Циротичний туберкульоз легень

Циротичний туберкульоз легень – це фінальна стадія туберкульозного процесу, на яку типово переважанням пневмоцирозу над специфічним ураженням легеневої тканини. Циротична трансформація легені супроводжується задишкою, кашлем з мокротинням, кровохарканням, дихальною та серцевою недостатністю. Циротичний туберкульоз легень діагностується з урахуванням рентгеносеміотики, функціональних даних, результатів лабораторного та бронхологічного обстеження. Залежно від фази перебігу циротичного туберкульозу легень призначається антибіотикотерапія, специфічна хіміотерапія, корекція легенево-серцевої недостатності. При обмеженому пневмоцирозі проводиться хірургічне втручання.

Циротичний туберкульоз легень – морфологічний варіант перебігу туберкульозної інфекції, який характеризують грубі рубцеві зміни в легеневій паренхімі та плеврі, що поєднуються з мінімальною активністю специфічного запалення. Розвивається в результаті інших форм туберкульозу органів дихання; за спостереженнями різних авторів, зустрічається із частотою 0,1-8%.

Для формування циротичного туберкульозу легень потрібно тривалий термін, який обчислюється роками. При даній формі туберкульозного процесу морфологічна перебудова легеневої тканини є незворотною, а в запущених випадках можливий летальний кінець. Пацієнти з циротичним туберкульозом легень підлягають колегіальному спостереженню з боку фахівців у галузі фтизіатрії та пульмонології.

Циротичний туберкульоз легень зазвичай є результатом інших вторинних форм туберкульозу і рідко виникає при первинному процесі. У більшості спостережень грубі циротичні зміни паренхіми формуються на тлі інфільтративного, фіброзно-кавернозного, дисемінованого туберкульозу легень або плевриту туберкульозної етіології.

Циротичний туберкульоз легень частіше діагностується у пацієнтів похилого віку, оскільки перебудова легеневої тканини з віком протікає активніше. Діти пусковим чинником у розвиток пневмоцирозу стає своєчасно нерозпізнаний первинний туберкульоз, ускладнився ателектазом легкого. З урахуванням площі ураження розрізняють обмежений (сегментарний, пайовий) та дифузний; одно- та двосторонній циротичний туберкульоз легень.

При інфільтративному туберкульозі легень патоморфологічною основою для розростання сполучної тканини стає запальний інфільтрат, у якому відбувається випадання фібрину, колагенізація альвеолярних мембран, фіброзування ділянок ателектазу. При фіброзно-кавернозному туберкульозі груба фіброзна трансформація зачіпає стінки каверни та перикавітарну зону. При інволюції дисемінованого туберкульозу відбувається сполучнотканинна трансформація патологічних вогнищ; циротичний процес має, як правило, дифузний двосторонній характер. У всіх цих випадках формується так званий пневмогенний цироз легені.

У пацієнтів, які перенесли туберкульозний плеврит, лікування за допомогою штучного пневмотораксу або хірургічної торакопластики, розвивається плеврогений цироз: при цьому сполучна тканина проростає в легеневу паренхіму з потовщеної плеври. Циротичним туберкульозом легень може ускладнюватись туберкульоз ВДЛУ, первинний туберкульозний комплекс, туберкульоз бронхів. При цих формах пневмофіброз розвивається в результаті обтурації бронха в ателектатичній ділянці (частіше в язичкових сегментах лівої легені, верхній або середній частці правої легені). Такий механізм патогенезу зветься бронхогенного цирозу.

Заміщення значних ділянок паренхіми сполучною тканиною, деформація бронхів, облітерація судин, обмеження рухливості легень внаслідок плевральних шварт та емфіземи призводить до недостатності газообміну та кровообігу, формування легеневого серця. На тлі рубцевої тканини визначаються осумковані осередки казеозу, а також ділянки продуктивного запалення. При бронхогенному варіанті цирозу специфічне запалення зазвичай локалізовано у лімфовузлах та бронхах.

Циротичний туберкульоз легень протікає хвилеподібно, з періодами загострення неспецифічного та туберкульозного запалення. Тяжкість проявів залежить від обширності та локалізації циротичних змін у легенях. При сегментарному або верхньочастинному цирозі симптоматика зазвичай маловиражена. Поза загостренням має місце незначна задишка і сухий кашель, що періодично виникає. Навіть у разі активізації неспецифічної бактеріальної флори через хороший бронхіальний дренаж виражена клінічна картина зазвичай не розвивається.

Інша течія властива циротичному туберкульозу легень із нижньодолевою локалізацією або значною площею ураження. При нижньодолевом цирозі розвивається клініка гнійного бронхіту – турбує кашель з гнійним мокротинням, нерідко задишка астмоїдного типу, періодично повторюється кровохаркання. Температура тіла піднімається до 38 ° С і вище, виникає інтоксикаційний синдром, з’являється безліч вологих хрипів. У фазу загострення туберкульозного процесу приєднуються бацилловидання та симптоми туберкульозної інтоксикації. При тотальному односторонньому чи двосторонньому циротичному туберкульозі легень першому плані виступає задишка, тахікардія, ціаноз.

Комплекс діагностичних заходів здійснюється пульмонологом чи фтизіатром. Під час огляду хворих привертає увагу деформація грудної клітки (її сплощення, скошеність ребер, звуження міжреберій, емфізематозне розширення нижніх відділів). При перкусії над областю пневмоцирозу визначається скорочення легеневого звуку. Дихання жорстке, іноді бронхіальне, постійно вислуховуються сухі та вологі хрипи. Основну діагностичну інформацію про специфіку захворювання дають:

1. Рентгенографія легень. На рентгенограмах виявляється затемнення ураженої частки або сегментів, патологічно змінена ділянка легені зменшена в розмірах. На тлі затемнення можуть виділятися світліші ділянки (бронхоектази, каверни). Плевра потовщена, тінь середостіння зміщена у бік поразки. Особливо чітко описані зміни помітні на томограмах. Раніше для виявлення змін з боку бронхів у зоні цирозу широко використовувалась бронхографія, проте її успішно замінює КТ легких.
2. Методи виявлення збудника. МБТ у харкотинні виявляються непостійно, частіше при загостреннях туберкульозного процесу. При бакпосеве мокротиння, головним чином, виділяють неспецифічну мікрофлору, що вказує на активність запального процесу. Підтвердити тубінфікованість можна за допомогою ІФА крові: інтерферонового та Т-спот тестів. Проба Манту у діагностиці циротичного туберкульозу не відіграє провідної ролі.
3. Додаткові інструментальні методи. Бронхоскопія допомагає виявити післязапальні рубцеві стенози бронхів, гнійний ендобронхіт. Під час проведення спірометрії визначається різке зниження дихальних обсягів, головним чином, ЖЕЛ.

Циротичний туберкульоз легень диференціюють з ХНЗЛ, саркоїдозом легень, пневмоконіозами, фіброзуючим альвеолітом.

Терапевтична тактика одночасно має кілька цілей: усунення неспецифічного запалення, придушення активності специфічного процесу, корекцію легенево-серцевої недостатності.

При загостренні неспецифічної мікробної інфекції проводять курси антибіотикотерапії, санаційні бронхоскопії. З метою покращення бронхіальної прохідності призначаються бронхолітики, відхаркувальні засоби, інгаляції. Питання вибору схеми туберкулостатичної терапії вирішується в індивідуальному порядку. Для зменшення симптомів хронічного легеневого серця використовується оксигенотерапія, призначаються антиоксиданти, антиагреганти, возодилататори. Наявність обмеженого одностороннього цирозу легені є показанням до проведення резекції легені (сегментектомія, лобектомія).

Хірургічне лікування дозволяє попередити прогресування цирозу та виникнення ускладнень (легеневих кровотеч, серцево-легеневої недостатності, амілоїдозу). Перехід циротичного туберкульозу на стадію ускладнень робить прогноз несприятливим. Ускладнений перебіг стає причиною смерті щонайменше 3% хворих. Профілактика циротичного туберкульозу легень зводиться до своєчасного лікування ранніх його форм.