Вчені довели, що можна продовжити свою життя, якщо вірити у здорову старість

Нещодавнє дослідження Університету штату Орегон показало, що віра у здорову старість підвищує шанси прожити на 7,5 років довше.

“Те, як ми думаємо про те, ким ми станемо у літньому віці, дуже точно пророкує, якими ми будемо”, – сказав Шелбі Тернер, співавтор дослідження, докторант, коледж громадської охорони здоров’я та гуманітарних наук, Університет штату Орегон

Попередні дослідження старішання показали, що ті, як люди думали про себе у віці 50 років, передбачало широкий спектр майбутніх наслідків для здоров’я аж до 40 років, включаючи сердечно-судинні проблеми, пам’ять, рівновагу, волю до життя, госпіталізації і навіть смертність.

“Попередні дослідження показали, що люди, які позитивно оцінюють старішання у 50 років, живуть у середньому на 7,5 років довше, ніж ті, хто цього не робить”, – каже Карен Хукер, співавтор дослідження та завідувач кафедри геронтології та сімейних досліджень ОДУ імені Джо Енн Леонард Петерсен

Дослідники вимірювали самовідчуття старішання, змушуючи респондентів говорити, наскільки сильно вони згодні або не згодні з такими твердженнями, як: “з віком все стає гірше”, “у мене стільки ж бадьорості духу, як і минулого року”, “з віком ви стаєте менше корисними”. Вони вимірювали оптимізм аналогічним чином, причому респонденти оцінювали свою згоду з такими твердженнями, як “у невизначені години я зазвичай очікую на краще”.

Щоб виміряти самооцінку, в дослідженні використовувався набір даних, який складав відповіді на опитування людей похилого віку, де вони перерахували два “очікуваних” майбутніх “я” та два майбутніх “я”, яких бояться, а також оцінювали, наскільки вони відчувають себе здатними стати тими, ким вони сподівалися стати, і уникнути того, щоб стати тими, ким вони боялися бути. Серед очікуваних “я” були такі речі, як соціальна людина з сильною мережею друзів і здорова, активна людина. Прикладами страшних “я” були хронічно хворі люди, які страждають і є залежними від інших у своїх повсякденних потребах.

Результати показали, що більш високий оптимізм був пов’язаний з більш позитивним самовідчуттям старіння. І очікувана самоефективність, і боязка самоефективність також були у значній мірі пов’язані з самовідчуттям старіння, перш за все з оптимізмом як рисою характеру.

За словами дослідників, одним із основних факторів того, як люди бачать своє власне старіюче “я”, є інтерналізація ейджистських стереотипів. Приклади таких стереотипів включають припущення про те, що літні люди є поганими водіями, або страждають на проблеми з пам’яттю, або більше не можуть займатися фізичною активністю.

“Люди повинні розуміти, що деякі негативні наслідки для здоров’я в подальшій житті можуть бути викликані не біологічними причинами. Розум і тіло переплетені, – сказав Хукер. – Якщо ви вірите, що ці погані речі будуть відбуватися, з часом це може підірвати бажання людей або, можливо, навіть в кінцевому підсумку їх здатність брати участь у тих здорових варіантах поведінки, які будуть тримати їх настільки здоровими, наскільки вони можуть бути такими”.

“Чим більше ти спілкуєшся з людьми похилого віку, тим більше розумієш, що все не настільки вже й погано, – сказав Тернер. – Літні люди можуть робити деякі речі краще, ніж молоді. Розширення можливостей для відносин між поколіннями – це один із способів зробити людей більш оптимістичними щодо старішання”.