Синдром Лайєлла

Синдром Лайєлла — це важке поліетиологічне захворювання алергічної природи, що характеризується гострим порушенням загального стану пацієнта, бульозним ураженням шкірного покриву і слизових. Швидкий розвиток зневоднення, токсичне ураження нирок та інших внутрішніх органів, приєднання інфекційного процесу часто призводять до смерті. Діагностика синдрому Лайєлла включає об’єктивне обстеження пацієнта, постійний моніторинг даних коагулограми, клінічних та біохімічних аналізів крові та сечі. Лікування синдрому Лайєлла включає проведення невідкладних заходів, методи екстракорпорального очищення крові, інфузійну терапію, введення великих доз преднізолону, антибіотикотерапію, корекцію водно-сольових порушень та ін.

Синдром Лайєлла (гострий або токсичний епідермальний некроліз) відноситься до групи бульозних дерматитів. Свою основну назву він отримав на честь лікаря Лайєлла, який у 1956 році вперше описав синдром як важку форму токсикодермії. Клінічна картина синдрому Лайелла подібна до опіку шкіри II ступеня, у зв’язку з чим захворювання називають опіковим шкірним синдромом. Ще одна поширена назва синдрому – злоякісна пухирчатка – обумовлена ​​утворенням на шкірі пухирів, подібних до елементів пухирчатки.

Синдром Лайєлла зустрічається у 0,3% випадків медикаментозних алергій. Після анафілактичного шоку він є найтяжчою алергічною реакцією. Найчастіше синдром Лайєлла спостерігається у людей молодого віку та дітей. Симптоми захворювання можуть проявитися через кілька годин або протягом тижня після запровадження медикаменту. За різними даними смертність при синдромі Лайєлла становить від 30% до 70%.

Залежно від причини розвитку синдрому Лайєлла сучасна дерматологія виділяє 4 варіанти захворювання.

• Перший є алергічну реакцію на інфекційний процес і найчастіше зумовлений золотистим стафілококом II групи. Як правило, він розвивається у дітей і відрізняється найважчою течією.
• Другий — синдром Лайєлла, який спостерігається у зв’язку із застосуванням лікарських препаратів (сульфаніламідів, антибіотиків, протисудомних ліків, ацетилсаліцилової кислоти, знеболювальних, протизапальних та протитуберкульозних засобів). Найчастіше розвиток синдрому обумовлено одночасним прийомом кількох препаратів, одним із яких був сульфаніламід. Останніми роками описані випадки розвитку синдрому Лайелла застосування біологічно активних добавок, вітамінів, контрастних речовин щодо рентгенографії та інших.
• Третій Варіант синдрому Лайєлла становлять ідеопатичні випадки захворювання, причина виникнення яких залишається нез’ясованою. Четвертий – синдром Лайєлла, викликаний комбінованими причинами: інфекційними та лікарськими, розвивається на тлі терапії інфекційного захворювання.

Велика роль розвитку синдрому Лайелла відводиться генетично обумовленої схильності організму до різних алергічних реакцій. В анамнезі багатьох пацієнтів є вказівки на алергічні захворювання: алергічний риніт, поліноз, алергічний контактний дерматит, екзему, бронхіальну астму та ін. У таких осіб через порушення механізмів знешкодження токсичних продуктів обміну речовин відбувається поєднання введеної в організм лікарської речовини з білком міститься у клітинах епідермісу. Це речовина, що знову утворилася, і є антигеном при синдромі Лайелла. Таким чином, імунна відповідь організму спрямована не тільки на введені ліки, а й на шкіру хворого. Процес нагадує реакцію відторгнення трансплантата, у якій за трансплантат імунна система приймає власну шкіру пацієнта.

В основі синдрому Лайєлла лежить феномен Шварцмана-Санареллі – імунологічна реакція, що призводить до порушення регуляції розпаду білкових речовин та накопичення продуктів цього розпаду в організмі. В результаті відбувається токсична поразка органів та систем. Це порушує роботу органів, що знешкоджують і виводять токсини, що посилює інтоксикацію, призводить до виражених змін водно-сольового та електролітного балансу в організмі. Дані процеси призводять до швидкого погіршення стану пацієнта при синдромі Лайєлла і можуть стати причиною смерті.

Синдром Лайєлла починається з раптового та безпричинного підвищення температури тіла до 39-40°С. За кілька годин на шкірі тулуба, кінцівок, обличчя, слизової ротової порожнини та геніталій з’являються злегка набряклі та болючі еритематозні плями різного розміру. Вони можуть частково зливатись.

Через деякий час (в середньому 12 годин) на ділянках зовні здорової шкіри починає відбуватися відшаровування епідермісу. При цьому утворюються тонкостінні мляві бульбашки неправильної форми, величина яких варіює від розмірів лісового горіха до 10-15 см у діаметрі. Після розкриття бульбашок залишаються великі ерозії, по периферії вони покриті уривками покришок бульбашок. Ерозії оточені набряклою та гіперемованою шкірою. Вони виділяють рясний серозно-кров’янистий ексудат, що є причиною швидкого зневоднення організму пацієнта.

При синдромі Лайелла відзначається характерний для пухирчатки симптом Нікольського – відшаровування епідермісу у відповідь на незначну поверхневу дію на шкіру. У зв’язку з відшаруванням епідермісу, на тих ділянках шкірного покриву, які зазнали стискання, тертя або мацерації, ерозії формуються відразу, без утворення бульбашок.

Досить швидко вся шкіра пацієнта з синдромом Лайєлла стає червоною і різко болісною при доторканні, її зовнішній вигляд нагадує опік окропом ІІ-ІІІ ступеня. Спостерігається характерний симптом змоченої білизни, коли шкіра при дотику до неї легко зсувається і зморщується. В окремих випадках синдрому Лайєлла його основні прояви супроводжуються появою дрібної петехіальної висипки по всьому тілу хворого. У дітей захворювання зазвичай починається з симптомів кон’юнктивіту та поєднується з інфекційним ураженням шкіри стафілококовою флорою.

Поразка слизових при синдромі Лайелла проявляється утворенням на них хворобливих поверхневих дефектів, що кровоточать навіть при незначному травмуванні. Процес може зачіпати не тільки рот і губи, а й слизову оболонку очей, глотки, гортані, трахеї, бронхів, сечового міхура та уретри, шлунка та кишечника.

Загальний стан пацієнтів із синдромом Лайєлла прогресивно погіршується і за короткий період стає вкрай важким. Болісна спрага, зниження потовиділення та продукції слини є ознаками зневоднення організму. Пацієнти скаржаться на виражений біль голови, втрачають орієнтацію, стають сонливими. Спостерігається випадання волосся та нігтів. Зневоднення призводить до згущення крові та порушення кровопостачання внутрішніх органів. Поряд із токсичним ураженням організму це призводить до порушення роботи печінки, серця, легень та нирок. Розвивається анурія та гостра ниркова недостатність. Можливе приєднання вторинної інфекції.

Клінічний аналіз крові при синдромі Лайєлла вказує на запальний процес. Спостерігається підвищення ШОЕ, лейкоцитоз із появою незрілих форм. Зниження або повна відсутність еозинофілів в аналізі крові є діагностичною ознакою, що дозволяє відрізнити синдром Лайєлла від інших алергічних станів. Дані коагулограми вказують на підвищену згортання крові. Аналіз сечі та біохімічний аналіз крові дозволяють виявити порушення, що відбуваються з боку нирок, та здійснювати моніторинг стану організму в процесі лікування.

Важливим завданням є визначення медикаменту, який призвів до розвитку синдрому Лайєлла, адже його повторне застосування в процесі лікування може бути згубним для пацієнта. Виявити провокувальну речовину допомагає проведення імунологічних тестів. Провокуючий препарат вказує швидке розмноження імунних клітин, що виникає у відповідь на його введення в зразок крові пацієнта.

Біопсія шкіри та гістологічне вивчення отриманого зразка у хворого на синдром Лайєлла виявляє повну загибель клітин поверхневого шару епідермісу. У більш глибоких шарах спостерігається утворення великих пухирів, набряклість та скупчення імунних клітин з найбільшою концентрацією в ділянці шкірних судин.

Синдром Лайєлла диференціюють з іншими гострими дерматитами, що супроводжуються утворенням бульбашок: актинічним дерматитом, пухирчаткою, контактним дерматитом, синдромом Стівенса-Джонсона, бульозним епідермолізом, герпетиформним дерматитом Дюрінга, простим герпесом.

Лікування пацієнтів з токсичним епідермальним некролізом проводиться у реанімаційному відділенні та включає цілий комплекс невідкладних заходів. При цьому, враховуючи токсико-алергічний характер захворювання, застосування лікарських препаратів повинно проводитись із суворим обліком показань та протипоказань.

Терапія синдрому Лайєлла здійснюється ін’єкційним введенням великих доз кортикостероїдів (Преднізолон). При поліпшенні пацієнт переводиться на прийом препарату в таблетованій формі з зниженням його дози. Застосування методів екстракорпоральної гемокорекції (плазмаферез, гемосорбція) дозволяє проводити очищення крові від токсичних речовин, що утворюються при синдромі Лайєлла. Постійна інфузійна терапія (фіз. розчин, декстран, сольові розчини) спрямована на боротьбу з зневодненням та нормалізацію водно-сольового балансу. Вона проводиться при строгому контролі об’єму сечі, що виділяється пацієнтом.

У комплексній терапії синдрому Лайєлла застосовують медикаменти, що підтримують працездатність нирок та печінки; інгібітори ферментів, що беруть участь у руйнуванні тканин; мінеральні речовини (калій, кальцій та магній); препарати, що знижують згортання; сечогінні засоби; антибіотики широкого спектра

Місцеве лікування синдрому Лайєлла включає застосування аерозолів з кортикостероїдами, волого-висихаючих пов’язок, антибактеріальних примочок. Вона проводиться відповідно до принципів обробки опіків. Для профілактики інфікування при синдромі Лайєлла необхідно кілька разів на добу проводити зміну білизни на стерильну, здійснювати обробку не тільки шкіри, але і слизових. Враховуючи виражену болючість, місцева терапія повинна проводитися за відповідного знеболювання. За необхідності проведення перев’язок здійснюється під наркозом.

Прогноз захворювання визначається характером його перебігу. У зв’язку з цим виділяють 3 варіанти перебігу синдрому Лайєлла: блискавичне з летальним кінцем, гостре з можливим летальним кінцем при приєднанні інфекційного процесу і сприятливе, зазвичай дозволяється через 7-10 днів. Раніше початок лікувальних заходів та їх ретельне проведення покращують прогноз захворювання.