Синдром Сміт-Магеніс

Синдром Сміт-Магеніс – це рідкісне генетичне захворювання, яке виникає при мікроушкодженні короткого плеча 17-ї хромосоми. Патологія проявляється множинними вродженими вадами розвитку, серед яких переважають аномалії лицьового скелета, а також інтелектуальними порушеннями, різноманітними поведінковими особливостями. Для діагностики синдрому Сміт-Магеніс призначається молекулярно-генетичне тестування, неврологічне обстеження, методи інструментальної візуалізації. Хворим потрібна допомога логопедів, реабілітологів, корекційних освітян, за показаннями проводиться лікування соматичних ускладнень.

Синдром названий на честь американських лікарів – клініциста Енн Сміт та цитогенетика Еллен Магеніс, які у 1980 р. вперше описали характерний симптомокомплекс у групи дітей. Раніше вважалося, що захворювання зустрічається з частотою 1:25000, але з розвитком молекулярно-генетичних методів діагностики підтвердилася більша поширеність – 1:15000. Найчастіше патологія спостерігається у дітей із затримкою психічного розвитку – 1 випадок на 569 пацієнтів.

Захворювання виникає внаслідок спонтанної хромосомної аномалії – делеції 17 хромосоми в локусі 17p11.2, що передбачає втрату до 4 млн нуклеотидних пар. До 25% клінічних випадків синдрому Сміт-Магеніс складають атипові мікроделеції, які виражаються у втраті меншої ділянки короткого плеча хромосоми. Хвороба носить спорадичний характер, поки вченим не вдалося встановити типові закономірності та провокуючі фактори.

Розвиток характерної для синдрому симптоматики передусім пов’язують із порушенням гена RAI1, що є індуктором ретинолової кислоти. Вчені обговорюють його участь у диференціювання тканин, що пояснює формування множинних вроджених вад. Також RAI1 ймовірно використовується при диференціювання нейронів. Деякі психічні прояви синдрому Сміт-Магеніс спричинені дефектом синтезу та деградації меланіну.

Діти мають типові особливості зовнішності, які виявляються вже у дитячому віці. Зазвичай вони мають широку квадратну форму голови, опуклий лоб, глибоко посаджені очі з монголоїдним розрізом. Також для синдрому характерно недорозвинення середньої зони обличчя, короткий ніс з вивернутими ніздрями, верхня шатровидна губа при відносно маленькій нижній щелепі. У дітей непропорційно короткі руки та ноги, з раннього віку відзначається затримка росту.

Специфічною діагностичною ознакою синдрому Сміт-Магеніс є порушення сну. На першому році життя спостерігається патологічна сонливість, такі діти багато сплять вдень, їх доводиться будити на чергове годування. Згодом порушуються циркадні ритми, переважає пізній відхід до сну з частими нічними пробудженнями. З віком пацієнт дедалі більше спить вдень, не може заснути вночі.

Психоневрологічні зміни включають розумову відсталість помірного ступеня тяжкості, що виникає практично в усіх хворих. Характерна затримка психомовного розвитку, утруднення при вимові слів, дефіцит уваги з гіперактивністю. До 30% пацієнтів мають неврологічні порушення: розлад координації рухів, периферичну нейропатію, судомні напади.

Хвороба Сміт-Магеніс супроводжується специфічним поведінковим профілем. Діти страждають на стереотипну поведінку, виявляють дезадаптивні риси особистості — спалахи гніву, непослух, постійну вимогу уваги до себе з боку дорослих. Деякі хворі схильні до самоушкодження: кусають, щипають або б’ють себе, вводять сторонні предмети у фізіологічні отвори тіла.

Більшість дітей мають м’язову гіпотонію від народження, внаслідок чого виникають труднощі вигодовування, порушення ковтання, відмова від їжі. У 80% випадків синдром Сміт-Магеніс асоційований з офтальмологічними проблемами: дисплазією райдужної оболонки, мікрокорнеа, плямами Брушфільда. Більше 60% хворих страждають на хронічні отити, кондуктивну або нейросенсорну приглухуватість. У половини пацієнтів діагностується гіперхолестеринемія.

Пороки серця зустрічаються у 25% випадків синдрому. Найбільш поширені дефекти міжпередсердної та міжшлуночкової перегородок, стеноз трикуспідального клапана, зошита Фалло. До 15% дітей страждають від аномалій сечових шляхів, які включають унілатеральну агенезію нирок, подвоєння сечоводів, збільшення лінійних розмірів органів.

Обстеження здійснює мультидисциплінарна команда спеціалістів за участю педіатра, дитячого невролога, психіатра, генетика. Синдром Сміт-Магеніс має патогномонічні фенотипові та поведінкові ознаки, при виявленні яких встановлюється попередній діагноз. Для верифікації патології використовуються такі методи:

• Генетичний аналіз Для виявлення мутації застосовується FISH гібридизація із специфічними зондами, що визначає патологію з точністю 96-100%. Якщо тест не показав синдром Сміт-Магенісу за наявності типових клінічних ознак, виконуються додаткові молекулярні аналізи.
• Пренатальна діагностика При обтяженому сімейному анамнезі або насторожуючих результатах УЗД для виключення синдрому можливе дослідження шляхом амніоцентезу у другому триместрі вагітності. З огляду на спонтанний характер мутації така діагностика проводиться рідко.
• Неврологічний огляд. Пацієнту потрібно повне обстеження з оцінкою рефлексів, м’язового тонусу, проб координацію рухів. Обов’язково проводять тести на рівень інтелекту, ступінь розвитку когнітивних функцій. Найчастіше огляд доповнюється консультацією психіатра.
• Інструментальна візуалізація. Методи дослідження призначаються диференційовано. Може бути потрібна офтальмоскопія, аудіометрія, дослідження викликаних слухових потенціалів. Для виявлення соматичних порушень, типових для клінічної картини синдрому, рекомендовані ехокардіографія, УЗД черевної порожнини та заочеревинного простору.

Показано щорічне комплексне обстеження стану здоров’я контролю динаміки порушень. Хворому підбирається індивідуальна програма симптоматичної терапії. Медикаментозні засоби призначаються рідко, переважно для корекції безсоння, а психотропні препарати не використовуються через ризик посилення психічних проблем. Лікування включає наступні напрямки:

• Логопедична допомога. У ранньому віці заняття з логопедом необхідні поліпшення стану артикуляційного апарату та структур порожнини рота, що полегшує годівлю, створює умови у розвиток промови. Надалі потрібна тривала корекція для вдосконалення вербальних навичок.
• Ерготерапія. Часті проблеми з м’язовим тонусом та координацією рухів вимагають участі у програмі лікування реабілітологів, які допомагають відновити моторні функції, розвинути дрібну моторику, удосконалити зорову та слухову перцепцію.
• Корекційні програми. Діти із хворобою Сміт-Магеніс добре навчаються у невеликих тихих колективах до 5-7 осіб, де кожен отримує достатню увагу та підтримку від викладача. Навчальні програми підбираються з урахуванням ступеня інтелектуальних порушень.

При ускладненому перебігу синдрому схема лікування розширюється. Неврологічні розлади вимагають застосування фізіотерапії, вправ ЛФ, протиепілептичних препаратів. Для нормалізації зору деяким необхідна оптична корекція, виправлення косоокості. Хірургічне лікування вад серця здійснюється відповідно до виявленої аномалії.

За своєчасного початку комплексної терапії синдрому Сміт-Магеніс вдається значно розвинути моторні та мовні навички пацієнта, адаптувати його до життя в соціумі. Прогноз щодо сприятливий за довічної реабілітації, соціально-психологічної підтримки. Специфічні заходи профілактики синдрому не розроблені, що з його спорадичним характером.