Тонкі губи

Тонкі губи – Недостатні за величиною і обсягом шкірно-м’язові складки, що облямовують ротову щілину. Тонкі губи на обличчі виглядають невиразно, непривабливо, дисгармонійно, нерідко бувають асиметричними. З погляду фізіогноміки, вузькі та тонкі губи характеризують свою господиню, як надмірно строгу, злісну, хитру, заздрісну та корисливу особу. З цих причин жінки-власниці тонких губ прагнуть виправити цей прикрий недолік зовнішності будь-якими можливими способами: за допомогою декоративного та перманентного макіяжу, контурної пластики, ліпофілінгу, хейлопластики та ін.

Губи в залежності від товщини м’язового шару поділяються на опуклі (здуті), товсті, середні та тонкі. Якщо тканини губ (переважно м’язова) розвинені недостатньо, говорять про тонкі губи. Губи утворені двома шкірно-м’язовими складками, що оточують вхід до ротової порожнини, – верхньої та нижньої. Товща губ створюється за рахунок кругового м’яза рота, пухкої сполучної тканини, шкіри та слизової оболонки. Губи в залежності від товщини м’язового шару поділяються на опуклі (здуті), товсті, середні та тонкі. Якщо тканини губ (переважно м’язова) розвинені недостатньо, говорять про тонкі губи.

Круговий м’яз, що утворює складки губ, розташовується навколо рота. Поверхня губ зсередини та зовні покрита слизовою оболонкою. Прикордонна зона переходу слизової оболонки в шкіру зветься червоною облямівкою губ. Характерний М-подібний рельєф верхньої губи називається дугою Купідона. Найбільш товстими губами наділені представники негроїдної раси. Для європеоїдів характерні переважно середні та тонкі губи. Форма та товщина губ також залежить від індивідуальних та вікових характеристик: після 25 років обсяг губ поступово зменшується.

Тонкі та маленькі губи слугували ідеалом епохи середньовіччя, проте сьогодні поняття про красу губ зазнали значних змін. У наші дні повні соковиті губи є ознакою молодості, здоров’я та чуттєвості. Саме такі губи приваблюють жінок представників сильної половини людства.

Плоскі, тонкі губи, які мають достатнього обсягу, дуже невиразні. Верхня губа найчастіше пряма, не має дуги Купідона. Тонкими губи зазвичай бувають від народження, проте, наприклад, куріння значною мірою сприяє втраті об’єму губ. Тканини, що утворюють губи, з віком втрачають об’єм і пружність, тому губи стають меншими і тоншими.

При наявному стоншення верхньої губи її практично не помітно. Нерідко наявність тонкої верхньої губи є наслідком лікування такого вродженого дефекту, як заяча губа. У цьому випадку краще проведення збільшення обсягу тільки однієї верхньої губи або її ліфтинг. Помітне стоншення нижньої губи зустрічається рідко, нижня губа при цьому практично не видно. Для корекції тонкої нижньої губи застосовується її збільшення.

Нерівномірний (асиметричний) розвиток губ проявляється у різних розмірах правої та лівої сторони однієї губи. У цих випадках проводиться локальне збільшення частини губи з недостатнім об’ємом. Причинами нерівномірності губ можуть бути вроджені особливості, травми губ з утворенням рубців, наслідки лікування заячої губи.

Повернути об’єм, привабливість і молодість тонким губам, що бракує, дозволяє проведення хейлопластики. Незважаючи на те, що хейлопластика вважається технічно нескладною операцією, при її виконанні хірургу необхідне почуття міри та краси. Бажаним ефектом хейлопластики служить надання губам природної форми та об’єму, гармонійне поєднання їх із природними рисами обличчя.

Рішення про вибір методу хейлопластики визначається очікуваннями пацієнта та терміном, протягом якого необхідне збереження результату. Основні методи корекції тонких губ – контурна та хірургічна пластика.

При необхідності проведення серйозної корекції обсягу та форми губ вдаються до радикального хірургічного методу. Хірургічна пластика може виконуватись у пацієнтів будь-якого віку. Технічна суть операції така: над або під губою, що коригується, вирізується невелика ділянка шкіри, потім проводиться корекція контуру губи і зшивання країв рани. Післяопераційний період може протікати з незначними больовими відчуттями, післяопераційна рана гоїться через 7-10 діб і стає практично непомітною.

Для корекції вікових змін губ найбільше підходить метод контурної пластики. У процесі старіння синтез глікозаміногліканів – природних полімерів, що надають та підтримують еластичність та об’єм шкіри, зменшується. Тому з роками губи втрачають пружність, форму, шкіра навколо них покривається сіткою зморшок. Контурна пластика – ін’єкційна методика збільшення тонких губ за допомогою введення гелей-біополімерів, до складу яких входить гіалуронова кислота, яка замінює глікозаміноглікани. Ін’єкції виконуються під місцевим знеболенням у зону середньої частини губ та куточки рота. Після введення складу здійснюється легке масування губ для того, щоб гель рівномірно розподілився в тканинах.

Як правило, процедура контурної пластики губ виконується амбулаторно, а якщо супроводжується додатковими втручаннями, то може проводитись у спеціалізованих відділеннях стаціонару.

Після контурної пластики на губах деякий час зберігається набряк, іноді крововилив, оскільки кровопостачання даної області дуже інтенсивне. Також відзначається легка болючість та почуття натягнутості шкіри в області губ. Для якнайшвидшого сходження набряку та зменшення хворобливості в першу добу після ін’єкцій рекомендується періодичне докладання до губ льоду, а в наступні 2-4 доби – легкий масаж.

Варіантом контурної пластики є ліпофілінг губ, при якому в губи вводиться власна жирова тканина.

Результати контурної пластики губ помітні практично відразу після виконання процедури, остаточно судити про них можна через два тижні. Іноді через 1-1,5 місяці може відбуватися незначне зменшення об’єму губ за рахунок всмоктування рідкої частини гелю в тканину. Якщо це призводить до зміни контуру рота, вдаються до додаткової контурної пластики. Косметичний ефект після контурної пластики тонких губ триває 6-12 місяців, потім відбувається поступове розсмоктування гелю, і до губ повертається їхня природна форма, що вимагає проведення повторних ін’єкцій. Після хірургічної пластики губ результат зберігається практично все життя.

За будь-якого виду хейлопластики ризик розвитку ускладнень вкрай низький – менше 1%. При ускладненому перебігу може спостерігатись запалення швів, ущільнення гелю, алергічні реакції, які успішно усуваються своєчасним лікуванням.