У радянські години ця безбарвна мазь, яка не має запаху, була у кожному будинку. Препарат продавався в універсамах та аптеках, коштував дуже дешево і був потрібний практично всім. Але часом його застосовували неправильно і мазь, яка не має побічних дій, наносила людям шкоди. Однак і сьогодні вазелін є основою багатьох косметичних засобів і ним досі користуються в медичних цілях, інформує sutura.org.ua

Що таке вазелін

М’яку, тоді ще чорну, яка пахне нафтою мазь, у ХІХ столітті для всього світу відкрив англійський хімік-винахідник Роберт Чезбро. Він займався постачанням топлива для вуличних ліхтарів міст Великобританії та вивчаючи процес добування нафти в США, побачивши, що для фільтрів насосів робітники використовують чудовий углеводневий «віск». Упродовж десяти років Чезбро досліджував властивості цієї субстанції, нарешті, за допомогою реактивів видалив з неї неприємний запах і зробив безбарвною. 4 травня 1878 року в США він запатентував свій новий продукт під назвою «вазелін».

Ця м’яка безформна маса складається з суміші мінеральної олії та твердих парафінів. Їх отримують під час переробки нафтових фракцій, використовуючи малу температуру кипіння. Вещество розчиняється у хлороформі та ефірі, може змішуватися з багатьма іншими оліями, але не розчиняється ні у воді, ні у спирті, тому погано змивається з шкіри. Всі ці властивості мазі незабаром дуже пригодилися людям у побуті.

Вазелін у радянській медицині

За часів СРСР з поставками до магазинів товарів народного споживання були постійні перебої. Практично все, що виходило за межі життєво необхідних ліків та промов, було дефіцитом. Але вазелін, завдяки своїм основним властивостям, спочатку вважався лікувально-профілактичною маззю і тому був доступний в аптеках по всьому Радянському Союзу. Лікарі рекомендували його як активний засіб для загоєння тріщин на п’ятах, дрібних порізів шкіри, лікуванні ципок на руках. Ним змащували попрілості та складки у немовлят, які постійно використовували у гінекології, урології та колоноскопії для обробки інвентарю. Використовували цю мазь у ветеринарії, зокрема при виконанні деяких зоотехнічних процедур. Довгий час вазелін в обов’язковому порядку знаходився у медичних сумках лікарів швидкої допомоги та в аптечках фельдшерів фельдшерсько-акушерських пунктів на селі.

Вазелінова косметика

Саме тому, що вазелін був доступний, а косметичні засоби для радянської жінки не були життєво важливими, ця мазь активно використовувалася для краси та захисту шкіри обличчя. Вазеліном мазали губи, тобто він був найпоширенішою і доступною безбарвною помадою. Мазь надавала не лише блиску, а й захищала губи від обвітрювання. І навіть якщо у радянської жінки була насилу здобута червона чи рожева помада вітчизняного виробництва, через низьку якість сировини вона не надавала блиску губам. І знову в хід йшов вазелін, яким трохи обмазували нафарбовані губи. Радянська туш для вій, через моментальне її пересихання, і вітчизняні сухі тіні, навіть одразу після нанесення обсипалися на шкіру обличчя. Щоб цього не відбувалося, вії і віки заздалегідь змащували вазеліном і нанесені косметичні засоби трималися на обличчі цілодобово і змиті їх вдавалося з великими труднощами.

Усі радянські люди знали головну властивість вазеліну — він покривав шкіру ніби невидимою плівкою. Тому красуні-жінки на його основі самі виготовляли для себе косметичні маски — змішували вазелін із соком алоє для запобігання старіння або з соком лимона — для відбілювання пігментних плям, наприклад, веснянок. Завдяки стійкості мазі активні речовини не випаровувалися та всмоктувалися у шкіру, а сам вазелін не проникав через пори, тому ефект від процедур був досить задовільним.

Чоловіки, які працювали на вулиці в умовах низьких температур, змащували вазеліном свої обличчя, оберігаючи шкіру від обвітрювання та обмороження.

Шкода вазеліну

Однак повальне та постійне використання вазеліну мало і негативні наслідки. Причому його шкідливий вплив на людську шкіру виникав не через будь-які хімічні недоліки, а завдяки неправильному застосуванню. Чим більша куля вазеліну, тим товстішою утворюється захисна плівка, яка затримує в шкірі вологу і не дозволяє їй дихати. А якщо мазь не знімати протягом довгої години, то це призводить до місцевих набряків, адже випаровування води з поверхні епідермісу порушується. Ця ж властивість мазі затримує в шкірі не лише воду, а й токсини, і утворюється сальний жир, підвищуючи забрудненість дерми, спричиняє посилене утворення прищів, вугрів і навіть фурункулів. Але це був той мінімум шкоди від вазеліну, на який радянські громадяни дивувалися крізь пальці, адже користь від дешевої та доступної мазі була очевиднішою.