Вторинний сифіліс

Вторинний сифіліс – наступний за первинним період сифілісу, який характеризується дисемінованим висипом з великим поліморфізмом елементів (розеоли, папули, везикули, пустули), ураженням соматичних органів, опорно-рухового апарату, нервової системи та генералізованим лімфаденітом. Діагностика вторинного сифілісу проводиться шляхом виявлення блідої трепонеми у шкірних елементів, що відділяється, пунктаті лімфовузлів і спиномозкової рідини; постановкою серологічних реакцій. Лікування включає пеніцилінотерапію та симптоматичну терапію уражень внутрішніх органів.

Період вторинного сифілісу починається через 2-3 місяці після проникнення в організм блідих трепонем і пов’язаний з їх потраплянням у кров та лімфу. По кровоносних та лімфатичних судинах збудники сифілісу розносяться у внутрішні органи, лімфовузли та нервову систему, викликаючи їх ураження. Під впливом імунної відповіді організму бліда трепонема може утворювати суперечки та цисти, у яких вона зберігається у невірулентному вигляді, зумовлюючи розвиток прихованого періоду вторинного сифілісу. При зниженні активності імунних механізмів збудник здатний знову трансформуватися в рухливу патогенну форму, що викликає рецидив вторинного сифілісу.

Свіжий вторинний сифіліс – розвивається після первинного сифілісу і проявляється рясним дисемінованим дрібним поліморфним висипом, наявністю твердого шанкеру в стадії дозволу і поліаденітом. Тривалість 2-4 місяці.

Прихований вторинний сифіліс – характеризується зникненням клінічних симптомів та виявляється лише позитивними результатами серологічних досліджень. Триває до 3-х місяців і більше.

Рецидивний вторинний сифіліс відбувається чергування рецидивів сифілісу з прихованими періодами. Під час рецидивів знову з’являється висипання. Однак, на відміну від свіжого вторинного сифілісу, вона менш рясна, більша і розташовується групами, утворюючи дуги, кільця, гірлянди та півкільця.

Розвиток вторинного сифілісу часто починається із загальних симптомів, подібних до проявів ГРВІ або грипу. Це нездужання, підвищення температури, озноб, біль голови. Відмінною особливістю вторинного сифілісу є артралгії та міалгії, що посилюються у нічний час. Лише за тиждень після появи цих продромальних симптомів виникають шкірні прояви вторинного сифілісу.

Висипання вторинного сифілісу – вторинні сифіліди – відрізняються значним поліморфізмом. При цьому вони мають цілу низку подібних характеристик: доброякісний перебіг без периферичного зростання і руйнування навколишніх тканин, округла форма і чітке відмежування від навколишньої шкіри, відсутність суб’єктивної симптоматики (зрідка відзначається невелика сверблячка) і гострих запальних ознак, загоєння без утворення рубців. Вторинні сифіліди містять велику концентрацію блідих трепонем і зумовлюють високу інфекційну небезпеку хворого на вторинний сифіліс.

Найбільш поширеною формою висипу при вторинному сифілісі є сифілітична розеола або плямистий сифілід, що проявляється округлими блідо-рожевими плямами діаметром до 10 мм. Зазвичай вони локалізуються на шкірі кінцівок та тулуба, але можуть бути на обличчі, стопах та кистях. Розеоли при вторинному сифілісі поступово з’являються по 10-12 штук на день протягом тижня. Типово зникнення розеоли при натисканні на неї. До більш рідкісних форм розеолезного висипу при вторинному сифілісі відносяться розеоли, що лущиться і піднімається. Перша має невелике западіння в центрі і вкрита пластинчастими лусочками, друга – височить над загальним рівнем шкіри, що робить її схожою на пухирі.

На другому місці за поширеністю при вторинному сифілісі знаходиться папульозний сифілід. Найбільш типова його форма лентикулярна, що має вигляд щільно-еластичних папул діаметром 3-5 мм рожевого або мідно-червоного кольору. Згодом у центрі папули вторинного сифілісу починається лущення, яке поширюється на периферію. Характерний «комір Біетта» – лущення по краю папули в той час, як у центрі воно вже закінчилося. Дозвіл папул закінчується утворенням тривалої гіперпігментації. До більш рідкісних форм папульозного сифіліду відносять себорейний, монетоподібний, псоріазиформний, сифілід, що мокне, папульозний сифілід долонь і підошв, а також широкі кондиломи.

Рідкісною формою висипів вторинного сифілісу є пустульозний сифілід. Його поява зазвичай спостерігається у ослаблених пацієнтів (хворих на туберкульоз, наркоманів, алкоголіків) і свідчить про більш важку течію вторинного сифілісу. Пустулезний сифілід характеризується наявністю гнійного ексудату, що висихає з утворенням жовтуватої скоринки. Клінічна картина нагадує прояви піодермії. Пустулезний сифілід вторинного сифілісу може мати такі форми: імпетигінозну, угрів, ектіматозну, віспінноподібну, рупоїдну.

При рецидивному вторинному сифілісі може спостерігатися пігментний сифілід (сифілітична лейкодерма), що з’являється на бічній і задній поверхні шиї у вигляді округлих білуватих плям, що отримали назву «намиста Венери».

Шкірні прояви вторинного сифілісу супроводжуються генералізованим збільшенням лімфатичних вузлів (лімфаденітом). Збільшені шийні, пахвові, стегнові, пахові лімфовузли залишаються безболісними і не спаяні з тканинами, що їх оточують. Порушення харчування коріння волосся при вторинному сифілісі призводить до випадання волосся з розвитком дифузної або осередкової алопеції. Часто відзначаються ураження слизових оболонок ротової порожнини (сифіліс ротової порожнини) і гортані. Останні зумовлюють характерну осиплість голосу у хворих на вторинний сифіліс.

З боку соматичних органів спостерігаються в основному функціональні зміни, які швидко проходять при проведенні лікування та відсутні у періоди прихованого вторинного сифілісу. Поразка печінки проявляється її хворобливістю та збільшенням, порушенням печінкових проб. Часто спостерігається гастрит та дискінезія ШКТ. З боку нирок можлива протеїнурія та виникнення ліпоїдного нефрозу. Поразка нервової системи проявляється дратівливістю та порушенням сну. У деяких пацієнтів із вторинним сифілісом спостерігається сифілітичний менінгіт, який легко піддається терапії. Можливе ураження кісткової системи з розвитком остеоперіоститів і періоститів, що проявляються нічними болями переважно в кістках кінцівок і без кісткових деформацій. В окремих випадках вторинного сифілісу можуть спостерігатися отит, сухий плеврит, ретиніт, нейросифіліс.

Різноманітна клінічна картина вторинного сифілісу диктує необхідність проводити дослідження на сифіліс у кожного пацієнта з дифузним висипом, що поєднується з поліаденопатією. В першу чергу це дослідження шкірних елементів, що відокремлюється, на наявність блідої трепонеми і постановка RPR-тесту. Виявити бліду трепонему можна і в матеріалі, взятому за пункційної біопсії лімфатичного вузла. Дослідження цереброспінальної рідини, одержаної шляхом люмбальної пункції в період свіжого вторинного сифілісу або рецидиву, також часто виявляє наявність збудника.

При вторинному сифілісі у більшості пацієнтів спостерігаються позитивні серологічні реакції (РІБТ, РІФ, РПГА). Виняток становлять лише 1-2% випадків помилково-негативних реакцій, обумовлених занадто високим титром антитіл, який можна знизити шляхом розведення сироватки.

Клінічні прояви внутрішніх органів можуть вимагати додаткової консультації гастроентеролога, уролога, окуліста, невролога, отоларинголога; проведення УЗД органів черевної порожнини, гастроскопії, фарингоскопії, УЗД нирок, рентгенографії легень та ін.

Виражений поліморфізм висипних елементів при вторинному сифіліс обумовлює великий перелік захворювань, з якими необхідно проводити його диференціальну діагностику. Це інфекційні захворювання, що супроводжуються висипом (краснуха, кір, висипний тиф, черевний тиф, вітряна віспа та ін), дерматологічні захворювання (токсикодермія, псоріаз, червоний плоский лишай, туберкульоз шкіри, вугри), грибкові захворювання (висівковий лишай) , кандидоз), інфекційних уражень шкіри (вульгарна ектіма, стрептококове імпетиго). Широкі кондиломи вторинного сифілісу необхідно диференціювати від гострих кондилом, обумовлених ВПЛ. Поразки слизової оболонки диференціюють з афтозним стоматитом, лейкоплакією, глосситом, ВКВ, ангіною, ларингітом, молочницею.

У терапії вторинного сифілісу застосовуються самі препарати, що у лікуванні первинного сифілісу. При ураженні соматичних органів додатково використовують симптоматичні засоби. Найбільш ефективним вважається лікування вторинного сифілісу водорозчинними пеніцилінами, під час якого постійно підтримується необхідна концентрація пеніциліну в крові. Але подібну терапію можна проводити тільки в стаціонарних умовах, оскільки потрібне внутрішньом’язове введення препарату кожні 3 години.

Не дотримання адекватної схеми лікування чи достатньої тривалості терапії призводить до подальшого розвитку захворювання та його переходу в наступну стадію – третинний сифіліс.