Синовіт гомілковостопного суглоба

Синовіт гомілковостопного суглоба – це запалення внутрішньої синовіальної оболонки, що супроводжується накопиченням рідини у суглобі. Зустрічається рідко. Може провокуватися травмою, артрозом, артритом, алергічною реакцією, ендокринними чи обмінними порушеннями, а також проникненням інфекції у порожнину суглоба. Проявляється болями, збільшенням обсягу суглоба, флюктуацією та обмеженням рухів. За наявності інфекції спостерігається виражена гіперемія та ознаки загальної інтоксикації. Діагноз виставляється на підставі клінічних ознак, для виявлення причин синовіту застосовують рентгенографію, МРТ, КТ, УЗД, дослідження пунктату. Лікування зазвичай консервативне.

Синовіт гомілковостопного суглоба – асептичне або інфекційне запалення синовіальної оболонки, що супроводжується накопиченням рідини в порожнині суглоба. Виникає рідше, ніж синовіти інших суглобів, виявляється у людей усіх вікових категорій. Може бути інфекційним чи асептичним, гострим чи хронічним. Лікування синовіту гомілковостопного суглоба залежно від причин його розвитку можуть здійснювати травматологи-ортопеди, ревматологи, гематологи та інші фахівці.

В ортопедії та травматології виділяють асептичні та інфекційні синовіти. Асептичні виникають без участі мікробів і є реакцією синовіальної оболонки на патогенні подразники. Інфекційні розвиваються внаслідок проникнення та розмноження мікроорганізмів у порожнини суглоба. Причиною асептичного синовіту може стати травма суглоба: забій, розтягнення зв’язок, розрив зв’язок і т. д. Іноді реактивне асептичне запалення запускається алергічною реакцією організму.

У ряді випадків асептичний синовіт провокується постійною дратівливою дією, що надається на синовіальну оболонку якоюсь частиною суглоба, наприклад, що втратили свою гладкість хрящом при артрозі. Можливі асептичні синовіти, що виникли під впливом ендокринних порушень (наприклад, цукрового діабету), нейрогенних факторів (невритів, нейропатій), артриту, гемофілії, статичної деформації суглоба, а також уродженої або набутої слабкості зв’язкового апарату.

Причиною розвитку інфекційного синовіту стають неспецифічні чи специфічні патогенні мікроорганізми. Специфічний синовіт може провокуватись туберкульозною паличкою, у наші дні така патологія зустрічається дуже рідко. Як збудник при неспецифічних синовітах зазвичай виступають стафілококи та стрептококи, рідше – інші бактерії. Інфекція проникає у суглоб контактно, гематогенним (по кровоносних судинах) або лімфогенним шляхом.

Контактне інфікування виникає при саднах, забитих, різаних або колотих ранах, гематомах, фурункулах, абсцесах або флегмонах в області суглоба або неподалік від нього. Гематогенне або лімфогенне поширення інфекції може спостерігатися при деяких загальних інфекційних захворюваннях та наявності віддалених запальних осередків. Сприяючим фактором є зниження імунітету, виснаження та ослаблений стан організму.

З урахуванням особливостей клінічного перебігу виділяють гострі та хронічні синовіти, з урахуванням характеру випоту (запальної рідини в суглобі) – серозні, гнійні, геморагічні та сліпучі (серозно-фібринозні). При серозному запаленні випіт рідкий, прозорий, з невеликою кількістю клітин, при геморагічному – теж рідкий, але червонуватий або коричневий, при гнійному – каламутний, жовтувато-зелений, із запахом. Для сліпчивого запалення характерна наявність малої кількості рідини, багатої на фібрин.

Хворого, який страждає на гострий асептичний синовіт, турбує тяжкість і біль (часто розпирають) в області суглоба. При незначному запаленні больовий синдром виражений слабко та з’являється переважно під час рухів. При вираженому синовіті пацієнт відзначає біль та відчуття розпирання навіть у спокої. Рухи обмежені. При огляді виявляється нерізко виражений набряк м’яких тканин, згладжування контурів та збільшення розмірів суглоба (ступінь збільшення залежить кількості випоту). Можливе незначне почервоніння та підвищення місцевої температури. При пальпації визначається флюктуація.

Течія хронічного асептичного синовіту зазвичай хвилеподібна, періоди загострень чергуються з більш менш тривалими ремісіями. Під час ремісії симптоми синовіту відсутні або слабко виражені, клінічна картина визначається основним захворюванням (наприклад, артрозом гомілковостопного суглоба). У період загострення виникає симптоматика, що нагадує картину гострого асептичного синовіту, проте деталі можуть відрізнятися залежно від форми запалення.

Для інфекційного синовіту характерний раптовий початок з появою помірного або різкого болю та загальними симптомами інтоксикації: підвищенням температури, слабкістю, розбитістю, головним болем і т. д. Суглоб набряклий, збільшений в обсязі, шкіра над ним гіперемована, її температура підвищена. Рухи різко утруднені через біль, опора обмежена. Пальпація суглоба різко болісна.

Лікування комплексне, що включає терапію основного захворювання. Гомілковостопний суглоб фіксують пов’язкою, що давить (пов’язку потрібно послаблювати через кожні 2-3 години), у важких випадках накладають гіпсову лонгету. Для усунення запалення при асептичних синовітах призначають НПЗЗ та фізіотерапевтичні процедури: УВЧ, електрофорез та фонофорез. За наявності великої кількості випоту здійснюють пункції. За потреби в суглоб вводять глюкокортикостероїдні препарати.

При інфекційних синовітах проводять антибактеріальну терапію, після визначення чутливості збудника до суглоба вводять новокаїн у суміші з антибіотиками, наприклад, левоміцетином, лінкоміцином або пеніциліном. При хронічному запаленні гомілковостопного суглоба призначають інгібітори протеолізу: апротинін і т. д. Хірургічні втручання потрібні дуже рідко, при неефективності консервативної терапії проводять часткове або повне видалення синовіальної оболонки.