Вірусна пневмонія

Вірусна пневмонія – це інфекційне ураження нижніх відділів дихальних шляхів, що викликається респіраторними вірусами (грипу, парагрипу, аденовірусами, ентеровірусами, респіраторно-синцитіальним вірусом та ін.). Вірусні пневмонії протікають гостро із раптовим підвищенням температури тіла, ознобами, інтоксикаційним синдромом, вологим кашлем, плевральними болями, дихальною недостатністю. При діагностиці враховуються фізикальні, рентгенологічні та лабораторні дані, зв’язок пневмонії з вірусною інфекцією. Терапія базується на призначенні противірусних та симптоматичних засобів.

Вірусна пневмонія – гостре запалення респіраторних відділів легень, що викликається вірусними збудниками, що протікає із синдромом інтоксикації та дихальних розладів. У дитячому віці частку вірусних пневмоній припадає близько 90% всіх випадків запалення легенів. У структурі дорослої захворюваності переважають бактеріальні пневмонії, а вірусні становлять 4–39% від загальної кількості (частіше хворіють на обличчя старше 65 років). Частота виникнення вірусних пневмоній тісно пов’язана з епідеміологічними спалахами ГРВІ – їхнє піднесення посідає осінньо-зимовий період. У пульмонології розрізняють первинну вірусну пневмонію (інтерстиціальну з доброякісним перебігом та геморагічну зі злоякісним перебігом) та вторинну (вірусно-бактеріальну пневмонію – ранню та пізню).

Спектр збудників вірусної пневмонії надзвичайно широкий. Найчастіше етіологічними агентами виступають респіраторні віруси грипу А та В, парагрипу, аденовірус. Особи з імунодефіцитами найбільше схильні до вірусних пневмоній, викликаних вірусом герпесу і цитомегаловірусом. Рідше діагностуються пневмонії, ініційовані ентеровірусами, хантавірусом, коронавірусом, метапневмовірусом, вірусом Епштейна-Барр. SARS-асоційований коронавірус є збудником тяжкого гострого респіраторного синдрому (ТОРС), більш відомого як атипова пневмонія. У дітей молодшого віку вірусні пневмонії нерідко викликаються респіраторно-синцитіальним вірусом, а також вірусами кору та вітряної віспи.

Первинна вірусна пневмонія маніфестує у перші 3 доби після інфікування, а через 3-5 днів приєднується бактеріальна флора, і пневмонія стає змішаною – вірусно-бактеріальною. До осіб, які мають підвищений ризик захворюваності на вірусну пневмонію, відносяться діти раннього віку, пацієнти віком від 65 років, особи з ослабленим імунітетом, серцево-легеневою патологією (пороками серця, тяжкою артеріальною гіпертензією, ІХС, хронічним бронхітом, бронхіальною астмою, ем іншими супутніми хронічними захворюваннями.

Передача вірусів здійснюється повітряно-краплинним шляхом при диханні, розмові, чханні, кашлі; можливий контактно-побутовий шлях зараження через предмети побуту, що контамінують. Вірусні частинки проникають у респіраторні відділи дихальних шляхів, де адсорбуються на клітинах бронхіального та альвеолярного епітелію, викликають його проліферацію, інфільтрацію та потовщення міжальвеолярних перегородок, круглоклітинну інфільтрацію перибронхіальної тканини. При тяжких формах вірусної пневмонії в альвеолах виявляється геморагічний ексудат. Бактеріальна суперінфекція значно ускладнює перебіг вірусної пневмонії.

Залежно від етіологічного агента вірусні пневмонії можуть протікати з різним ступенем тяжкості, ускладненнями та наслідками. Запалення легень зазвичай приєднується вже з перших днів перебігу ГРВІ.

Так, ураження респіраторних відділів дихальних шляхів є найчастішим супутником аденовірусної інфекції. Початок пневмонії здебільшого гострий, з високою температурою (38-39°), кашлем, вираженим фарингітом, кон’юнктивітом, ринітом, хворобливою лімфаденопатією. Температура при аденовірусній пневмонії триває тривало (до 10-15 діб), відрізняється великими добовими коливаннями. Характерний частий, короткий кашель, задишка, акроціаноз, вологі різнокаліберні хрипи в легенях. Загалом аденовірусну пневмонію відрізняє тривале збереження клініко-рентгенологічних змін, схильність до рецидивуючого перебігу та ускладнень (плевриту, середнього отиту).

Захворюваність на вірусну пневмонію на тлі грипу значно збільшується в періоди епідемій респіраторної інфекції. У цьому випадку на тлі типової симптоматики ГРВІ (лихоманки, різкої слабкості, міалгії, явищ катара верхніх дихальних шляхів) з’являється помітна задишка, дифузний ціаноз, кашель з мокротинням іржавого кольору, хрипи у легенях, біль у грудях при вдиху. У дітей виражені загальний токсикоз, неспокій, можуть виникати блювання, судоми, менінгеальні знаки. Грипозна пневмонія зазвичай носить двосторонній характер, про що свідчать аускультативні дані та рентгенологічна картина (вогнищеві затемнення в обох легенях). Легкі випадки вірусної пневмонії, спричиненої вірусом грипу, характеризуються помірно вираженою симптоматикою та закінчується одужанням.

Парагрипозна пневмонія частіше вражає новонароджених та дітей раннього віку. Вона носить дрібноочаговий (рідше зливний) характер і протікає на тлі катаральних явищ. Респіраторні порушення та інтоксикаційний синдром виражені помірно, температура тіла зазвичай не перевищує субфебрильних значень. Тяжкі форми вірусної пневмонії при парагрипі у дітей протікають з вираженою гіпертермією, судомами, анорексією, діареєю, геморагічним синдромом.

Особливістю респіраторно-синцитіальної пневмонії є розвиток важкого обструктивного бронхіоліту. Поразка нижніх відділів респіраторного тракту знаменується підвищенням температури тіла до 38–39^оЗ погіршенням загального стану. Внаслідок спазму та закупорки дрібних бронхів слизом та десквамованим епітелієм дихання стає різко утрудненим та прискореним, розвивається ціаноз носогубної та періорбітальної області. Кашель частий, вологий, проте через підвищену в’язкість мокротиння – малопродуктивний. При цьому різновиду вірусної пневмонії звертає увагу невідповідність інтоксикації (виражена помірно) ступеня дихальної недостатності (вкрай виражена).

Ентеровірусні пневмонії, збудниками яких виступають віруси Коксакі та ЕСНО, протікають із мізерними фізикальними та рентгенологічними даними. У клінічній картині на перший план виходять супутні менінгеальні, кишкові, серцево-судинні порушення, що ускладнюють діагностику.

Тяжкі форми вірусних пневмоній протікають із постійною високою лихоманкою, дихальною недостатністю, колапсом. Серед ускладнень часті грипозний енцефаліт та менінгіт, отит, пієлонефрит. Приєднання вторинної бактеріальної інфекції нерідко призводить до виникнення абсцесів легені або емпієми плеври. Можливий летальний кінець протягом першого тижня захворювання.

Правильно розпізнати етіологічну форму пневмонії та ідентифікувати збудника допоможе ретельне вивчення анамнезу, епідеміологічної обстановки, оцінка фізикальних та лабораторно-рентгенологічних даних. Вірусні пневмонії зазвичай розвиваються під час епідемічних спалахів ГРВІ, протікають і натомість катарального синдрому, супроводжуються ознаками дихальної недостатності різного ступеня вираженості. Аускультативно в легенях вислуховуються хрипи.

При рентгенографії легень виявляється посилення інтерстиціального малюнка, наявність дрібновогнищевих тіней частіше у нижніх частках. Підтвердити вірусну етіологію пневмонії допомагає дослідження мокротиння, трахеального аспірату або промивних вод бронхів методом антитіл, що флуоресціюють. У крові у гострому періоді відзначається чотириразове наростання титрів АТ до вірусного агента. Всебічна оцінка об’єктивних даних пульмонологом дозволить виключити атипову, аспіраційну пневмонію, облітеруючий бронхіоліт, інфаркт-пневмонію, бронхогенний рак та ін.

Госпіталізація показана лише дітям до 1 року, пацієнтам старшої вікової групи (від 65 років), а також тим, хто має тяжкі супутні захворювання (ХОЗЛ, серцеву недостатність, цукровий діабет). Хворим призначається постільний режим, питво, вітамінізоване, висококалорійне харчування.

Етіотропна терапія призначається залежно від вірусного збудника: ремантадин, осельтамівір, занамівір – при грипозній пневмонії, ацикловір – при герпес-вірусній пневмонії, ганцикловір – при цитомегаловірусній інфекції, рибавірин – при респіраторно-синті. кошти додаються лише при змішаному характері пневмонії чи розвитку гнійних ускладнень. Як симптоматичне лікування застосовуються відхаркувальні, жарознижувальні засоби. З метою полегшення відходження мокротиння проводяться лікарські інгаляції, дренажний масаж. При вираженому токсикозі здійснюється інфузія внутрішньовенна розчинів; при розвитку дихальної недостатності – киснедотерапія.

Найчастіше вірусна пневмонія закінчується одужанням протягом 14 днів. У 30-40% пацієнтів відзначається затяжний перебіг захворювання із збереженням клініко-рентгенологічних змін протягом 3-4 тижнів з подальшим розвитком хронічного бронхіту або хронічної пневмонії. Захворюваність та смертність від вірусної пневмонії вища серед дітей раннього віку та літніх пацієнтів.

Профілактика вірусної пневмонії тісно пов’язана з імунізацією населення, насамперед профілактичною сезонною вакцинацією проти грипу та найбільш небезпечних дитячих інфекцій. Неспецифічні заходи щодо зміцнення імунітету включають загартовування, вітамінотерапію. У періоди епідспалахів ГРВІ необхідно дотримуватися заходів особистої обережності: по можливості виключити контакти з хворими на респіраторні інфекції, частіше мити руки, провітрювати приміщення тощо. Особливо ці рекомендації стосуються контингенту підвищеного ризику розвитку та ускладненого перебігу вірусної пневмонії.