування сірки в глиб вуха та утворення сірчаної пробки.

Стороннє тіло вуха у вигляді сірчаної пробки проявляється в основному відчуттям закладеності вуха та зниженням слуху. Можливе відчуття підвищеного тиску у слуховому проході. Якщо сірчаний затор стикається з барабанною перетинкою, виникає шум у вусі. Діагностують сірчані пробки шляхом огляду зовнішнього слухового проходу та отоскопії.

Лікування

Видалення сірчаної пробки, як і більшості інших сторонніх тіл вуха, проводиться насамперед промиванням. Попередньо пацієнту протягом кількох днів рекомендують закопувати у вухо перекис водню, який розм’якшує сірчану пробку та полегшує її видалення. При безрезультатності промивання показано інструментальне видалення сірчаної пробки із застосуванням вушних щипців або спеціального гачка.