Врослий ніготь у дитини (Оніхокриптоз у дітей)

Врослий ніготь у дитини – це патологічний стан нігтьової пластини та оточуючих її тканин, що проявляється вростанням латерального краю нігтя у м’які структури пальця. Улюблена локалізація – перший палець стопи, значно рідше за інкарнацію нігтя зустрічається на пальцях рук. Для врослого нігтя у дитини характерні наповзання валика на нігтьове ложе з боків, болючість, інфільтрація та гіперемія навколонігтьової зони. Діагностика включає збирання анамнезу, візуальний огляд, рентгенографію за показаннями. Лікування передбачає комплекс заходів: хірургічну допомогу, місцеву протизапальну терапію, ортопедичну корекцію.

Врослий ніготь у дитини (оніхокриптоз, інкарнація) є медико-соціальною проблемою, тому що страждання, що завдаються патологією, впливають на загальне здоров’я і формування дитячої психіки. У дитячій хірургії врослий ніготь діагностують у 3-10% хворих, які звернулися за оперативною допомогою. Від загальної кількості первинних амбулаторних консультацій кількість пацієнтів із врослим нігтем становить 1,1%. Патологія зустрічається в основному у немовлят та підлітків. Згідно зі статистичними даними, найвища захворюваність відзначається у віковій групі 10-15 років.

Головна причина врослого нігтя у дитини – це порушення нормального росту та розташування нігтя, що відбувається внаслідок анатомічної невідповідності нігтьової пластини, нігтьового ложа та навколонігтьового валика. Погіршують ситуацію соматичні захворювання, що призводять до мікроциркуляторних та обмінних розладів: цукровий діабет, патології крові, гемостазу. Сприятливі фактори:

• Порушення техніки педикюру та манікюру. Несприятливу роль відіграє «глибоке» зрізання чи закруглення краю нігтя, неакуратне оброблення кутикули. Ця причина обумовлює вростання нігтя у 90% випадків.
• Захворювання стопи. Преморбідним тлом виступають мікотичне ураження нігтьової пластини, гіпергідроз стоп, кистей.
• Неправильно підібране взуття. Має значення носіння взуття з вузьким носом, тісного взуття, взуття зі штучних чи неякісних тканин (погана вентиляція стоп).
• Підвищене навантаження на передній відділ стопи. Зустрічається при використанні взуття не за віком (на підборах, високій танкетці), професійних заняттях деякими видами спорту.
• Ортопедична патологія. Провокуючим чинником для врослого нігтя може бути плоскостопість, вальгусна деформація стопи.

Під дією несприятливих факторів порушується нормальний процес формування нігтя та навколишніх структур. Ця анатомічна область має дуже складну будову: нігтьова пластина оточена валиком, між ними формується нігтьова пазуха. Сама нігтьова пластина росте безперервно, її зростання походить з тканини, що підлягає – нігтьової матриці. Здоровий ніготь за нормальних умов росте тільки в довжину.

При формуванні врослого нігтя ушкоджується росткова зона. Пластина у процесі розподілу нових клітин деформується, розростаючись вшир. Небезпечна зона – периметр навколо нігтя, тому що збоку ніготь має найменшу товщину. Саме в небезпечній зоні відбувається вростання у тканини, що підлягають. З іншого боку, при хронічній травматизації нігтьових валиків відбувається надлишкова проліферація тканини в цій галузі та насування гіпертрофованого матриксу на пластину.

Врослий ніготь у дитини класифікують по локалізації та тяжкості перебігу. Згідно з першим критерієм, оніхокриптоз може розташовуватися на пальцях кистей, стоп, бути одно- та двостороннім. Протягом захворювання розрізняють 3 стадії:

• I. Відзначається локальна симптоматика запалення – відчуття розпирання у районі ураженої фаланги, набряк, почервоніння м’яких тканин. Пластина залишається інтактною.
• II. Характеризується приєднанням інфекції, нагноєнням. У запалення залучається вросла частина нігтьової пластини, починається абсцедування, гноетечение.
• III. Виникають ускладнення або відбувається розростання грануляційної тканини з формуванням сполучнотканинного рубця, деформацією нігтьового ложа.

Врослий ніготь у дитини відрізняється низкою специфічних симптомів. Спочатку бічні валики товщають і наповзають на нігтьову пластину. Згодом ніготь занурюється в навколишні тканини, ложе стає все вже, а валик – все масивніше. Поступово прогресує запалення до гнійно-вогнищевих проявів.

У дитини в області першої фаланги пальця з’являється болючість, яка посилюється при вдяганні взуття. Периферична частина пальця стає набряковою, гарячою на дотик, гіперемованою. З-під запалених тканин виділяється серозний чи гнійний секрет. Біль набуває пульсуючого характеру, наростає при дотику до пальця.

Нелікований врослий ніготь може призвести до серйозних септичних ускладнень у дитини. Як результат розплавлення тканини формується панарицій – гнійне захворювання, нерідко із залученням сухожиль та суглобових поверхонь пальця. При проникненні інфекції вглиб кістки розвивається остеомієліт кісток рук чи ніг.

Враховуючи активну проліферацію тканин у дитячому віці, хронічна травматизація шкіри може спричинити розвиток неопластичних процесів аж до злоякісних утворень на місці врослого нігтя. Особливу небезпеку врослий ніготь становить для хворих з локальним порушенням мікроциркуляції та трофіки.

Постановка діагнозу «врослий ніготь» не викликає складнощів. Дитина обстежується у педіатра та профільного фахівця – дитячого хірурга. Скарги типові: біль та набряклість ураженого пальця, іноді – патологічні виділення. З анамнезу зазвичай вдається встановити зв’язок з одним або декількома факторами. Алгоритм обстеження:

• Огляд. Візуально визначається гіперемія, набухання навколонігтьової тканини, сукровичне або гнійне відділення. Палець збільшений у розмірі, гарячий пальпаторно.
• Лабораторні дослідження. Загальноклінічні аналізи малоінформативні при врослому нігті. Тільки при гнійних ускладненнях з’являються зміни в аналізі крові: лейкоцитоз, паличкоядерний зсув лейкоформули, прискорення ШОЕ.
• Інструментальні методи. У тяжких випадках у хворих з підозрою на остеомієліт проводиться рентгенографія стопи чи кисті. На знімку при неускладненому врослому нігті патологічних змін не виявляється.

Консервативна терапія

Даний напрямок лікування не впливає на етіопатогенетичний механізм, тому не призводить до повного одужання, він спрямований на підготовку до хірургічних методів, усунення деяких симптомів. Як самостійний захід консервативна допомога можлива у дітей з 1 стадією врослого нігтя. Включає такі методи:

• Ортопедичний режим. Передбачає носіння вільного взуття, обмеження ходьби та фізичного навантаження на хвору ногу.
• Місцеве лікування. Застосовуються сануючі ванни з теплим гіпертонічним розчином солі, слабким розчином калію перманганату, фурациліном. Для профілактики інфекційних ускладнень призначаються компреси з антисептиками, аплікації антибактеріальних кремів, мазей.
• Лікування супутньої патології. При мікотичному ураженні нігтів обов’язково специфічне лікування. Використовують локальну терапію протигрибковими препаратами чи системний прийом антимікотиків.

Хірургічне лікування

Оперативний метод лікування набув широкої популярності при проблемі врослого нігтя у дітей, визнаний найбільш перспективним і ефективним. Позитивніші результати мають втручання, проведені на ранніх стадіях хвороби. Серед дитячих хірургів немає єдиної думки щодо показань до операції. Доцільність хірургічного лікування при неускладнених формах визначається особистими поглядами та досвідом лікаря. Основні техніки:

• Крайова резекція пластини нігтя. Операція виконується з місцевим знеболенням. Врослу ділянку звільняють із пошкодженої тканини, січуть, на постопераційну рану накладають глухі шви. За такого методу ушкоджується паростковий шар, який зумовлює патологічну деформацію. Операція паліативна, дає високий ризик рецидиву.
• Видалення нігтьової пластини. За даними віддалених спостережень, після простого видалення всієї пластини, патологія рецидивує у 20-50% випадків. Кращий ефект отримують при частковому висіченні пошкодженого нігтя і матриксу, що підлягає, з накладенням на рану двох-трьох швів і марлевої пов’язки, просоченої розчином антибіотика.
• Радикальні операції. При ускладненому нігті, що вріс, значної площі вростання застосовуються великі оперативні втручання: по Шмідену, Бартлетту. Такі маніпуляції включають резекцію врослого нігтя, піднігтьової тканини, навколонігтьового валика. Проводяться радикальні техніки із попередньою підготовкою, яка може включати протизапальну терапію, крайове видалення нігтьової пластини.
• Лазерний та радіохвильовий метод. Видалення за допомогою радіохвилі або лазерного променя можливе у педіатричній практиці, але на даному етапі потребує додаткового вивчення. Методи малотравматичні, практично безкровні. На післяопераційну рану накладають асептичну пов’язку, не вшиваючи краї.

Ортопедичне лікування

Корекція форми нігтя за допомогою пластин і скоб проводиться у дітей старше шести років, на початкових стадіях нігтя, що вріс, при неускладненому перебігу. Пластина або скоба щільно кріпиться перпендикулярно до зростання нігтя, бічні дуги або гачки на кінцях фіксуються біля бокового краю, виводять його з-під нігтьових валиків, перешкоджають вростанню. З численних пристроїв застосування в дітей віком знайшли пластини «BS Стандарт», «Онікліп», скоба Фрезера.

За своєчасного звернення по медичну допомогу прогноз сприятливий. Число рецидивів після лікування врослого нігтя залишається високим – 20% і більше, але при комплексному підході, повторних операціях можливе повне одужання. Профілактика врослого нігтя у дитини полягає у носінні зручного взуття за розміром, правильною технікою гігієнічного манікюру та педикюру, виявлення та терапії грибкових інфекцій шкіри, нігтів.