До Білої Церкви прийшла біда, померла 3-х річна дитина від щеплення поліомієліту.

25 листопада 2015 року померла 3-річна дитина після щеплення від поліомієліту, яку їй зробили дві тижні тому в дитячому садку в межах позапланової масової вакцинації українських дітей.

Спеціальний випуск “Білого Каналу” Білоцерківського телебачення.

Рекомендуємо дивитися всім, у кого є маленькі діти!

Про це повинні дізнатися всі батьки – з 30 листопада МОЗ планує продовжувати цю вакцинацію дітей. Будь ласка поділитись цією інформацією!

За даними на 26.11.2015 в Україні після масової вакцинації від поліомієліту померло двоє дітей 4 років. Також є повідомлення про випадки поствакцинальних ускладнень, після яких діти потрапили до лікарні, інфекційні відділення переповнені.

МОЗ та засоби масової інформації зберігають мовчання.

За фактом смерті дитини після щеплення від поліомієліту відкрито кримінальну справу

Білоцерківським відділом поліції за фактом смерті 3-річного хлопчика відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (Умисне вбивство).

25 листопада 2015 року о 2-й годині ночі до Білоцерківського відділу поліції телефоном надійшло повідомлення від лікаря швидкої медичної допомоги, що про 1 годину 50 хвилин констатовано смерть малолітнього мешканця Білої Церкви – 3-річного хлопчика.

Під час виїзду на місце події працівники поліції з’ясували, що на початку листопада у дитячому садку проведено вакцинацію дітей. За два дні в одного хлопчика погіршився стан здоров’я: піднялася температура тіла, болі в животі (нудота). Близько тижня дитина знаходилася на стаційному лікуванні в одній із лікарень біля м. Біла Церква. Після виписки з медичного закладу, хлопчик знаходився за місцем проживання. Через 10 днів у дитини так погіршився стан здоров’я, що вночі він помер.

За фактом смерті малолітньої дитини Білоцерківським відділом поліції відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України (Умисне вбивство). Досудове розслідування триває, призначено судово-медичну експертизу, встановлюються причини смерті.

ОНОВЛЕНО історія щеплення з Нововолинська:

Читати багато, але це ті, що у нас було він ІПВ!!!

Старшому, 5р, ОПВ давали 27.10, після щеплення було все добре, але зараз малий почав жалітись,що йому боляти ніжки, незнаю чи має відношення до щеплення чи ні, але до цього все було добре, ніколи не скаржився.

А з меншим малим ми намучилися добре.

Меншому, 1.8р, щеплень у нас не було, лише БЦЖ у пологовому будинку робили, до щеплення були місяць здорові, за тиждень до щеплення із старшим їх роз’єднали,щоб випадково старший чогось із садочка не приніс, аналізи були хороші, педіатр дивився все добре було , 28.10 малому зробили ІПВ, і на вечір малий почав плакати,що йому ручки і головка болять, 2дні плакав, на 3й день Т37, 4й 37.5, 5й 38-38.5,поїали на дитяче відділення Якщо Т не падатиме протягом доби починайте давати АБ, 6й день 39, викликала швидку, зробили укол, розповіла їм, що і як сказали могла щеплення дати таке, швидка сказала починати пити АБ. педіатр наш дивувався нас, але він все заперечує і каже це відношення до щеплення немає, 7й день Т 37-37.2. на 8-й день рано малому стає важко дихати, пропав голос, не може нічого глотати, викликала швидку, кажуть ларингіт, призначають: супрастин з ношпою, і інгаляції кажуть робити треба. приходити наш дільничний педіатр призначає нам ще Ереспал і інгаляції(еуфілін,гідрокортизон,хімотропсин, віт.С, фіз.розчин), пемо АБ, робимо інгаляції, голос з’явився, але взагальному малому легше не стає, візиваю педіатра, каже може так на 3-4 день буде легше, ми 2 дні вдома так лікувались, з 9 на 10 день уночі малому стає гірше, дуже важко дихати йому, візиваю швидку, забирають нас в інфекцію, але вдома колють трійчатку (супрастин, ношпа і платифілін) і дексаметазон, приїжаємо в лікарню, дивляться на нас і призначають ще АБ в уколах (цефатоксим), вкололи, це була 04.00год ночі, до ранку малому легше не стає. рано ще раз дають АБ, малий їсти не може, не може глотати нічого, плаче просити їсти і пити я даю, він не може глотнути.

Приходити педіатр, який має нас лікувати, подивилася малого і каже, може бути така реакція на щеплення, але ви маюуть підхопили десь ГРВІ якесь від і воно дало, але малий не кашляв, соплів не було, не чхав, каже це у вас ларингіт. о 12.00год дня приходити медсестра і робить малому укол дексаметазону, через 15-20хв у малого починаються просто дикі істерики, він мені волосся рве, обличчя роздирає, кричить не своїм голосом, падає на підлогу і руками,ногами махає, головою биться в підлогу, я ніяк заспокоїти не можу його (до щеплення він у нас з народження був тихий, спокійний, ніяких істерик ніколи не було, сусіди іноді казали нам, що таке враження, що його в нас і немає), чесно вже дзвонила до мами, свекрухи, щоб просили в когось, щоб скинули малому вроки, я просто не знала, що з ним робиться. гемоглобін (думала може низький), та каже 140, але є інтоксикація, кличу її, щоб подивилася на малого, він весь білий і мокрий став, та пробує малого, каже він весь горить і збирається робити укол, я його пробую, він весь холодний , міряю Т, а вона в його 35, медсестра не може такого бути, дає інший градусник, переміряю, 35, малий лежить ледь дихає, медсестра незнає,що робити, бігти за педіатром, у мене самої починається істерика, приходять вони, педіатр міряє пульс, серцебиття, каже дуже слабкі, беруть апарат, яким міряють серцеві скорочення, він не працює, бо вони не знають як з ним працювати, візивають ще одного педіатра, медсестру з реанімації, вона бере їхній апарат, міряють серцебиття, кажуть має бути мінімум 100, а у малого воно падає, 96,93,90,88,82, я кричу,бо вони нічого не роблять просто стояти всі дивляться на малого, вони незнають що робити і всі виходять з палати, я вже починаю просто плакати, дзвоню до знайомої педіатра, живлю,що робити,швидко розповідаю,що сталося, та каже які потрібно терміново взяти аналізи, і до наших лікарів говорю їм, а вони мені: ми можемо лише кров з пальця взяти і все, більше ніяких аналізів не беремо, усі лаборанти зайняті серйознішими пацієнтами, у мене шок, я кричу, знайома педіатр говорить по телефону терміново будити малого і поїти сильним, сладким чорним чаєм і щоб чим більше випив, я його бужу, він не реагує, почала помало відпоювати, малий тут прибігає медсестра і питає в мене ким точно працює чоловік(ніби це саме важливе зараз), вони усі просто дивувалися,що роблю, нічого самі не зробили, не допомогли мені, відпоїла я малого, стало йому трохи легше, просити цукор, я даю , а він просто ложкою їсти його,хоча ніколи такого не робив.на ніч Т35.4, ніч пройшла спокійно у нас.

На ранок приходити наш лікуючий педіатр, дивуватися мало, і каже, вчора всі в шоці від вас були, телефонували мені розповідали, не знали, що з вами робити. каже давайте йдіть додому, може малому вдома легше буде, істерик не буде, але пишіть заяву, що відповідальність берете на себе і вдома коліть АБ. у малого Т36, йому важко дихати, але трохи почав їсти. пишу заяву, йдемо додому. це була п’ятниця,обід.

Найняли ми медсестру, щоб приходила робила нам уколи, у п’ятницю на ніч, субота, неділя коле нам уколи, я не сплю ночами, пю одну кофе, чую вирубуюсь, бужу чоловіка, він сидить над малим, я трохи сплю. у суботу малому важко, мене всю трусило, знайома педіатр по телефону казала, що робити, те й робила. аби не моя знайома, я не знаю, що булоб, вона по телефону краще казала, що робити, ніж наші дебіли-лікарі на місці. у тиждень малому стає легше, поїв добре, грається. в понеділок рано ми їдемо в інфекцію, здавати ще раз аналізи, здали, тут нам педіатр говорить, що у малого тоді як Т впала на 35, повністю впавши сахар і якби я не почала відпоювати його, то могла бути у малої сахарної грудки, мене знову шок. тут педіатр і зав.інф-ї кажуть,що це на щеплення реакція, швидше за все це міг бути просто набряк горла від щеплення, а не ларингіт,бо у малого ні кашлю,ні соплів ну нічого не було, а як ларингіти проходять знаю дуже добре, бо старший ларингітами часто хворіє, кажуть мені раз з малим все добре вже, ми не будемо писати, що то реакція на щеплення, бо начальство зверху, нас за це по голові не погладити. я кажу їм нормально, нам на наступний рік йти в садочок, що я без щеплень робитиму, якщо нам не можна виходити їх давати, а вони мені такі: ви ж знаєте, як все робиться зараз і ви в змозі їх купити. написала знову заяву, забираю малого, ідемо додому. Малий будинки спокійніше почав поводити. збираємось їхати в обл.дитячу поліклініку до кардіолога і невропатолога, щоб побачити чи не пішли якісь ускладнення після всього цього, йду до нашого дільничного, він категорично заперечує, що це від щеплення, каже прийдете, домовимось і будуть у вас щеплення. дає спрямування. їдемо ми з малим.проходимо все, нам кажуть, що то від щеплення, і кажуть, що дільничний зобов’язаний усе це зафіксувати.

Кардіолог сказав, що все добре, але вона не розуміє, чому педіатр призначив інгаляції з еуфіліном самим робити вдома, їх категорично не можна робити вдома без нагляду лікаря, бо еуфілін може викликати зупинку серця.

Невропатолог поставивши діагноз: РЕСПІРАТОРНО-АФЕКТИВНІ ПАРОКСИЗМИ, кожний від щеплення пішло, призначивши лікування.

Приїхали додому, пішла до дільниці і все йому кажу, а він мені: % я вам нічого не призначав ви самі собі лікування призначили і інгаляції теж самі робили.

Боже, люди, я за ці 2 тижні настільки змучилась, стільки нанервувалась, як подивилася в голову, а мене сиві волоски вже з’явилися. та ми всі переживали дуже, дякую, що свекруха зі старшим сиділа, чоловік постійно на роботі, але після роботи з малими допомагає добре.

Від наша реакція на привику, більше ніяких щеплень не буду робити, я хочу мати живих дітей, а дай Боже, щось з малим сталося б, що тоді, лікарі говорили б, що це не від щеплення. мені всі кажуть : ДЯКУЙ БОГУ ЗА ТІ, ЩО ТАК ВСЕ ОБІШЛОСЯ, А НЕ ГАРШЕ, ВСІ ГОДИН Я ПРОСТО НАД МАЛИМ МОЛИЛАСЯ.

Зараз це згадую і сльози бігти.