Тріщини емалі

Тріщини емалі – Лінійні дефекти емалі некаріозного характеру, які виникають у процесі функціонування зубів. Як правило, тріщини виявляють випадково під час профілактичного огляду. При глибоких множинних дефектах можлива поява гіперестезії. Діагностика тріщин емалі включає збір скарг, аналіз анамнезу захворювання та даних клінічного огляду. Поверхневі тріщини емалі виявляють за допомогою монокулярної або бінокулярної лупи, а також використовуючи метод трансілюмінації. Для усунення гіперестезії проводять ремтерапію. Під час скарг на естетичний дефект показано ламінування зубів композитними або керамічними вінірами.

Тріщини емалі – порушення цілісності твердої тканини зуба. На сьогоднішній день поширеність патології сягає понад 90%. У пацієнтів віком 20 років виявляють у середньому 4 інтактні зуби з тріщинами емалі. До 30 років цей показник зростає в 3 рази та після 45-50 років становить 100%. У 60% випадків трапляються поодинокі тріщини, множинні виявляють у 40% обстежених пацієнтів. У ході дослідження вчені виявили, що кожен каріозний або лікований зуб на своїй поверхні має глибокі тріщини емалі. У переважній більшості випадків (90%) виникають вертикальні поздовжні дефекти, рідше лінії порушення цілісності емалі мають поперечний напрямок, вкрай рідко (3%) виявляють косі тріщини емалі.

Як правило, тріщини емалі є наслідком впливу кількох етіологічних факторів, серед яких вагоме значення приділяється впливу фізичних та механічних подразників. Жорстка їжа, контрастні напої, травми зубів – це здатне порушити цілісність емалі. При проведенні лікарських маніпуляцій можуть виникнути тріщини емалі. Поверхневий шар сколюється від температурного перегріву при препаруванні внаслідок вібрації інструментів. Є відомості, що навіть полімеризаційна усадка та контракційна напруга на межі пломба-тканини зуба певною мірою здатні викликати утворення поверхневих дефектів емалі.

Практично всі зуби після процедури відбілювання на своїй поверхні мають глибокі тріщини емалі, що пов’язано з агресивним впливом висококонцентрованих препаратів на основі перекису водню. Порушення цілісності твердих тканин зубів виявляють у пацієнтів з клиноподібними дефектами, підвищеною стиранням. Крім патологічних тріщин емалі, мають місце й фізіологічні вікові ушкодження. У зубах людей похилого віку повністю стираються грані призм, у своїй лише розташування кристалів свідчить про їх межі. Ознакою вікових змін є дефекти емалі на поверхнях вестибулярних різців. Вони визначаються дрібні гидроксиапатиты і мінералізовані бактерії, що нагадують зубний камінь.

У стоматології всі тріщини емалі умовно поділені на 3 категорії:

• Поверхневі поздовжні тріщини емалі. Їх вдається виявити лише за допомогою спеціального обладнання – монокулярної чи бінокулярної лупи, а також методом трансілюмінації.
• Глибокі поздовжні тріщини емалі. Стають помітними під впливом світла після попереднього висушування поверхні пустером або ватяною кулькою.
• Множинні (Поздовжні, косі, поперечні) глибокі тріщини емалі. Вдається визначити під час звичайного клінічного огляду, не вдаючись до використання додаткового інструментарію.

Основною скаргою, що виникає у пацієнтів з глибокими тріщинами емалі, є гіперестезія зубів. Підвищення чутливості виникає при вживанні холодних напоїв. Найчастіше вираженого естетичного дефекту при тріщинах немає. Лінії порушення цілісності емалі визначають не лише на каріозних та депульпованих зубах, а й на інтактних. На щічних і оральних поверхнях поздовжні тріщини емалі типу 1 зустрічаються набагато рідше, ніж лінії порушення цілісності 2 і 3 типів.

Найбільш глибокі лінійні дефекти локалізуються з вестибулярної сторони різців та премолярів. Порівняно небагато тріщин емалі виявляють лежить на поверхні зуба мудрості, що пов’язані з меншим терміном його функціонування. Хоча тріщини емалі відносять до некаріозних поразок, вони за своєю суттю є вхідними воротами для проникнення мікроорганізмів, сприяючи розвитку каріозного процесу. Внаслідок відкладення нікотину, пігментів їжі тріщини емалі можуть фарбуватись у темний колір.

Постановка діагнозу тріщини емалі виходить з аналізу скарг пацієнта, даних анамнезу, результатів клінічного огляду. У ході фізикального обстеження лікар-стоматолог оглядає всі поверхні зубів: вестибулярні, оральні, апроксимальні, оклюзійні. Ті лінії порушення цілісності, які видно неозброєним оком без застосування додаткового обладнання, належать до 3 типу тріщин емалі. Після ізоляції зубів від слини, висушування всіх поверхонь за допомогою пустелі або ватної кульки огляд проводиться під впливом внутрішньоротових джерел світла, що працюють від стоматологічного крісла. На цьому етапі вдається діагностувати глибокі поздовжні тріщини емалі типу 2.

Поверхневі важкі лінійні дефекти виявляють в ході дослідження зуба, попередньо обробленого метиленовим синім, під бінокулярною лупою (зі збільшенням в 4,5 рази). Для цих цілей показаний метод трансілюмінації, при якому огляд проводять в темній кімнаті, використовуючи світловод з органічного скла, приєднаний до стоматологічного дзеркала. Диференціюють тріщини емалі з каріозним ураженням. Обстеження проводить стоматолог-терапевт.

Поряд з фізіологічним відновленням цілісності та функціональної повноцінності тканини поверхневі тріщини емалі можуть самоусунутись, оскільки рідина, що продукується пульпою, сприяє реституції емалі в ділянках утворення дефектів. Саме тому тріщини емалі, наявність яких не викликає гіперчутливості, не потребують спеціального лікування. При скаргах пацієнтів на гіперестезію проводять курс ремінералізуючої терапії з послідовним нанесенням аплікацій кальцій- та фторовмісних препаратів.

На сьогоднішній день з метою усунення підвищеної чутливості зубів широко застосовують десенситайзери, дія яких полягає у запечатуванні дентинних канальців. При виникненні скарг на наявність естетичного дефекту, що буває у разі локалізації множинних глибоких лінійних тріщин емалі на поверхнях вестибулярних передніх зубів, показані композитні або керамічні накладки (вініри). Найчастіше при виявленні тріщин емалі прогноз сприятливий. Проведення ремтерапії дозволяє усунути гіперестезію та запобігає розвитку карієсу.