Цистит – запалення слизової оболонки сечового міхура. Це часте захворювання супроводжує різноманітні патологічні стани сечовивідних шляхів та статевих органів. Цистит може стати першим клінічним проявом пієлонефриту, сечокам’яної хвороби та інших урологічних захворювань (Люлько А.В. та співавт., 1988). Циститом частіше хворіють жінки через анатомічні особливості сечовипускального каналу і великі можливості для висхідної інфекції, про що докладніше йшлося в розділі про пієлонефрит.

Інфекція може бути занесена до сечового міхура при катетеризації його для забору сечі. Особливо небезпечна катетеризація сечового міхура у вагітних жінок і породіль, коли є зниження його тонусу. У жінок існує прямий лімфатичний зв’язок між сечовим міхуром і статевими органами, тому при запальних процесах у них (ендометрит, сальпінгоофорит, параметрит та ін) інфекція може проникнути в сечовий міхур лімфогенно. Можливе і гематогенне потрапляння інфекції до цього органу. В етіології циститу, як і пієлонефриту, провідну роль грають грамнегативні мікроорганізми.

Клініка гострого циститу характеризується лихоманкою (субфебрильною, рідше – фебрильною), слабкістю, зниженням працездатності та місцевими симптомами, що дозволяють запідозрити, а в багатьох випадках безпомилково поставити діагноз. До них відносяться: хворобливе сечовипускання (різи в кінці сечовипускання); прискорене сечовипускання (поллакіурія – кожні 30-60 хв.); біль у надлобковій ділянці, що посилюється при пальпації та наповненні сечового міхура; імперативне сечовипускання, що не залежить від часу доби, руху чи спокою; кількість сечі при одноразовому сечовипусканні не перевищує 20 мл. В аналізі крові з’являється лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, може бути збільшена ШОЕ. В аналізі сечі звертає увагу лейкоцитурія (найчастіше нейтрофільна); мікро-рідше макрогематурія (часто термінальна: виділення кількох крапель крові наприкінці сечовипускання); протеїнурія (0,1 г/л); бактеріурія. Цистоскопію при гострому циститі зазвичай не роблять, щоб уникнути загострення процесу. При хронічному циститі, клінічна картина якого бідніша, ніж гострого, цистоскопія виявляє набряк, гіперемію, кровоточивість, нерівність слизової оболонки за рахунок ділянок потовщення, ділянки, вкриті фібринозно-гнійними плівками, виразки.
Гострий цистит продовжується 7-10 днів, якщо він затягується, потрібно досліджувати нирки.
Лікування циститу проводиться пероральними антибактеріальними засобами: ампіциліном, амоксициліном, нітрофуранами, препаратами налідіксової кислоти, нітроксоліном, цефалексином, цефуроксимом, цефаклором. Курс лікування – 5-7 днів. Докладніше про ці препарати див. у розділі “Пієлонефрит та вагітність”.

Схожі: