Вальгусна деформація стопи у дітей

Вальгусна деформація стопи у дітей – дефект, що характеризується зниженням висоти склепінь стопи та Х-подібним викривленням її осі. При вальгусній деформації відзначається розворот пальців та п’яти назовні, опущення середнього відділу стопи, незграбність ходи, підвищена стомлюваність та біль у ногах. Діагностика вальгусної деформації проводиться дитячим ортопедом на підставі зовнішнього огляду, рентгенографії стоп у 3-х проекціях, плантографії, подометрії. Лікування проводиться за допомогою ЛФК, масажу, носіння ортопедичного взуття, накладання ортопедичних шин; при неефективності – виконується хірургічне втручання.

Під вальгусною деформацією розуміють таку деформацію стопи у дітей, при якому при тугому стисканні та випрямленні колін відстань між внутрішніми краями кісточок становить більше 4-5 см. При цьому пальці і п’ята відхиляються до зовнішньої сторони, а внутрішні склепіння стоп «завалюються» всередину. Така кривизна ніг називається Х-подібною, на відміну варусної (О-подібної) деформації стоп. Якщо вальгусна деформація супроводжується зниженням висоти склепінь стопи, говорять про плоско-вальгусну деформацію стопи. Саме ця форма патології найчастіше зустрічається у дитячій травматології та ортопедії.

Вальгусна деформація стопи у дитини може бути вродженою чи набутою. У першому випадку визначальними є внутрішньоутробні порушення форми та розташування кісток стопи, а деформація стоп діагностується вже у перші місяці життя дитини. До найважчих істинно вроджених деформацій стопи відноситься «стопа-гойдалка» або «вертикальний таран».

Набута вальгусна деформація пов’язана з недосконалістю сухожильно-зв’язкового апарату та відхиленнями у розвитку опорно-рухової системи дитини. Такі відхилення зазвичай виявляються до 10-12 місяців, при спробах дитини зробити перші самостійні кроки. Вальгусна деформація найчастіше формується у ослаблених дітей із м’язовою гіпотонією. Причини останньої можуть бути у недоношеності дитини, внутрішньоутробної гіпотрофії, вродженої слабкості сполучної тканини, частих захворюваннях дітей раннього віку ГРВІ, бронхітами, пневмоніями.

Особлива роль ослабленні зв’язково-м’язового і кісткового апарату стопи належить рахіту. Порушення статико-динамічних взаємин у нижніх кінцівках вдруге розвивається у дітей на тлі нейром’язових захворювань: полінейропатії, ДЦП, міодистрофії, поліомієліту. Деформація стопи може бути наслідком ожиріння та надмірних навантажень на стопу через надмірну масу тіла.

Іноді деформація стопи розвивається після травм зв’язок, м’язів, кісток гомілки та стопи та тривалого перебування кінцівки у гіпсі. У поодиноких випадках вальгусна деформація стопи виникає у дітей з дисплазією та вродженим вивихом стегна. Причинами вальгусної деформації у дитини можуть виступати рання постановка дитини на ніжки, неправильний підбір взуття (надто м’який і погано фіксує стопу).

При слабкості м’язового тонусу під вагою ваги дитини склепіння стопи сплощується, великогомілкові м’язи, і навіть м’язи і зв’язки пальців стопи послаблюються і розтягуються і можуть утримати стопу оптимальному положенні. При вальгусній деформації відбувається зміщення гомілковостопного суглоба всередину, а п’яти та пальців – назовні.

У більшості випадків перші ознаки деформації стопи у дитини батьки помічають ближче до 1 року, незабаром після того, як дитина зробила перші кроки. При цьому звертає увагу, що при ходьбі малюк настає не на всю стопу, а на її внутрішній край.

З часом стопа набуває Х-подібної форми, хода стає незграбною, невпевненою, човгаючою; діти швидко втомлюються при грі з однолітками, скаржаться на біль у нижніх кінцівках та хребті. До вечора стопа дитини набрякає, можливі судоми в литкових м’язах. При огляді взуття дитини помітне її нерівномірне зношування – взуття стоптується з внутрішньої сторони підошви.

Вальгусна деформація стопи у дитини може бути запідозрена педіатром, проте остаточно судити про наявність патології та ступеня її виразності дозволяє лише огляд дитини дитячим травматологом-ортопедом та спеціальне обстеження. При огляді дитини звертає увагу відхилення пальців і п’яти назовні, згладжування склепінь та зміщення внутрішньої частини стопи – всередину.

Для остаточного вирішення питань діагностики у дитини вальгусної деформації стопи проводиться рентгенографія стоп, комп’ютерна плантографія та подометрія. На рентгенограмах стоп, виконаних у 3-х проекціях, вдається побачити зміну положення стоп щодо один одного. Комп’ютерна плантографія дозволяє розрахувати різноманітні морфологічні параметри стопи. За допомогою подометрії оцінюється розподіл навантаження на різні відділи стопи. Комп’ютерна подометрія дозволяє виявити зміни, коли клінічні ознаки вальгусної деформації стопи в дітей віком ще проявилися. У ряді випадків з уточнюючою метою може знадобитися проведення УЗД суглобів.

Для виключення патології центральної та периферичної нервової системи діти мають бути оглянуті дитячим неврологом.

Метою лікування вальгусної деформації стопи у дітей служить відновлення її нормальної форми та функції, зміцнення м’язового та зв’язкового апарату.

При вродженій вальгусній деформації може знадобитися іммобілізація кінцівок за допомогою гіпсових пов’язок. Підбір та моделювання пов’язки здійснюється дитячим ортопедом з урахуванням типу деформації та градуса відхилення від норми.

На наступному етапі (а у разі набутої вальгусної деформації стопи – з самого початку) рекомендується проведення ножних ванн, курсів масажу (попереково-крижової області, суглобів ніг, стоп), парафінотерапії, озокеритових та грязьових аплікацій, електрофорезу, діадинамотерапії, діадинамотерапії гомілки та стопи, ІРТ. Корисні заняття лікувальним плаванням та ЛФК.

Діти з вальгусною деформацією стоп потребують підбору індивідуальних функціональних устілок або спеціального ортопедичного взуття з жорсткою бічною фіксацією стопи та п’яти, супінатором.

До оперативного лікування вдаються відносно рідко (приблизно 7% випадків). Спосіб корекції вальгусної деформації стоп визначається індивідуально з урахуванням особливостей та виразності патології. Найбільшого поширення в дитячій травматології ортопедії набули методи пересадки сухожилля довгого малогомілкового м’яза на внутрішній край стопи з подовженням ахіллового сухожилля; артродез таранно-човноподібного суглоба, накладання апарату зовнішньої фіксації та ін.

Вальгусна деформація стопи в дітей віком може досягати важких ступенів, будучи як вираженим косметичним дефектом, а й викликаючи функціональні порушення кінцівки, до інвалідизації у молодому працездатному віці. У разі невисокого ступеня деформації та своєчасного лікування можливе повне відновлення функції стопи.

Щоб уникнути розвитку вальгусної деформації стопи в дітей віком слід виключити навантаження нижні кінцівки дитини до 7-8 місяців. Необхідно дотримуватись раціонального режиму, що включає гартування, гімнастику, профілактичний масаж, повноцінне харчування, достатній сон та прогулянки. Важливе значення має попередження рахіту, прийом вітаміну D та мікроелементів.

В обов’язковому порядку слід регулярно відвідувати педіатра, а також профілактичні огляди, які здійснюють спеціалісти різного профілю (в т. ч. дитячий хірург і ортопед). Необхідно приділяти серйозну увагу правильному підбору взуття для дитини: воно має бути за розміром (не мала і не велика); виготовлена ​​із якісних натуральних матеріалів; мати щільний супінатор, жорсткі задню та бічну частини.