Тиреотоксикоз

Причини тиреотоксикозу

Тиреотоксикоз (гіпертиреоз) – це перенасичення тиреоїдними гормонами, тобто, стан, викликаний прискореним продукуванням гормонів щитовидною залозою. Дане захворювання є повною протилежністю Гіпотеріоз: при зниженні в організмі рівня продукованих щитовидною залозою речовин, всі обмінні процеси сповільнюються, а при його підвищенні, навпаки, прискорюються, і змушують всі органи функціонувати з підвищеним навантаженням.

У чотирьох з п’яти випадків причиною тиреотоксикозу стає Базедова хвороба (інакше звана дифузним токсичним зобом) – патологія, при якій щитовидна залоза помітно збільшується в розмірах і, внаслідок цього, починає виробляти гормони набагато активніше, ніж потрібно в нормі. Крім цього, поява і розвиток даного синдрому може бути ознакою одного з таких захворювань:

• вузлового (багатовузлового) зобу;
• аутоімунного тиреоїдиту;
• аденоми гіпофіза.

В окремих випадках причиною тиреотоксикозу стає передозування тіреодіних препаратів у процесі лікування гіпотиреозу і підвищене споживання йоду.

Симптоми тиреотоксикозу

Надмірна кількість продукованих щитовидною залозою гормонів призводить до обмінних збоїв, а також до патологічних змін з боку травної, нервової і серцево-судинної систем організму. Незважаючи на систематичне переїдання, хворі не додають, а, навпаки, помітно втрачають у вазі. Більшість пацієнтів скаржиться на діарею, постійну спрагу, часте і рясне сечовипускання. Нерідкі випадки, коли хворих тиреотоксикозом тривало лікують в гастроентерології, і лише потім ставлять їм правильний діагноз.

Крім цього, тиреотоксикоз проявляється у вигляді:

• змін психіки (плаксивості, швидкої зміни настроїв, надмірної збудливості, непосидючості);
• порушень уваги і пам’яті, підвищеної стомлюваності;
• загальної слабкості;
• появи задишки, приступів прискореного або неритмічне серцебиття;
• нездатності тривалий час перебувати в задушливому приміщенні;
• появи постійного відчуття жару в тілі, підвищеної пітливості;
• тремтіння, чітко помітного на пальцях витягнутих рук;
• порушення менструального циклу у хворих жінок, в окремих випадках – аж до аменореї;
• зниження статевого потягу у чоловіків;
• екзофальма (випинання очного яблука), появи набряклості під очима, набрякання повік, двоїння в очах.

Найчастіше клінічна картина тиреотоксикозу доповнюється симптомами основного, що викликав розвиток даної патології захворювання:

• припухлістю шиї в зоні щитовидної залози;
• болями і дискомфортом в області шиї;
• утрудненим диханням і ковтанням;
• охриплостью голосу.

Одним з найбільш небезпечних ускладнень тиреотоксикозу може стати тиреотоксичний криз – загрозливе життя стан, який може бути спровоковано важкими психологічними травмами, неизлеченного гіпертиреозом, хірургічними втручаннями та інфекціями. При тіреотоксіческом кризі хворий відчуває сильне психічне збудження, тремтіння в ногах і руках і прискорене серцебиття. У нього помітно підвищується температура тіла (до 40 градусів), артеріальний тиск, припиняється утворення сечі (тобто, розвивається анурія). Пізніше пацієнт втрачає свідомість і впадає в кому. Лікування тиреотоксичного кризу проводять у реанімаційному відділенні лікарень.

Діагностика тиреотоксикозу

Діагноз тиреотоксикозу встановлює лікар-ендокринолог. У процесі діагностування він керується результатами, отриманими в ході зовнішнього огляду пацієнта, а також у процесі лабораторних та інструментальних досліджень. Зокрема, для уточнення діагнозу, хворим пропонують пройти:

• ультразвукове сканування і сцинтиграфію щитовидної залози з використанням техніці або радіоактивного йоду;
• дослідження рівня тіреогормонов в крові;
• аналіз рівня антитіл до рецепторів продуцируемого щитовидною залозою гормону і структурам щитовидної залози;
• магніто-резонансну або комп’ютерну томографію (при підозрі на патологічне ураження гіпофіза або за наявності ендокринного захворювання очей);
• аспіраційну тонкоголкової біопсію (забір клітин) щитовидної залози.

Традиційне лікування тиреотоксикозу

В даний час використовується три основних традиційних методу лікування тиреотоксикозу:

• медикаментозний;
• хірургічний;
• терапія радіоактивним йодом.

У ході медикаментозного лікування хворому призначають тиреостатические засоби – препарати, що пригнічують зайву активність щитовидної залози. Крім цього, лікарськими препаратами компенсують порушення функції гіпоталамуса, вегетативної і центральної нервової системи.

Терапія радіоактивним йодом увазі під собою прийом спеціалізованих капсул або рідких препаратів, що містять активну речовину. Потрапляючи в організм, йод починає накопичуватися в клітинах щитовидної залози, викликає їх загибель і заміщення сполучною тканиною. Незважаючи на високу ефективність даного методу, він часто стає причиною розвитку гіпотиреозу, тобто, погіршення функціонування щитовидної залози. У подібних ситуаціях хворому призначається довічна замісна тиреоїдних-гормональна терапія.

У свою чергу, операційне втручання показане при неефективності або слабкою ефективності консервативного лікування, а також при істотному збільшенні розмірів щитовидної залози, нетиповому розташуванні зобу або підозрі на злоякісну пухлину.

Народні методи лікування тиреотоксикозу

Традиційне лікування тиреотоксикозу може бути доповнено застосуванням цілого ряду народних засобів. Зокрема, зайву активність щитовидної залози допомагають придушити приймаються всередину:

• водний настій квіток глоду (100 граммв день);
• бджолине молочко (1 ч.л. на день);
• фейхоа без шкірки;
• суміш меленої гречаної крупи, волоських горіхів і меду (півсклянки на добу);
• лісова суниця.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.