ВНР 2 рівня

Загальний недорозвинення мови 2 рівня – Це груба форма порушення мови у дітей, для якої характерні низькі можливості самостійної мовної продукції. Дитина висловлюється простою фразою, але припускає безліч вербальних помилок, аграматизмів. Словниковий запас бідний, не сформовані навички словозміни та словотвору, важко порушено звуковимову та фонематичні операції. Ступінь ЗНР визначається за допомогою психолого-логопедичного обстеження. p align=”justify”> Основні пріоритети корекційної роботи: вдосконалення сприйняття мови, розширення лексики, формування поширеної фрази, розвиток граматичних мовних навичок.

Вчення про рівні мови у дітей з логопатологією було висунуто 50-60 р.р. минулого століття професором логопедії Р. Є. Левіною. Вона виділила три рівні мовного недорозвитку: 1 – безмовність, 2 – поява загальновживаної мови, 3 – розгорнута фразова мова з лексико-граматичними (ЛГ) та фонетико-фонематичними (ФФ) помилками. Тобто другий рівень мовного розвитку відрізняється більш високими мовними здібностями в порівнянні з ОНР 1 рівня. Однак низький ступінь володіння мовними засобами (граматичними, лексичними, фонетичними, фонематичними) потребує їх подальшого розвитку методами спеціального корекційного навчання. Пізніше до цієї класифікації було додано 4-ий рівень мовного розвитку, що характеризується залишковими ознаками ФФ і ЛГ недорозвитку.

Грубі дефекти мовлення мають поліетиологічну природу. Головну роль їх виникненні відіграють біологічні чинники: ускладнення вагітності (гестози, імунологічний конфлікт, внутрішньоутробна гіпоксія), наслідки важких пологів (асфіксія новонародженого, родові травми), захворювання раннього дитинства (інфекції, що протікають з нейротоксикозом, ЧМТ). Діти з ОНР 2 рівня часто спостерігаються у невролога щодо перинатальної енцефалопатії, у віці 2-3-х років їм виставляється затримка мовного розвитку. Логопедичний висновок може звучати як алалія, дизартрія, афазія, ринолалія.

У деяких випадках важкі мовні проблеми не пов’язані з ранньою органічною поразкою ЦНС. У цієї групи дітей, що погано говорять, можуть виявлятися недоліки виховання (дефіцит спілкування, педагогічна занедбаність), спадкова схильність до пізнього виникнення мови, синдром госпіталізму та інші біосоціальні передумови. Часто ОНР стає наслідком комплексу різних факторів, коли мають місце і церебральні порушення та несприятливі умови розвитку дитини.

При ОНР 2 рівня відзначається низький рівень сформованості всіх підсистем мови. На лексичному плані виявляється недостатня словникова основа, що зумовлює проблеми висловлювання думок, вибудовування синтаксичної структури речень і грамотного викладу. Фонетико-фонематичне недорозвинення виражається спотворенням звуко-складової схеми слів, неготовністю дошкільника до звукового аналізу та синтезу. Конкретні механізми мовного недорозвинення залежить від етіологічних чинників. Так, при перинатальних органічних ураженнях мозку мовленнєвий дефіцит може бути пов’язаний з нерозумінням мови або неможливістю її моторної реалізації. У разі вад розвитку периферичних органів мови первинно порушується власна мовна активність, вдруге – фонематичні процеси.

Мова розвивається із запізненням, перші самостійні фрази з’являються до 3-4 років чи пізніше. Пропозиції короткі, прості, складаються з 2-3 слів, що частіше позначають повсякденні предмети та дії. Союзи, прийменники, прикметники при побудові висловлювання використовуються нечасто. Поряд із фразою дитина продовжує користуватися жестами та аморфними словами. Істотно покращується розуміння мови. Словник стає різноманітнішим, але, як і раніше, відстає від вікової норми. При ОНР 2-го рівня діти знають назв частин тіла, кольорів, деталей предметів, узагальнюючих понять. Навичка словотвору і словозміни не сформований, відмінкові форми використовуються неправильно, відсутня узгодженість членів речення, не диференціюється однина і множина.

Порушено складовий образ слова: спостерігається перестановка та скорочення складів, елізії приголосних при їх збігу. Недостатність фонематичного сприйняття проявляється нездатністю дитини виділити потрібний звук і визначити її позицію у слові, підібрати слово із заданим звуком. У спонтанній промові є численні звуковимовляючі дефекти: змішування, спотворення фонем, заміни приголосних (африкат, м’яких/твердих, глухих/дзвінких, шиплячих/свистячих). Ізольований звук у своїй може вимовлятися нормативно. Таким чином, при другому ступені ГНР використовувані мовні засоби залишаються значно спотвореними.

Діти з мовним недорозвиненням, як правило, мають деякі відхилення у моторній та психічній сферах. Вони часто виявляється несформований пальцевий праксис, незграбність рухів, погана координація. Можливі порушення мовної моторики внаслідок недиференційованості артикуляційних поз та змін тонусу мускулатури органів мови. Особливості перебігу психічних процесів полягають у зниженні слухомовної пам’яті, слабкості уваги, недостатньому розвитку вербально-логічного мислення. Через це діти неохоче залучаються до ігрової та навчальної діяльності, часто відволікаються, швидко втомлюються, роблять масу помилок при виконанні різноманітних завдань.

Без цілеспрямованого навчання діти з ОНР 2 рівня зазнають виражених труднощів у освоєнні шкільної програми. З огляду на недорозвинення мовних компонентів формуються специфічні розлади шкільних навичок – аграматична дисграфія і дислексія. Внаслідок поганого володіння фразовою мовою дитина не може повноцінно спілкуватися з однолітками та утвердитися у дитячому колективі. Діти з обмеженою мовленнєвою активністю усвідомлюють і важко переживають свій дефект, що негативно позначається на їхньому особистісному та психічному розвитку. Незважаючи на первинну безпеку інтелекту, за відсутності своєчасної корекції ЗНР може виникнути прикордонна інтелектуальна недостатність.

Логопедичне обстеження включає вивчення медичного анамнезу, оцінку стану всіх компонентів мовлення. На першій зустрічі з дитиною та батьками логопеду необхідно з’ясувати ймовірні причини мовного недорозвинення, ступінь розуміння та володіння дитиною мовою, особливості моторного та психічного розвитку. Діагностика мовлення включає вивчення рівня сформованості:

• Зв’язного мовлення. Дитину просять переказати прослуханий текст, скласти розповідь про наочні посібники, відповісти на запитання. При цьому виявляються семантичні та синтаксичні помилки, неправильний порядок та зв’язок слів у реченні, порушення логіки та послідовності викладу. Навіть за допомогою навідних питань, підказок логопеда дитина не здатна точно передати зміст розповіді.
• Лексико-граматичних процесів. За виконання завдань помітні проблеми у доборі необхідних слів, незнання геометричних форми, кольорів, узагальнюючих категорій, синонімів і антонімів. Одним і тим же аморфним словом дитина може позначати цілу низку предметів, близьких за призначенням або функцією. Фраза будується аграматично, з порушеннями узгодження, неправильною зміною слів за числами та відмінками.
• Складової структури та фонетико-фонематичних процесів. Складні за звуконаповнюваністю та складовим складом слова вимовляються спотворено. Кількість складів скорочується до двох-трьох. Висловлювання малозрозумілі через численні дефекти звуковимови. Діти з ОНР 2 рівня може бути порушено до 15-20 звуків майже всіх груп. Завдання на звуковий аналіз та синтез дитині недоступні.

Другий рівень розвитку мови диференціюють з іншими ступенями мовної недостатності (ОНР 1 і ОНР 3 рівня), а також приглухуватістю, системним недорозвиненням мови при ЗПР та олігофренії. При проведенні діагностики важливо зрозуміти, яка саме мовна патологія лежить в основі ГНР – від цього залежатимуть форми та прийоми корекційного процесу.

Логопедична робота має будуватися у тісному контакті з медичними фахівцями: педіатром, дитячим неврологом, щелепно-лицьовим хірургом, реабілітологом. У зв’язку з основним неврологічним порушенням дитина має отримувати курси медикаментозної терапії, лікувального масажу, фізіотерапії. При відкритій ринолалії виконується хірургічна корекція деформацій особи («вовчої пащі», «заячої губи»). З 3-4 річного віку діти зараховуються до логопедичної групи ДОП на 3 роки навчання. За цей час мова дитини має стати граматично та фонетично правильною та наблизитися до вікової норми. Зміст роботи включає:

• Активізацію та нарощування словника. Відповідно до програми вивчаються лексичні теми, проводяться предметні та рольові ігри, ставляться інсценування. Дитину вчать називати предмети, ознаки та дії, розуміти узагальнюючі слова, просторові взаємини між предметами.
• Розвиток лексико-граматичних засобів. У рамках напряму ведеться робота з вироблення навичок словотвору, словозміни, засвоєння таких граматичних категорій, як число, відмінок, рід. До кінця навчання дитина повинна безпомилково вживати порядкові числівники, слова в родовому, давальному та орудному відмінках, граматично правильно відповідати на запитання «куди?», «де?», «чий?», «скільки?» та ін.
• Формування фразового та зв’язного мовлення. Закріплюються навички побудови простих речень, формуються вміння складання коротких оповідань. З дитиною розучуються потішки та двовірші. Його вчать адекватно та повно відповідати на поставлені питання та самостійно їх формулювати.
• Удосконалення вимовних умінь. На початковому етапі здійснюється робота над розрізненням немовних та мовних звуків, розвитком артикуляції. При дизартрії, ринолалії показаний логопедичний масаж. Після уточнення правильності вимови збережених фонем починається робота над постановкою звуків у тій послідовності, де вони з’являються в онтогенезі. Автоматизація та диференціація проводиться за загальноприйнятими правилами.

Найчастіше мовної прогноз при ОНР 2 рівня сприятливий. У процесі корекційного навчання відбувається поступове розширення вербальної активності та підвищення рівня розвитку мовлення. При переході до початкової школи діти повинні продовжувати займатися на шкільному логопункті, оскільки вони становлять групу ризику формування порушень письма і читання. Первинна профілактика ГНР полягає у попередженні ранніх ушкоджень мовних центрів та органів, що призводять до тяжкої логопатології. З метою запобігання навчальних труднощів та відставання у когнітивному розвитку необхідне своєчасне виявлення важких мовних дефектів та їх корекція.