Струс головного мозку

Струс головного мозку – Легка закрита черепно-мозкова травма, обумовлена ​​струсом мозку всередині черепної коробки і що призводить до короткострокових функціональних відхилень в роботі ЦНС. Симптомами струсу виступають: короткострокова втрата свідомості, конградна та ретроградна амнезія, головний біль, нудота, вазомоторні розлади, запаморочення, анізорефлексія, ністагм. У діагностиці важливе місце займає виключення серйозніших церебральних ушкоджень. Терапія включає спокій, симптоматичне та судинно-нейрометаболічне лікування, вітамінотерапію.

Струс головного мозку (СГМ) – найлегший вид черепно-мозкової травми (ЧМТ), що характеризується короткочасним розладом церебральних функцій і не супроводжується морфологічними змінами. У вітчизняній медицині загальноприйнято класифікацію ЧМТ з урахуванням часу втрати свідомості. Відповідно до неї, струсу мозку супроводжує втрата свідомості тривалістю від кількох секунд до 20-30 хвилин. У західній медицині максимальним часовим інтервалом втрати свідомості для СГМ вважається 6 год, оскільки тривалість несвідомого періоду практично завжди свідчить про пошкодження церебральних тканин.

Струс головного мозку становить до 80% всіх випадків ЧМТ. Найчастіше спостерігається в осіб молодого та середнього віку, у дітей – у віковому діапазоні від 5 до 15 років. Відрізняється великою варіабельністю типів травматизму. Актуальні питання, пов’язані з діагностикою та лікуванням струсу мозку, вимагають спільного розгляду фахівців у галузі травматології та неврології.

Струс головного мозку частіше виникає при прямому механічному впливі на череп (удар головою або по голові). Струс можливий при різкій дії осьового навантаження, що передається за допомогою хребта, наприклад, при падінні на ноги або сідниці; при різкому уповільненні або прискоренні, наприклад під час транспортної аварії.

У всіх цих випадках відбувається різке струшування голови. Головний мозок як би «плаває» в цереброспінальній рідині всередині черепної коробки. При струсі мозок зазнає гідродинамічного удару внаслідок перепаду тиску цереброспінальної рідини, що поширюється як ударна хвиля. При цьому при великій силі травмуючого впливу можливий механічний удар мозку про кістки черепа зсередини.

Патогенез церебральних змін, що відбуваються внаслідок струсу, до кінця не досліджено. Передбачається, що в основі клінічних проявів, що характеризують струс головного мозку, лежить функціональне роз’єднання мозкового стовбура та півкуль. Вважається, що механічний струс призводить до тимчасової зміни колоїдного стану та фізико-хімічних характеристик церебральних тканин. Наслідком є ​​втрата зв’язків між різними відділами мозку. Не виключено, що таке функціональне роз’єднання зумовлене порушенням метаболізму нейронів.

Струс є закритою ЧМТ, тобто не супроводжується переломом черепа. Після отриманої травми може мати місце втрата свідомості. Її тривалість варіює і, як правило, не перевищує кількох хвилин. У деяких пацієнтів струс головного мозку не спричиняє втрату свідомості, спостерігається лише деяка оглушеність. У багатьох випадках відзначається ретроградна і конградна амнезія — втрата спогадів про події, що передували травмі, і про події, що відбувалися в період порушеної свідомості, відповідно. Рідше виявляється антероградна амнезія — втрата пам’яті події, що виникли після відновлення ясної свідомості.

Відповідно до наявності або відсутності втрати свідомості та амнезії виділяють 3 ступеня тяжкості СГМ. При першому ступені відсутня як період непритомності, і амнезія. Другий ступінь характеризується наявністю амнезії на тлі сплутаності свідомості, але без втрати. Струс мозку третього ступеня передбачає наявність непритомності.

Після відновлення свідомості пацієнти скаржаться на нудоту, біль голови, слабкість, запаморочення, припливи до голови. Найчастіше спостерігається блювання, частіше одноразове. Можливий шум у вухах, біль під час руху очима, пітливість. Можуть відзначатись: розбіжність очних яблук, носова кровотеча, погіршення апетиту, порушення сну. Артеріальний тиск нестійкий, лабільний пульс. Більшість зазначених симптомів нівелюються протягом перших кількох діб після травми. Довго зберігатися може головний біль, емоційна неврівноваженість, вегетативні симптоми (потівливість, лабільність артеріального тиску та пульсу), слабкість.

Струс головного мозку в дітей віком молодшого віку протікає переважно без втрати свідомості. Як правило, діти збуджені та плачуть, потім поринають у сон. Після сну вони примхливі, не хочуть їсти. Зазвичай вже через 2-3 дні повністю відновлюється звичайна поведінка та апетит дитини.

Повторні струси головного мозку можуть призвести до розвитку посттравматичної енцефалопатії. Оскільки подібне ускладнення часто зустрічається серед боксерів, воно отримало назву «енцефалопатія боксерів». Як правило, страждає моторика нижніх кінцівок. Періодично спостерігається пришльопування однією стопою або відставання під час руху однієї ноги. У деяких випадках спостерігається легка дискоординація рухів, похитування, проблеми з рівновагою. Іноді переважають зміни психіки: виникають періоди сплутаності чи загальмованості, у важких випадках відбувається помітне збіднення мови, виникає тремор рук.

Посттравматичні зміни можливі після будь-якої ЧМТ незалежно від ступеня її тяжкості. Можуть відзначатися епізоди емоційної неврівноваженості із дратівливістю та агресією, про які згодом пацієнти шкодують. Буває гіперчутливість до інфекцій чи алкогольних напоїв, під впливом яких у пацієнтів виникають розлади психіки аж до делірію. Ускладненням струсу можуть виступати неврози, депресія та фобічні розлади, виникнення параноїдних рис особистості. Можливі судомні напади, наполегливий головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, вазомоторні порушення (ортостатичний колапс, пітливість, блідість, припливи крові до голови). Рідше розвиваються психози, що характеризуються розладом сприйняття, галюцинаторним та маячним синдромами. В окремих випадках виникає деменція із розладом пам’яті, порушенням критики, дезорієнтацією.

У 10% випадків струс головного мозку призводить до формування посткоммоційного синдрому. Він розвивається за кілька днів чи місяців після отриманої ЧМТ. Пацієнтів турбує інтенсивний головний біль, розлад сну, порушення здатності до концентрації уваги, запаморочення, занепокоєння. Хронічний посткоммоційний синдром погано піддається психотерапії, а застосування наркотичних анальгетиків для усунення головного болю найчастіше призводить до розвитку залежності.

Струс головного мозку діагностується на підставі анамнестичних даних про травму та час втрати свідомості, скарг пацієнта, результатів об’єктивного огляду невролога та інструментальних досліджень. У неврологічному статусі в найближчий після травми період спостерігається дрібнорозмашистий ністагм, легка і непостійна асиметрія рефлексів, у молодих пацієнтів – симптом Маринеску-Радовича (гомолатеральне скорочення м’язів підборіддя при подразненні піднесення великого пальця долоні), в деяких випадках – слабкі . Оскільки під маскою струсу можуть ховатися серйозніші пошкодження головного мозку, важливе значення має спостереження пацієнта в динаміці. Якщо діагноз СГМ встановлений правильно, виявлені при неврологічному огляді відхилення зникають через 3-7 днів після травми.

Після отриманої ЧМТ обов’язково проводиться рентгенографія черепа, що дозволяє підтвердити відсутність/наявність переломів черепа. Для виключення внутрішньомозкової гематоми та інших прихованих ушкоджень головного мозку призначається електроенцефалографія, ехоенцефалографія та офтальмоскопія (огляд очного дна). Але найкращим способом діагностики ЧМТ залишаються методи нейровізуалізації. При струсі мозку МРТ та КТ не виявляють будь-яких структурних змін у тканинах мозку. Якщо мають місце петехіальні крововиливи або набряк мозку, слід думати про забиття головного мозку, а не про його струс.

Оскільки за струсом може ховатися значно більша травма, всім пацієнтам рекомендується госпіталізація. Основу терапії становить здоровий сон та спокій. У перші 1-2 дні пацієнтам слід дотримуватися постільного режиму, виключити перегляд телевізора, роботу за комп’ютером, читання та прослуховування аудіозаписів у навушниках. Після виключення інших церебральних ушкоджень пацієнти з СГМ можуть бути виписані для амбулаторного лікування.

Фармакотерапія потрібна не завжди струс мозку і носить переважно симптоматичний характер. Купірування головного болю проводять за допомогою знеболювальних. При запамороченні призначають ерготоксини, екстракт беладонни, екстракт гінкго білоба, платифілін. Як заспокійливі засоби використовують собача кропива, фенобарбітал, валеріану; при інсомнії – зопіклон або доксиламін на ніч; за показаннями – медазепам, фенозепам, оксазепам.

Струс головного мозку 3 ступеня є показанням для проведення курсової судинно-нейрометаболічної терапії, яка передбачає комбінацію одного із судинних засобів (ніцерголіну, цинаризину, вінпоцетину) та ноотропу (ноопепту, гліцину, пірацетаму). Ефективне включення до схеми лікування антиоксидантів (мельдонію, мексидолу, цитофлавіну) та препаратів магнію (магнію лактату з піридоксином, калію та магнію аспарагінату). При астенії рекомендовано прийом полівітамінів, елеутерококу, лимонника.

Дотримання режиму та адекватне лікування СГМ призводить до повного одужання та відновлення працездатності. Деякий час (максимально протягом року після травми) можуть спостерігатися ослаблення пам’яті та уважності, головний біль, збільшена чутливість до світла та звуків, порушення сну, стомлюваність. Повторна травма суттєво збільшує ризик розвитку ускладнень та інвалідизації.

Профілактика струсу мозку включає захист голови на виробництві та при заняттях спортом. Робота на будівництві передбачає носіння каски, деякі види спорту (скейтборд, хокей, бейсбол, їзда велосипедом або мотоциклом, катання на роликах) вимагають носіння спеціальних шоломів. При поїздці в автомобілі необхідно пристібатись ременями безпеки. У побутових умовах необхідно стежити, щоб коридори були вільними для проходу, а рідина, випадково розлита на підлозі, була відразу витерта.