Тромбоз глибоких вен

Тромбоз глибоких вен – Це стан, при якому у венах утворюються кров’яні згустки (тромби), що перешкоджають нормальному струму крові. Клінічна симптоматика тромбозу глибоких вен включає біль, що розпирають, набряклість, синюшність шкіри, поверхневу гіпертермію, болючість при пальпації ураженої вени, набухання поверхневих вен. Остаточний діагноз встановлюється за даними УЗДГ вен нижніх кінцівок та дуплексного сканування; для оцінки мікроциркуляції проводиться реовазографія. Лікування тромбозу глибоких вен проводиться гепарином під контролем коагулограми; при необхідності здійснюється хірургічне видалення тромбу, що утворився.

Тромбоз глибоких вен – це патологія, в основі якої лежить порушення венозного кровообігу внаслідок закупорки судини кров’яним тромбом. У клінічній флебології тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок трапляється частіше, ніж венозні тромбози інших локалізацій. Тромби можуть утворюватися у глибоких, а й у поверхневих венах, проте тромбоз поверхневих вен (поверхневий тромбофлебіт) рідко стає джерелом серйозних проблем. На відміну від тромбофлебіту, тромбоз глибоких вен потребує невідкладної медичної допомоги через ризик розвитку небезпечних для життя пацієнта ускладнень.

Для розвитку захворювання необхідне поєднання кількох факторів:

• пошкодження внутрішньої вистилки венозної стінки внаслідок дії механічного, хімічного, алергічного або інфекційного агента;
• порушення системи зсідання крові;
• уповільнення струму крові.

За деяких обставин в’язкість крові зростає. Якщо на стінках вен є перешкоди для нормального струму крові, збільшується ризик утворення тромбів. Дрібний тромб, що утворюється на венозній стінці, викликає запалення та подальше пошкодження стінки вени, що стає причиною утворення інших тромбів.

Виникненню тромбозу глибоких вен сприяють застійні явища у венах нижніх кінцівок. Причиною застою стає нерухомість чи малорухливість людини протягом тривалого часу. Пускові фактори при тромбозі глибоких вен:

Ризик розвитку захворювання збільшується при тривалому нерухомому положенні з опущеними ногами вниз. Так, на Заході існують терміни «синдром економічного класу» та «телевізійний тромбофлебіт». У першому випадку йдеться про людей, які мають тромбоз глибоких вен розвинувся після тривалого перельоту. У другому – про пацієнтів похилого віку, у яких захворювання з’явилося після довгого сидіння перед телевізором. І в тому і в іншому випадку пусковим фактором стало тривале перебування в позі, сидячи зі зігнутими ногами, при якому створюються перешкоди нормальному венозному відтоку.

Повернення крові по венах значною мірою забезпечується скороченням м’язів. Після операцій та при деяких хронічних захворюваннях пацієнт тривалий час залишається практично нерухомим. У результаті нижніх кінцівках розвиваються застійні явища, які призводять до тромбозу глибоких вен.

При прийомі оральних контрацептивів, хвороб крові, злоякісних пухлинах тромбоз значною мірою обумовлений гіперкоагуляцією (підвищеною згортанням крові). В окремих випадках порушення кровотоку в глибоких венах може свідчити про хворобу Бюргера (облитеруючий тромбагіт алергічного генезу).

Як правило, тромбоз глибоких вен розвивається в ділянці нижніх кінцівок. Однак іноді спостерігаються і тромбози глибоких вен в області рук, які виникають при впливі наступних пускових факторів:

• катетеризація вен верхніх кінцівок Катетер, що у вені тривалий час, викликає подразнення венозної стінки і призводить до утворення тромбу;
• імплантований кардіофібрилятор або електрокардіостимулятор;
• злоякісне новоутворення у сфері вени;
• надмірне навантаження на верхні кінцівки у спортсменів (бейсболістів, плавців, важкоатлетів). Захворювання розвивається через здавлення глибоких вен верхніх кінцівок натренованими м’язами плечового пояса.

Симптоми залежить від локалізації тромбу. Приблизно у половині випадків кров через систему комунікантних вен відтікає у підшкірні вени, кровотік частково відновлюється, і тромбоз глибоких вен протікає безсимптомно. В інших хворих спостерігається один або кілька наступних симптомів у різних поєднаннях:

• розпираючі болі в ураженій кінцівці;
• біль при пальпації, що посилюється протягом вени, в якій утворився тромб;
• набряки;
• місцева гіпертермія;
• синюшність шкірних покривів ураженої кінцівки;
• набряклі поверхневі вени.

Про перенесений тромбоз можуть свідчити розвинені венозні колатералі в нижній частині живота, в ділянці тазостегнових суглобів, стегна та гомілки.

Сучасна флебологія має хорошу технічну базу для проведення оцінки венозного кровотоку та діагностики тромбозу глибоких вен. Як правило, діагноз встановлює флеболог. Він проводить джгутові проби (еластичне бинтування ніг за спеціальною методикою), у тому числі – маршеву пробу, за якої на ногу хворого від пальців до паху накладається еластичний бинт. Потім пацієнт якийсь час ходить. Болі, що розпирають і не спалися після проведення проби підшкірні вени вказують на тромбоз.

Для оцінки кровотоку в глибоких венах застосовується флебографія, дуплексне сканування та УЗДГ вен нижніх кінцівок та радіонуклідне сканування. Оцінка стану мікроциркуляції проводиться за даними реовазографії нижніх кінцівок.

У зв’язку з ризиком розвитку небезпечних ускладнень хворі на тромбоз глибоких вен обов’язково госпіталізуються. Призначається суворий постільний режим. Ураженої кінцівки надають високе становище. Щоб запобігти утворенню нових тромбів, пацієнту призначають гепарин (зазвичай протягом тижня). Потім хворого переводять на “м’які” антикоагулянти (варфарин). Курс лікування варфарином продовжується 6 місяців. Для контролю за станом системи згортання крові пацієнту періодично проводиться коагулограма.

Тромболітичні препарати ефективні лише на ранніх стадіях формування тромбу. У пізні терміни тромболітична терапія небезпечна через можливу фрагментацію тромбу та розвиток тромбоемболії легеневої артерії. При виражених порушеннях кровообігу в кінцівці показано тромбектомію.

Заходи, спрямовані на запобігання тромбозу глибоких вен, полягають у виключенні факторів ризику, використанні еластичних панчох, ранньої рухової активності пацієнтів у післяопераційному періоді. У ряді випадків після операції призначають малі дози ацетилсаліцилової кислоти та гепарину, що зменшують згортання крові.