Тендиніт ахіллового сухожилля

Тендиніт ахіллового сухожилля – це запальний процес у ділянці сухожилля литкового та камбаловидного м’язів. Протікає гостро чи хронічно. Провокується хронічними навантаженнями або одноразовим надмірним навантаженням на сухожилля. Виявляється болями, набряком та незначним обмеженням тильного згинання стопи. Діагноз виставляють на підставі симптомів, даних МРТ та рентгенографії. Лікування зазвичай консервативне: ЛФК, фізіотерапевтичні процедури. Іммобілізація потрібна рідко. В окремих випадках при наполегливій течії показано операцію.

Тендиніт ахіллового сухожилля найчастіше виявляється у спортсменів, є наслідком перевантаження, неправильної техніки або порушення режиму тренувань. Може діагностуватися у людей 40-60 років після одноразового інтенсивного навантаження ахіллового сухожилля (наприклад, при спробі зайнятися бігом), висока ймовірність розвитку тендиніту в таких випадках обумовлена ​​посилюваною з віком ригідністю ахіллового сухожилля і деяким зменшенням об’єму рухів у гомілконі.

У клінічній травматології та ортопедії розрізняють три форми тендиніту. Перитендинітом називають запалення тканин, що оточують ахіллове сухожилля. Тендиніт – запалення власне сухожилля, що веде до його дегенерації. Ентезопатія – запальний процес, що локалізується в області прикріплення ахіллового сухожилля до кістки п’яти, може супроводжуватися утворенням п’яткової шпори та вогнищ звапніння в тканині сухожилля. Усі три форми захворювання можуть протікати ізольовано, спостерігатися одночасно або переходити одна до одної.

Захворювання розвивається поступово, спочатку пацієнт відчуває біль у гомілкостопі (в області ахіллового сухожилля) тільки в перші хвилини навантаження або тренування. Після розминки біль зменшується, а спокій остаточно зникає. При пальпації області ураження виникає деякий дискомфорт, але болі, як правило, відсутні. За відсутності лікування хвороба згодом перетворюється на хронічну форму. Протягом кількох тижнів чи місяців наростає больовий синдром. На відміну від початкової стадії після розминки біль не зменшується, а посилюється. Полегшення не приносить навіть тривалого відпочинку, деяких пацієнтів болю турбують після нічного сну.

Багато хворих відзначають болі при спуску або підйомі по сходах або похилій поверхні. При огляді виявляється напруга литкового м’яза, потовщення ахіллового сухожилля, місцева гіперемія та локальне підвищення температури шкіри в області ураження. Обсяг рухів у гомілковостопному суглобі дещо обмежений. При перитендініті болі зазвичай локалізуються протягом усього сухожилля, при тендиніті – на 2-6 см вище п’яти, при ентезопатії – в області прикріплення сухожилля або трохи вище за неї.

Діагноз виставляється під час консультації ортопеда виходячи з скарг і даних зовнішнього огляду. З додаткових методів дослідження застосовують рентгенографію гомілки та гомілковостопного суглоба, магнітно-резонансну томографію та УЗД гомілковостопного суглоба. На рентгенограмах у ряді випадків визначаються осередки звапніння. При тендиніті вони розкидані по всьому сухожиллю, при ентезопатії локалізуються переважно в його нижній частині. Відсутність кальцифікатів не є підставою для підтвердження чи спростування діагнозу тендиніт.

УЗД та МРТ – більш точні методики, що дозволяють детально дослідити м’які тканини, визначити осередки запалення та ділянки дегенеративних змін. Крім того, МРТ гомілковостопного суглоба дає можливість виявити гостру стадію запалення – на цьому етапі в тканині сухожилля накопичується велика кількість рідини, проте зовнішній набряк мало виражений або відсутній, що ускладнює клінічну діагностику.

Лікування переважно консервативне, проводиться амбулаторно за умов травмпункту. У гострій фазі показаний спокій, високе положення кінцівки та туге бинтування на час ходьби. У перші дні хвороби слід прикладати холод до області ураження. Для усунення болю, ліквідації запального процесу та відновлення функції сухожилля пацієнту призначають НПЗЗ терміном не більше 7-10 діб.

Після усунення або значного зменшення больового синдрому починають заняття лікувальною гімнастикою. Програма ЛФК при тендиніті включає легкі зміцнюючі і розтягуючі вправи, що сприяють відновленню сухожилля і зміцненню литкового м’яза. Надалі поступово вводять вправи з опором. Поряд з ЛФК для відновлення сухожилля використовують фізіотерапевтичні процедури: електростимуляцію, електрофорез та ультразвукову терапію.

Застосовують масаж, що сприяє поліпшенню кровообігу, зміцненню та розтягуванню сухожилля. При вальгусній або варусній деформації стопи хворому рекомендують носити спеціальні фіксатори для гомілковостопного суглоба. Фіксацію з використанням гіпсової пов’язки застосовують дуже рідко – лише при сильних постійних болях у ділянці сухожилля. При особливо завзятому больовому синдромі іноді виконують лікувальні блокади з глюкокортикоїдними препаратами. Глюкокортикоїди вводять тільки в навколишні тканини, ін’єкції в сухожилля або місце його прикріплення категорично заборонені, оскільки дані препарати можуть стимулювати дегенеративні процеси і провокувати розрив сухожилля.

Хірургічне втручання показано при неефективності консервативної терапії протягом півроку та більше. Операцію проводять у плановому порядку за умов травматологічного чи ортопедичного відділення. Виконують серединний розріз шкірний розріз по задній поверхні гомілки, ахіллове сухожилля виділяють, досліджують і січуть дегенеративно змінені тканини. Якщо в процесі втручання довелося висікти 50% і більше від тканини ахіллового сухожилля, видалені ділянки заміняють сухожиллям підошовного м’яза. У післяопераційному періоді проводять іммобілізацію протягом 4-6 тижнів, використовуючи ортез або гіпсову пов’язку. Наступати на ногу дозволяють через 2-4 тижні, протягом 6 тижнів проводять реабілітаційні заходи.