Синдром Дауна

Синдром Дауна характеризується кількісною чи якісною зміною геному людини. Ця патологія розвивається при порушенні процесу розходження молекул ДНК у 21-й парі хромосом під час процесу поділу клітин або мутацій, що змінюють порядок нуклеопротеїдів у хромосомі (транслокації).

Важливо розуміти, що таке синдром Дауна. Патологія не є типовим захворюванням, а швидше генетичною відмінністю, яка тягне за собою широкий спектр фізичних та інтелектуальних особливостей людини. Люди з цією патологією мають характерний зовнішній вигляд і в більшості випадків потребують додаткової медичної та психологічної підтримки. При забезпеченні корекції конкретних проявів, соціальної адаптації та допомоги у навчанні вони здатні реалізувати свій потенціал, долучаючись до різних сфер діяльності.

Синдром названо на честь британського лікаря Джона Дауна. У ХІХ ст. він першим описав у своїй роботі незвичайний зовнішній вигляд групи людей: характерна форма обличчя, розкосі очі, короткі кінцівки, невеликий зріст. У 1959 р. генетик Жером Лежен виявив причину таких змін — утворення додаткової третьої копії 21-ї хромосоми.

Згідно зі статистикою, опублікованою в журналі «Pediatrics» (Сполучені Штати Америки) за травень 2022 р., частота синдрому Дауна у світі становить 1:800. В уніфікованому клінічному протоколі Міністерства охорони здоров’я зазначено, що в Україні щорічно реєструється 400–450 випадків цієї патології у дітей віком до 1 року.

Чинники ризику розвитку синдрому Дауна

Причини розвитку синдрому Дауна досі залишаються нез’ясованими, проте в медичній літературі описані фактори, що впливають на частоту аномалій у 21-й парі хромосом. Серед них:

• вагітність в віці 35–40 років — у генетичному матеріалі яйцеклітин жінки під дією негативних факторів навколишнього середовища відбуваються зміни, що підвищують ризик виникнення різноманітних відхилень у плода. За статистикою, у жінок у віковому інтервалі 20–25 років ймовірність народження дитини з геномною патологією 21-ї пари хромосом становить 1:1250, у 35–40 років — 1:350, у 40–45 років — 1:100, після 45 років — 1:30;
• вік батька — недавні дослідження показали, що генетична мутація може виникнути й в сперматозоїдах, тому вік батька також є фактором ризику. Однак цей ризик не такий високий, як у жінок. У чоловіків віком 40 років частота передачі аномальної 21-ї хромосоми становить 1:1000, віком 45 років — 1:250;
• наявність транслокації у батьків — геномні зміни у батьків, які торкаються 21-ї пари хромосом, часто мають безсимптомний перебіг. Але вони підвищують ймовірність народження дитини із трисомією. У медичній літературі такі випадки називаються «сімейний синдром Дауна»;
• шлюб між близькими родичами — шлюби в межах однієї сім’ї підвищують ймовірність народження дитини із синдромом Дауна. У них відмічають залежність: чим ближчі родинні зв’язки, тим вищий ризик;
• вік бабусі — статистично значущим чинником, що підвищує ризик геномних аномалій, є вік бабусі, у якому вона народила майбутню матір дитини. При пізньому дітонародженні підвищується ймовірність передачі пошкодженого набору хромосом яйцеклітинам майбутній матері;
• рання вагітність також є фактором ризику, оскільки організм матері ще повністю не сформований. Недостатньо зрілі яйцеклітини молодої матері можуть спричинити хромосомні аномалії плода;
• хронічні та ендокринні захворювання — можуть призводити до виникнення мутації в хромосомному наборі;
• негативні екзогенні фактори — несприятливий вплив екології (УФ-випромінювання), прийом деяких лікарських засобів (хіміотерапія при онкопатології) та вплив різних токсинів та фізичних факторів (радіація) підвищують ризик виникнення генетичних змін.

Клінічна картина синдрому Дауна

Існує три основні форми синдрому Дауна:

• трисомія 21 — це найбільш поширена форма синдрому Дауна, яка діагностується в абсолютній більшості випадків. За цієї форми відбувається кількісна зміна каріотипу — діагностується додаткова копія всієї 21-ї хромосоми. У такому разі набір хромосом складатиметься з 47 одиниць;
• мозаїчний синдром Дауна — визначається близько 1–2% випадків. В організмі містяться клітини з фізіологічним набором хромосом (всього 46 одиниць) та клітини з третьою копією 21-ї хромосоми (всього 47 одиниць). Мозаїцизм розвивається на ранніх стадіях зародка та важче піддається діагностиці;
• транслокація — виявляється у близько 2–3% випадків. При цій формі фіксується якісна зміна генного матеріалу — частина 21-ї хромосоми переміщується на іншу хромосому з 14-ї, 15-ї, 22-ї пари або на Y-хромосому.

Синдром Дауна характеризується сукупністю клінічних ознак, що виникають внаслідок вади 21-ї пари хромосом. Вони включають як типову зовнішність людей із цією патологією, так і зміни з боку внутрішніх органів.

Зовнішній вигляд

У новонароджених дітей ознаки синдрому Дауна можуть бути відсутніми або слабо вираженими. Часто основні прояви у цей період — знижений м’язовий тонус, рідкісний плач та слабка реакція на зовнішні подразники. Надалі характерні риси обличчя та будови тіла стають більш вираженими. Найбільш поширені:

• мікроцефалія — невеликий розмір черепа, відповідно, і мозкових тканин;
• сплощеність лицьового відділу черепа — плоский профіль обличчя зі сплощеним переніссям та маленьким підборіддям;
• характерний розріз і форма очей — розкос і наявність епікантальних складок на внутрішніх кутах очей;
• білі вкраплення по краю райдужної оболонки, або плями Брушфільда — вони викликані аномалією розвитку меланоцитів, що виробляють пігмент, який надає очам колір;
• скротальний язик — борозенчастий язик, часто без вираженої центральної борозни;
• маленькі та круглі вуха;
• короткі та широкі кінцівки;
• поодинока складка на долоні;
• короткі пальці рук і ніг, із загнутим усередину п’ятим пальцем (клинодактилія) та двома фалангами замість трьох;
• сандалеподібні пальці — між 1-м і 2-м пальцями стопи характерна велика відстань;
• складка на задній частині шиї — утворення додаткової шкірної складки на задній поверхні шиї.

Соматична патологія

Геномні аномалії з локалізацією в 21-й парі хромосом позначаються на розвитку внутрішніх органів, викликаючи різні вроджені вади. Найбільш яскраво це виявляється у порушенні роботи серцево-судинної, травної та сечостатевої системи, але порушення фіксуються і в інших органах та системах:

• серцево-судинна система (ССС) — патологію ССС виявляють в близько 50% випадків геномної аномалії 21-х хромосом. Її перебіг може бути без виражених симптомів або супроводжуватись ознаками серцевої недостатності (тахіпное, задишка, пітливість, відставання вікових показників фізичного розвитку). Часто відзначаються вроджені вади серця, такі як тетрада Фалло, атріовентрикулярні блокади, аортальні стенози, вади міжпередсердної та міжшлуночкової перегородок та ін.;
• травна система — вади розвитку частіше діагностуються у стравоході, шлунку, дванадцятипалій кишці, що призводить до проблем із харчуванням та зростанням дитини. За частотою вони посідають 2-ге місце після патології серцево-судинної системи. Можуть виникати грижі та стеноз стравоходу, порушення травлення. Характерні симптоми — метеоризм, блювання, порушення дефекації. Патологія тонкої кишки проявляється целіакією — аутоімунним процесом, пов’язаним з непереносимістю глютену. За статистикою, целіакія частіше діагностується у пацієнтів із синдромом Дауна, ніж у загальній популяції. У дитячому віці целіакія може виявлятися діареєю, зменшенням маси тіла та значною затримкою росту та розвитку дитини;
• сечостатева система — аномалія розвитку проявляється у вигляді нетримання сечі, пієлоектазії (розширення ниркових мисочок) та гіпоплазії нирок. Ці порушення призводять до проблем із сечовипусканням та інфекцій сечовивідних шляхів;
• щитовидна залоза — патологія виявляється у 28–40% дітей із синдромом Дауна та прогресує з віком. Вона призводить до затримки зростання та розвитку дитини, ожиріння, діареї зі зневодненням;
• опорно-руховий апарат — дисплазія сполучної тканини виявляється атлантоаксіальною нестабільністю, сколіозом, порушенням постави, підвивихами стегна та захворюваннями кульшового суглоба, що призводить до обмежень рухливості, болю та інших проблем зі здоров’ям;
• ЛОР-органи — внаслідок особливостей будови черепа часто діагностуються запальні захворювання ЛОР-органів (отит, синусит та тонзиліт). Вони можуть спричинити проблеми зі слухом, порушення мови;
• очі — косоокість, ністагм і катаракта — найчастіші офтальмологічні проблеми;
• центральна нервова система (ЦНС) — характерними особливостями розвитку ЦНС для трисомії 21-ї хромосоми є низький рівень сформованості звивин кори головного мозку, недорозвинення лобових часток та мозочка, уповільнення процесу утворення мієлінового шару навколо нейронів.

Пренатальна діагностика синдрому Дауна

Для оцінки ризику народження дитини з хромосомною аномалією проводять пренатальну діагностику, яка включає неінвазивний скринінг (комплексний тест) і, за необхідності, інвазивні методи діагностики.

Неінвазивний скринінг

У період вагітності дослідження виявлення хромосомної аномалії проводяться 2 рази (табл. 1). Після проведення обстежень проводиться розрахунок показника ймовірності хромосомних аномалій у плода, що також враховує вік жінки, соматичний та сімейний анамнез та інші фактори.

Таблиця 1.

Результати скринінгу оцінюються індивідуально для кожної пацієнтки. Якщо ризик народження дитини із синдромом Дауна високий, жінці пропонують інвазивне пренатальне дослідження, яке дозволяє підтвердити чи виключити наявність хромосомної аномалії.

Інвазивна діагностика

Пренатальний скринінг синдрому Дауна (неінвазивний) з підрахунком ризику народження дитини з хромосомною аномалією не дає 100% результату, але він виявляє жінок із групи високого ризику. Інвазивні пренатальні дослідження верифікують діагноз та визначають будь-які форми геномних порушень. Біологічний матеріал забирають за допомогою амніоцентезу, плацентоцентезу, кордоцентезу, біопсії хоріону. Для визначення каріотипу проводять цитогенетичне дослідження.

Лікування синдрому Дауна

На цей момент не розроблені методи корекції хромосомних аномалій, які дозволяють досягти повного вилікування. Проте дослідження в медицині та генетиці активно продовжуються. Сучасні підходи до реабілітації та адаптації людей із синдромом Дауна допомагають покращувати якість життя та забезпечити ефективну медичну та психологічну підтримку.

Корекція психічних порушень

При синдромі Дауна відмічають різний рівень розумової відсталості від легкої до тяжкої. У середньому коефіцієнт розумового розвитку становить близько 50–69. Однак показник інтелекту може бути нижчим за 19 (відповідно до міжнародної класифікації хвороб МКХ-10 — глибока розумова відсталість) або вище 70 (психічна норма).

Крім зниження інтелектуальних здібностей, виявляють розлади компонентів психіки (табл. 2).

Таблиця 2.

Корекція фізичних порушень

У дітей із синдромом Дауна відмічають дефіцит маси тіла та зросту порівняно з однолітками. Часто діагностується знижений м’язовий тонус, що викликає затримку розвитку моторних навичок, таких як повзання, сидіння, ходьба та біг. Також виявляють проблеми з координацією рухів, рівновагою та контролем положення тіла.

Рання фізична активність та регулярна фізіотерапія покращують моторні навички та загальний стан здоров’я дітей із синдромом Дауна. Загальні рекомендації щодо розвитку фізичної форми:

• заняття починають із простих вправ і поступово підвищують навантаження, можна включати різні види фізичної активності, такі як ходьба, біг, плавання, танці тощо;
• необхідно стежити за тим, щоб дитина не перевтомлювалася;
• заняття повинні бути безпечними, приємними та захопливими для дитини.

Прогноз синдрому Дауна

При синдромі Дауна найпозитивніший прогноз серед усіх хромосомних трисомій. Це пов’язано з тим, що люди з синдромом Дауна отримують якісніший медичний догляд та доступ до інклюзивної освіти. Патологія серця, яка є головною причиною смерті людей із синдромом Дауна, нерідко піддається лікуванню сучасними лікарськими препаратами чи хірургічними методами. Як результат — тенденція до збільшення середньої тривалості життя, яка зараз сягає 60 років.

Для підтримки людей із синдромом Дауна у світі створено велику кількість спільнот, символом яких є жовто-блакитна стрічка. Вона символізує подолання стереотипів та упередженості, пов’язаних із синдромом Дауна, і служить нагадуванням про важливість інклюзивності, доброти та рівності для всіх.

Найбільш авторитетна світова спільнота — Союз Синдрому Дауна (Down Syndrome International — DSI). Ця міжнародна організація об’єднує людей із синдромом Дауна, їхні сім’ї з метою покращання якості життя та захисту прав людей із цим синдромом.

В Україні також існують організації та спільноти, які надають підтримку, допомогу та ресурси для людей із синдромом Дауна та їхніх сімей.