Результати дослідження представлені у журналі Scientific Reports.

За статистикою, у світі від порушень зору страждають близько 285 мільйонів чоловік. Такі аномалії часто зустрічаються у дітей, при цьому периферичний зір у них може залишатися відносно збереженим. Однак терапія в цьому випадку спрямована на відновлення «фронтального» фокусу, тоді як периферичним (він відповідає, наприклад, за переключення) зазвичай нехтують. Якщо лікування виявилося неефективним, стан здоров’я дитини не покращується, а її периферичний зір слабшає.

Попередні дослідження показали, що периферичний зір можуть покращувати відеоігри. У новій роботі вчені з Університету Вандербільта та інших установ представили спеціальну комп’ютерну гру, призначену для відновлення периферичного зору. Участь в експерименті взяли 24 дитини віком 9-18 років зі зниженим зором (гострота за Снелленом – від 20/60 до 20/800) і сім дітей з нормальним зором. Їх розділили на три групи, які грали в нову гру, «Ratchet and Clank: Dreadlocked» або «Lumines».

Процедура нової гри полягала у наступному. На проекційному екрані учаснику демонструвалося сіре поле із 4-10 білими колами, частина яких (2-5 кіл) була виділена чорним кольором. Потім обведення зникало, і всі кола приходили в рух. Одночасно за лівою або правою межею поля на коротку годину з’являвся фільтр Габора. Коли кола зупинялися, два з них обводилися червоним чи синім кольором. Завданням випробуваного було визначити, яке з цих кіл було виділено на початку і куди «рухався» фільтр.

Тривалість експерименту склала близько восьми годин (10 сесій). Після цього вчені провели серію тестів, метою яких було оцінити прогрес у відновленні периферичного зору. Результати показали, що у учасників, які грали в навчальну гру, підвищилася здатність до сприйняття рухомих на периферії об’єктів, виділення візуальних стимулів (наприклад, певної літери з групи близько розташованих літер), а також зорового пошуку. Показник покращення досягав 50 відсотків, при цьому він зберігся через рік.

“Ми не покращили” апаратну частину зору, оскільки проблеми зі здоров’ям у цих дітей мають фундаментальний характер. Замість цього ми спробували покращити “програмну” частину тренуваннями з перерозподілу ресурсів уваги”, – повідомив співавтор роботи Джеффрі Найквіст (Jeffrey Nyquist).