ВНР 1 рівня

Загальний недорозвинення мови 1 рівня – це вкрай низький ступінь мовного розвитку, що характеризується практично повною несформованістю вербальних засобів комунікації. Типові ознаки – різко обмежений словник, що складається із звукокомплексів та аморфних слів, відсутність фрази, ситуативне розуміння мови, нерозвиненість граматичних навичок, дефекти звуковимови та фонематичного сприйняття. Діагностується логопедом з урахуванням даних анамнезу та обстеження всіх компонентів мовної системи. Корекційна робота з дітьми, що знаходяться на першому рівні мовного розвитку, спрямована на вдосконалення розуміння мови, активізацію мовлення і мовної ініціативи, формування невербальних психічних функцій.

ОНР 1 рівня – збірний термін із психолого-педагогічної класифікації мовних порушень. У логопедії їм позначаються важкі форми мовного дизонтогенезу, що супроводжуються відсутністю у дітей повсякденного мовлення при незміненому інтелекті та слуху. Поняття «загальне недорозвинення мови» та його періодизація було введено у 1960-х р.р. педагогом та психологом Р.Є. Льовіною. Перший рівень розвитку мови вказує на те, що у дитини грубо порушені всі компоненти мовної системи: фонетика, фонематика, лексика, граматика, зв’язкова мова. Щодо таких пацієнтів користується визначення «безмовні діти». Ступінь мовного недорозвинення немає кореляції з віком: ОНР 1 рівня то, можливо діагностовано в дитини 3-4 років і старше.

Етіологічними чинниками найчастіше виступають різні шкідливі на організм дитини протягом пренатального, інтранатального і раннього постнатального періоду. До них належать токсикози вагітності, гіпоксія плода, резус-конфлікт, родові травми, недоношеність, ядерна жовтяниця новонароджених, нейроінфекції, що викликають недорозвинення або пошкодження ЦНС (кіркових мовних центрів, підкіркових вузлів, провідних шляхів, ядер черепно-мозкових нервів). Клінічні форми ОНР 1 рівня представлені такими мовними порушеннями:

• Алалія. Характеризується первинною несформованістю експресивної (моторна алалія) або імпресивної мови (сенсорна алалія) або їх поєднанням (сенсомоторна алалія). За будь-якого варіанта має місце недорозвинення всіх елементів мовної системи, виражене різною мірою. Тяжкий ступінь алалії характеризується безмовністю, тобто загальним недорозвиненням мови 1 рівня.
• Дитяча афазія. Так само, як алалія, завжди призводить до ОНР, оскільки супроводжується розпадом різних сторін мовної діяльності. Прояви залежать від локалізації, поширеності та тяжкості мозкового ураження. Механізм мовної недостатності може бути пов’язаний з оральною апраксією (моторна афазія), слуховою агнозією (акустико-гностична афазія), порушенням слухомовної пам’яті (акустико-мнестична афазія) або внутрішнього програмування мови (динамічна афазія).
• Дизартрія. ОНР може діагностуватися при різних формах дизартрії (частіше – псевдобульбарної, бульбарної, кіркової). Структура мовного дефекту включає ЛГНР, ФФН, розлади просодики. Ступінь порушення мовної функції розцінюється як анартрія.
• Ринолалія. Може бути причиною ЗНР у дітей з уродженими ущелинами верхньої губи та піднебіння. У цьому випадку множинні фонетичні дефекти неминуче спричиняють відхилення у фонематичному сприйнятті. Зазначається відставання в освоєнні лексики, неточність вживання слів, помилки у граматичному побудові мови. При несформованості всіх підсистем мови діагностується низький рівень розвитку мови.

За відсутності первинних мовних дефектів ОНР 1 рівня може бути пов’язано з несприятливими умовами виховання та навчання дитини: госпіталізмом, педагогічною занедбаністю, проживанням з глухонімими батьками, соціальною ізоляцією (діти-Мауглі) та іншими формами депривації, що мають місце сензитивні періоди мовного. Мовна недостатність у випадках може бути пояснена браком емоційного і вербального спілкування, дефіцитом сенсорних стимулів, неблагополучною мовленнєвим середовищем, оточуючої дитини.

ОНР розглядається як системне порушення, що стосується всіх мовних підсистем: фонетико-фонематичну, лексичну, граматичну, семантичну. Діти з першим рівнем мовного розвитку відстають від вікової норми за цілим спектром якісних та кількісних показників. Вони порушено загальний хід мовного розвитку, терміни і послідовність освоєння мовних навичок. Деякі дослідники порівнюють загальне мовленнєва недорозвинення з «мовним інфантилізмом».

Механізм формування ЗНР перебуває у зв’язку зі структурою первинного дефекту та її безпосередніми причинами. Так, при порушеннях церебрально-органічного походження (афазія, алалія) може відзначатись грубий розлад активної мови або її розуміння, тобто тотально спотворюються процеси мовлення та мовосприйняття. При анатомічних пороках чи іннерваційної недостатності периферичного мовного апарату (ринолалія, дизартрія) і натомість неточного звуковимови розпадається складовий склад слова, лексико-граматична організація мовного висловлювання.

У промові дитини відсутні словесні засоби спілкування, лексичний запас різко відстає від середньої вікової норми. В активному словнику виявляється незначна кількість звукокомплексів, звуконаслідувань, аморфних слів. Дитина може використовувати поодинокі повсякденні слова, сильно спотворені за складовим та звуковим складом, що робить мову малорозбірливою. Здатність розуміння зверненої мови безпосередньо залежить від ситуації. Характерний так званий імпресивний аграматизм – за зміни граматичної форми слова, поза контекстом чи конкретної ситуації розуміння стає недоступним.

Фразова мова не сформована. Пропозиції складаються з окремих лепетних слів, які можуть мати множинні значення. Активно застосовуються немовні засоби – зміни інтонації, вказівні жести та міміка. Використання прийменників та словозміни недоступне. Грубо спотворюється складова структура, складні слова скорочуються до 1-2 складів. Фонематичний слух не розвинений: дитина не розрізняє та не виділяє опозиційні фонеми. Вимовні вміння перебувають у низькому рівні. Порушено багато груп звуків, типову нечіткість і нестійкість артикуляції.

Відстрочені наслідки ОНР 1 рівня виражаються труднощами навчання, порушеннями комунікації та психічного розвитку. Безмовні діти неспроможна освоїти програму масової школи, тому направляються на навчання у спеціальні освітні установи V виду для дітей із тяжкими порушеннями промови. Взаємодія та спілкування з однолітками утруднено. Невдачі у міжособистісних відносинах формують замкнутість, низьку самооцінку, розлад поведінки. За відсутності корекції і натомість ЗНР вдруге формується затримка психічного розвитку чи інтелектуальна недостатність.

На первинній консультації логопед знайомиться з дитиною та батьками, встановлює контакт, вивчає медичні висновки (дитячого невролога, педіатра). Після отримання необхідних відомостей фахівець переходить до обстеження мовного статусу дитини. Логопедичне обстеження складається з двох етапів:

• Орієнтовний етап. У ході бесіди з дорослими з’ясовуються подробиці перебігу допологового періоду, пологів та раннього фізичного розвитку дитини. Увага наголошується на особливостях мовного онтогенезу: від передрічних реакцій до появи перших слів. Оцінюється контактність дитини, її мовна активність. При огляді звертається увага стан артикуляційної моторики.
• Обстеження компонентів мови. Послідовно з’ясовується ступінь сформованості зв’язного мовлення, граматичних навичок, словникового запасу, фонематичних процесів, звуковимови. При 1-му рівні ОНР має місце різке недорозвинення всіх ланок мовної системи, наслідком є ​​відсутність в дитини загальновживаної мови.

При формулюванні висновку вказується рівень мовного розвитку та клінічна форма мовної патології (наприклад, ОНР 1 рівня у дитини з моторною алалією). Низький рівень сформованості мови слід відрізняти від інших форм безмовності: ЗРР, аутизму, олігофренії, мутизму, відсутності мови через приглухуватість. При психічних розладах та порушеннях слуху системне недорозвинення мови є вторинним по відношенню до первинного дефекту.

Самостійна компенсація грубого мовного недорозвинення неможлива. Дошкільнята з 1-им рівнем ЗНР повинні відвідувати логопедичну групу дитсадка, куди вони зараховуються на 3-4 роки навчання. Заняття проводяться в індивідуальному форматі або з підгрупами із 2-3 осіб. Мета корекційного процесу – перехід на наступний, більш високий ступінь мовного розвитку. Робота будується поетапно за такими напрямами:

• Опанування розумінням мови. Завдання вирішується в ігровій формі. Дитину вчать знаходити іграшки на прохання дорослого, показувати частини тіла, відгадувати предмети з опису, виконувати одноступінчасту інструкцію. Одночасно розширюється пасивний та активний словник, засвоюються прості односкладові та двоскладові слова. На цій основі потім починається робота над простою двоскладовою фразою та діалогом.
• Активізація мовної діяльності. Зміст роботи в рамках цього напряму передбачає розвиток звуконаслідування (голосів тварин, звучання музичних інструментів, звуків природи тощо). Стимулюється та заохочується самостійна мовна активність. У мову вводяться вказівні займенники («ось», «тут», «це»), дієслова у наказовому способі («дай», «йди»), звернення до родичів.
• Розвиток немовних функцій. Продуктивна мовна діяльність неможлива без розвитку пам’яті, уваги, мислення. Тому велика увага на логопедичних заняттях з корекції ОНР приділяється розвитку психічних процесів. Використовуються дидактичні ігри “Що тут зайве”, “Чого не стало”, “Зроби за зразком”, “Дізнайся предмет за звучанням”, відгадування загадок з опорою на картинки і т.п.

На даному етапі не приділяється увага чистоті звуковимови, проте необхідно стежити за правильним граматичним оформленням дитини. При переході на другий рівень у дітей підвищується мовна активність, утворюється проста фраза, активізуються пізнавальні та розумові процеси.

Прогноз ОНР 1 рівня залежить від багатьох факторів: форми первинної мовної патології, віку дитини на момент початку корекції, регулярності занять. Загалом компенсаторні можливості в таких дітей збережені, тому при рано розпочатій і послідовно здійсненій корекційній роботі у багатьох випадках до початку шкільного навчання вдається наблизити мову до вікової норми та навіть повністю подолати мовленнєвий недорозвинення. Профілактика тяжких мовних порушень включає охорону здоров’я дитини в антенатальному періоді та після народження. Для своєчасного розпізнавання мовних патологій та визначення відповідності мовного розвитку віку рекомендується показати дитину логопеду у 2,5-3 роки.