Сучасні діти помітно відрізняються від дітей, породжених навіть кілька десятиліть тому.

Вони набагато швидше розвиваються, починають ходити, бігати, але при цьому у них найчастіше бувають проблеми з мовою і так далі. Також у сучасних дітей з’явилися захворювання, які раніше зустрічалися набагато рідше.

Це не говорити про те, що малюки 21 століття гірші, ніж ми. Але можна з упевненістю сказати, що вони інші, і це факт!

Сьогодні ми хочемо детальніше поговорити про таке захворювання або, краще сказати, відхилення, як синдром дефіциту уваги.

Що таке СДУГ?

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності — це певні відхилення у розвитку дитини, при якому малюк і навіть у майбутньому дорослий чоловік не здатний повною мірою керувати власними емоціями, руховою активністю та увагою.

Найчастіше, діти з таким захворюванням у кілька разів активніші за своїх однолітків і це дуже складно для їхніх батьків. Іноді дитина може стати повністю некерованою. Вони не можуть впоратися з собою, не можуть заспокоїтися навіть у тих місцях, де просто неможливо і неприйнятно бігати та лазити.

Як розпізнати це відхилення у дитини?

Відразу ж хотілося б відзначити, що за будь-яких підозр СДУГ у дитини необхідно звернутися до фахівця, бо самолікування може нашкодити маляті. Психолог визнати необхідне неврологічне дослідження.

Найчастіше синдром дефіциту уваги та гіперактивності розвивається і стає помітним у дітей у молодшому шкільному віці. У цей період у батьків дитини починаються очевидні труднощі: дитина не може правильно сприймати інформацію і є постійним порушником дисципліни в садочку і так далі. Деякі можуть подумати, що дитина просто хуліган, але найчастіше у неї діагностують СДУГ.

Для того, щоб запобігти проблемі на її початку, дати можливість дитині нормально перебувати в садочку і вчитися у школі, необхідно дізнатися про основні симптоми захворювання: найголовніший з них — це імпульсивне поведення.

Ознаки СДУГ, спільні для всіх типів:

стрибки настрою;
дитина стає забудькуватою;
багато базікає;
не може організувати свою діяльність;
не доводити жодну справу до кінця.

Якщо ви помітили хоча б одну ознаку у своєї дитини, краще звернутися до лікаря і не займатися самолікуванням! Це дуже важливо для майбутньої життя малюка, особливо для його соціалізації та спілкування в суспільстві.

Також дитині з таким розладом досить важко сприймати інформацію, а отже, отримувати нові знання. Але все це можна виправити, головне це вчасно звернутися до фахівця.