Вроджені та перинатальної цитомегаловірусом

Етіологія

Зараження цитомегаловірусом може відбуватися пренатально або інтранатально і постнатально. При народженні, якщо відзначаються клінічні прояви, вони полягають у затримці внутрішньоутробного розвитку, недоношеності, микроцефалии, жовтяниці, петехиальной висипки, гепатоспленомегалии, перивентрикулярних кальцифікатами, хоріоретиніті і пневмоніті. У більш старшому віці клінічні прояви включають пневмонію, гепатоспленомегалію, гепатит, тромбоцитопенія і атиповий лімфоцитоз. Діагноз грунтується на виділенні вірусу або серологічне дослідження. Лікування підтримує. Парентеральне введення ганцикловіру може запобігти зниження слуху, однак його застосування залишається спірним.

Цитомегаловірус (ЦМВ) часто виділяють у новонароджених. Незважаючи на те що у більшості новонароджених, заражених ЦМВ, клінічні прояви відсутні, у частини розвиваються жізнеугрожающих захворювання і важкі віддалені наслідки.

Невідомо, коли жінці з первинної ЦМВ-інфекцією можна безпечно завагітніти. Оскільки ризик для плоду оцінити важко, в основному консультації підлягають жінки, у яких розвинулася первинна ЦМВ-інфекція під час вагітності, проте деякі експерти рекомендують проведення рутинних серологічних тестів на ЦМВ до або під час вагітності у здорових жінок.

Вроджена ЦМВ-інфекція, яка відзначається у 0,2-2,2% живонароджених у світі, може бути результатом трансплацентарного зараження, або первинної, або поворотній інфекції у матері. Найбільш часто клінічні форми захворювання у новонароджених розвиваються при первинній ЦМВ-інфекції у матері, особливо в першій половині вагітності. У США в деяких соціоекономічних групах з високим рівнем доходів у 50% молодих жінок відзначається малу кількість антитіл до ЦМВ, що робить їх сприйнятливими до первинного інфікування.

Інтраі постнатальна ЦМВ інфекція передається при контакті з інфікованими цервикальним секретом, грудним молоком або препаратами крові. Вважають, що материнські антитіла захищають дитину, тому у більшої частини доношених новонароджених інфікування не відбувається або розвиваються асимптоматичні форми. На противагу цьому у недоношених новонароджених (з недоліком антитіл до ЦМВ) можуть розвинутися важкі форми захворювання або смерть, особливо при переливанні ЦМВ-позитивної крові. Слід докладати максимум зусиль, щоб переливати таким дітям тільки ЦМВ-негативну кров або її компоненти.

Симптоми

У багатьох жінок при інфікуванні під час вагітності клінічні прояви відсутні, а проте у деяких розвивається мононуклеозоподібних захворювання.

Приблизно у 10% новонароджених з вродженою ЦМВ-інфекцією клінічні прояви при народженні відсутні. Якщо ж у дитини розвинулася клінічна форма захворювання, вона проявляється затримкою внутрішньоутробного розвитку, недоношеністю, мікроцефалією, жовтяницею, петехиальной висипом, гепатоспленомегалією, перивентрикулярного кальцифікатами, хоріоретінітом і пневмонітом. При постнатальному зараженні можуть розвинутися пневмонія, гепатоспленомегалія, гепатит, тромбоцитопенія і атиповий лімфоцитоз, особливо якщо дитина недоношена.

Діагноз

Уроджену ЦМВ-інфекцію за наявності клінічних проявів слід диференціювати від інших вроджених інфекцій , включаючи токсоплазмоз, краснуху і сифіліс.

У новонароджених основним методом діагностики є вірусологічне виділення збудника; інфекцію у матері також можна підтвердити серологічним дослідженням (див. стор 2077). Проби біологічних рідин поміщають в холодильник до інокуляції на клітинній культурі (фібробластах). Вроджену ЦМВ-інфекцію діагностують при виділенні вірусу з сечі або інших біологічних рідин, отриманих в перші 2 тижні життя. Після 2 тижнів позитивний результат може свідчити про перинатальний або природженому інфікуванні. Діти можуть виділяти ЦМВ протягом декількох років після будь-якої з форм ЦМВ-інфекції.

З загальноклінічних методів виконують загальний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули і біохімічний аналіз крові для оцінки функції печінки. Також слід провести УЗД або КТ головного мозку і офтальмологічне обстеження.

Прогноз

Серед новонароджених з явними формами захворювання летальність складає до 30%, а у 70-90% тих, що вижили в подальшому відзначаються ті чи інші неврологічні порушення, включаючи втрату слуху, затримку психічного розвитку та порушення зору. На додаток у 10% новонароджених без клінічних проявів з часом проявляються неврологічні наслідки. Так як існує ймовірність порушень слуху, після періоду новонароджене ™ дитини слід регулярно обстежувати для їх виявлення.

Не існує специфічного лікування. Ганцикловір знижує вірусне навантаження у новонароджених з вродженою ЦМВ-інфекцією і запобігає погіршення слуху в 6 місяців. При припиненні лікування вірус знову виділяється; тому його роль у лікуванні залишається спірною.

Профілактика

Вагітні жінки з ослабленим імунітетом повинні намагатися обмежити контакти з вірусом. Наприклад, так як ЦМВ-інфекція часто зустрічається у дітей, які відвідують центри денного догляду, вагітні жінки повинні завжди ретельно мити руки після контакту з дитячою сечею або виділеннями з дихальних шляхів. Трансфузионноассоциированной постнатальної ЦМВ-інфекції можна уникнути, якщопереливати недоношеним дітям препарати крові від ЦМВ-негативних донорів або препарати, спеціально оброблені, щоб зробити їх незаразними. Вакцина проти ЦМВ розробляється.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.