Свинячий грип

Свинячий грип – Висококонтагіозне захворювання тварин і людини, що викликається вірусом грипу серотипу А(H1N1) і схильне до пандемічного поширення. За своєю течією свинячий грип нагадує звичайний сезонний грип (лихоманка, слабкість, ломота в тілі, першіння у горлі, ринорея), але відрізняється від нього деякими особливостями (розвитком диспепсичного синдрому). Діагностика ґрунтується на клінічних ознаках; для визначення типу вірусу проводиться ПЛР, вірусологічні та серологічні дослідження. Лікування свинячого грипу передбачає призначення противірусних (інтерферонів, уміфеновіру, осельтамівіру, кагоцелу) та симптоматичних (жарознижувальних, антигістамінних та ін.) засобів.

Свинячий грип – гостра респіраторна вірусна інфекція, що передається від свиней людині та всередині людської популяції. Збудник свинячого грипу було відкрито ще 1930 р., проте наступні півстоліття циркулював на обмеженій території (у Північній Америці та Мексиці) лише серед свійських тварин, головним чином свиней. Поодинокі випадки зараження людей (переважно ветеринарів та працівників свиноферм) свинячим грипом стали реєструватися з початку 1990-х. У 2009 році світ вразила пандемія свинячого грипу, відома як «Каліфорнія/2009», що охопила 74 країни, включаючи європейські держави, Росію, Китай, Японію та багато інших. ін. Тоді, за даними ВООЗ, на свинячий грип захворіло понад 500 тис. осіб. Найбільшу сприйнятливість до вірусу демонстрували особи віком від 5 до 24 років. Через здатність вірусу легко передаватися від людини до людини, а також схильність до пандемічного поширення, свинячому грипу було присвоєно найвищий 6 клас небезпеки.

У популяції свиней циркулюють кілька видів та серотипів вірусу грипу: віруси сезонного грипу людини, віруси пташиного грипу, H1N1, H1N2, H3N2, H3N1. Передбачається, що серотип А(H1N1), що викликає свинячий грип у людей, став результатом рекомбінації (реассортації, змішування) різних підтипів вірусу грипу. Саме гібридний вірус A(H1N1) набув здатності долати міжвидовий бар’єр, викликати захворювання серед людей і передаватися від людини до людини. Як і інші віруси грипу людини, A(H1N1) містить РНК; віріони збудника мають овальну форму. В оболонці вірусу містяться специфічні протеїни – гемагглютинін та нейрамінідазу, що полегшують прикріплення вірусу до клітини та його внутрішньоклітинне проникнення. Вірус свинячого грипу малостійкий у зовнішньому середовищі: швидко інактивується при нагріванні, впливі традиційних деззасобів та ультрафіолету, проте може довго переносити знижені температури.

Джерелами вірусу можуть виступати інфіковані чи хворі свині та людина. Основний шлях поширення свинячого грипу в людській популяції – повітряно-краплинний (з частинками слизу, що виділяються при кашлі, чханні), рідше – контактно-побутовий (шляхом занесення виділень пацієнта з рук та предметів побуту на слизові оболонки порожнини рота, носа, очей). Випадки зараження аліментарним шляхом при вживанні м’яса інфікованих тварин невідомі. Незважаючи на високу та загальну сприйнятливість людей до вірусу свинячого грипу, ризик розвитку тяжких клінічних форм інфекції схильні до дітей віком до 5 років і людей похилого віку, вагітних, пацієнтів із супутніми захворюваннями (ХНЗЛ, цукровим діабетом, хворобами печінки та нирок, серцево-судинної системи). -інфекцією).

Патогенез свинячого грипу загалом аналогічний патологічним змін, які у організмі при звичайному сезонному грипі. Реплікація та репродукція вірусу протікає в епітелії респіраторних шляхів та супроводжується поверхневим ураженням клітин трахеобронхіального дерева, їх дегенерацією, некрозом та десквамацією. У період вірусемії, що триває 10 -14 днів, переважають токсичні та токсико-алергічні реакції з боку внутрішніх органів.

Період інкубації при свинячому грипі становить від 1 до 4-7 діб. Інфікована людина стає заразною вже в кінці інкубаційного періоду і продовжує активно виділяти віруси ще протягом 1-2 тижнів, навіть на тлі терапії, що проводиться. Тяжкість клінічних проявів свинячого грипу варіює від безсимптомного до тяжкого перебігу з летальним кінцем. У типових випадках симптоматика свинячого грипу нагадує таку при ГРВІ та сезонному грипі. Захворювання починається з підвищення температури до 39-40 ° С, млявості, розбитості, ломоти в м’язах, артралгії, відсутності апетиту. При тяжкій інтоксикації виникають інтенсивні головні болі, переважно в лобовій ділянці, болі в очних яблуках, що посилюються при русі очей, світлобоязнь. Розвивається катаральний синдром, що супроводжується першінням та болем у горлі, нежиттю, сухим кашлем. Характерною відмінністю свинячого грипу, що спостерігається у 30-45% хворих, служить виникнення диспепсичного синдрому (абдомінальних болів, постійної нудоти, неодноразового блювання, діареї).

Найбільш частим ускладненням свинячого грипу служить первинна (вірусна) або вторинна (бактеріальна, частіше пневмококова) пневмонія. Первинна пневмонія зазвичай виникає вже на 2-3 день хвороби і може призводити до розвитку респіраторного дистрес-синдрому та смертельного результату. Можливий розвиток інфекційно-алергічного міокардиту, перикардиту, геморагічного синдрому, менінгоенцефаліту, серцево-судинної та дихальної недостатності. Свинячий грип загострює та ускладнює перебіг супутніх соматичних захворювань, що впливає на загальні перспективи одужання.

Постановка попереднього діагнозу утруднена через відсутність суто патогномонічних ознак, схожість симптомів свинячого та сезонного грипу. Тому остаточна діагностика неможлива без лабораторної ідентифікації вірусного збудника. З метою визначення РНК вірусу грипу А(H1N1) проводиться дослідження мазка з носоглотки методом ПЛР. Вірусологічна діагностика передбачає культивування вірусу свинячого грипу в курячих ембріонах чи культурі клітин. Для визначення IgM та IgG у сироватці крові виконуються серологічні дослідження – РСК, РТГА, ІФА. На користь інфікування вірусом свинячого грипу свідчить наростання титру специфічних антитіл більш ніж 4 разу.

Лікування свинячого грипу складається з етіотропної та симптоматичної терапії. З противірусних препаратів рекомендовані інтерферони (альфа-інтерферон, альфа-2b-інтерферон), осельтамівір, занамівір, уміфеновір, кагоцел. Симптоматична терапія включає прийом жарознижувальних, антигістамінних, судинозвужувальних препаратів, інфузію електролітних розчинів. При вторинній бактеріальній пневмонії призначаються антибактеріальні засоби (пеніциліни, цефалоспорини, макроліди).

Прогноз при свинячому грипі суттєво сприятливіший, ніж при пташиному. Більшість людей переносять свинячий грип у легкій формі та повністю одужують. Тяжкі форми інфекції розвиваються у 5% хворих. Летальні результати при свинячому грипі реєструються менш як у 4% випадків. Неспецифічна профілактика свинячого грипу аналогічна іншим ГРВІ: виключення контактів з особами, які мають ознаки простудного захворювання, часте миття рук з милом, загартовування організму, провітрювання та дезінфекція приміщень під час підйому вірусних інфекцій. Для специфічної профілактики свинячого грипу рекомендовано вакцину Гриппол та ін.