Головна / unsorted / Вульвіт

Вульвіт

Вульвіт – Запалення вульви (зовнішніх жіночих статевих органів). Характеризується появою сверблячки, печіння, рясних виділень, гіперемії та набряку статевих губ, хворобливих відчуттів після сечовипускання. Небезпечний перехід інфекції на внутрішні статеві органи; у дівчаток раннього дитячого віку вульвіт може спричинити зрощення малих статевих губ. Для діагностики вульвіту потрібна консультація гінеколога, дослідження мазків на флору, кольпоскопія. Лікування включає етіотропну терапію (антибіотики, антимікотики, гормони), місцеві та фізіотерапевтичні процедури.

Загальні відомості

Запальний процес області зовнішніх статевих органів у жінок (вульвіт) розвивається з низки причин місцевого та загального характеру. При вульвіті виникає інфікування області клітора, малих і великих статевих губ, переддень піхви та її залоз, цноти. Збудниками вульвіту найчастіше є умовно-патогенні мікроорганізми (кишкова паличка, стрептококи, стафілококи, дріжджові грибки), рідше патогенні збудники ЗПСШ (гонококи, трихомонади, хламідії, віруси та ін.). Іноді розвиток вульвіту провокують збудники туберкульозу, дифтерії. Умови для розвитку інфекції створюються внаслідок порушення цілісності шкірного покриву та слизової оболонки вульви та зниження місцевого імунітету.

Вульвіт

Причини вульвіту

Причинами, що сприяють вульвіту, можуть бути:

  • недотримання правил особистої гігієни (особливо під час менструацій);
  • механічне травмування слизової оболонки вульви при носінні тісного та грубого одягу, тривалому використанні гігієнічних прокладок, при статевих контактах;
  • подразнення та мацерація слизової оболонки з піхви, цервікального каналу при наявній інфекції геніталій, при нетриманні сечі, хімічними речовинами;
  • надмірний прийом лікарських засобів (антибіотиків), променева терапія;
  • гормональні та обмінні порушення в організмі (гіпофункція яєчників, ожиріння, цукровий діабет, нестача вітамінів та мінералів), алергічні реакції;
  • наявність патологічних ходів (свищів) із кишечника, сечових шляхів;
  • розчісування зовнішніх статевих органів при вегетоневрозі, псоріазі, гельмінтах, підвищеній пітливості.

Класифікація

Розрізняють вульвіт первинний, коли інфекція розвивається внаслідок травми або недотримання чистоти геніталій, і вторинний, якщо джерелом інфекції є інші органи (піхва, матка, мигдалики, сечовий міхур, нирки).

Первинний вульвіт розвивається частіше у дівчаток і в жінок під час постменопаузи, що пов’язані з особливостями статевих органів у ці вікові періоди. У здорових дорослих жінок слизовий епітелій вульви (завдяки переважанню кисломолочної мікрофлори, кислому РН секрету, гормональному тлі) більш стійкий до інфекції. Первинний вульвіт у них зустрічається рідко і протікає у формі вульвовагініту. Вульвіт може протікати у гострій та хронічній формі.

Патогенез

Первинний вульвіт частіше зустрічається у дівчаток, тому що їх шкірні покриви та слизова оболонка вульви тонкі, ніжні, легко травмуються. У мікрофлорі статевих органів переважають кокові форми, відсутні палички Додерляйна, середовище секрету – лужне, місцевий імунітет ще недосконалий. Також виникненню вульвіта сприяє наявність у дитини гостриків – слизова оболонка зовнішніх статевих органів травмується при розчісуваннях, полегшуючи проникнення інфекції. Іноді у новонароджених дівчаток можуть бути виділення з піхви, спровоковані материнськими гормонами-естрогенами, які потрапили до них перед пологами. Зазвичай, ці явища проходять самостійно.

У період постменопаузи при зниженні рівня естрогенів, припиненні менструального циклу відбуваються атрофічні зміни слизової оболонки статевих органів. Кількість вагінальних виділень зменшується, слизова оболонка «висихає», стоншується, легко пошкоджується та інфікується, що призводить до розвитку вульвіту. Розвиток вторинного вульвіта відбувається на тлі наявних запальних захворювань внутрішніх статевих органів (кольпіт, цервіцит, ендоцервіцит) специфічної та неспецифічної природи.

Симптоми вульвіту

Гострий вульвіт

Для гострої форми вульвіта характерні такі симптоми:

  • сильний набряк і почервоніння статевих губ, клітора, можуть утворитися виразки та ерозії, уражатися пахвинними складками та внутрішньою поверхнею стегон;
  • свербіж і печіння, болючість (при сечовипусканні, русі, дотику посилюється);
  • серозно-гнійні чи сукровичні виділення. При інфікуванні кишкової паличкою – білі рідкого характеру, жовто-зелені з поганим запахом; стафілококом – густі, жовті; кандидами – «творожисті» білі та нальоти;
  • іноді – збільшення пахових лімфовузлів, підвищення температури
  • У дівчат при гострому вульвіті спостерігаються ознаки нервової збудливості, порушення сну.

Хронічний вульвіт

Вульвіт при несвоєчасному та неправильному лікуванні може перейти у хронічну форму з частими рецидивами. Хронічна форма вульвіта характеризується помірними проявами набряку, хворобливості та гіперемії на окремих ділянках слизової оболонки вульви, гіпертрофією сальних залоз, свербежем, печінням, мізерними виділеннями. Іноді при вульвіті після загоєння ерозій та виразок геніталії можуть деформуватися, ускладнюючи надалі статеве життя. У дівчат можуть виникнути зрощення у сфері статевих губ – синехії.

Діагностика

Обстеженням пацієнток із ознаками вульвіту займається лікар акушер-гінеколог. Обов’язково збирається докладний анамнез про перенесені або супутні захворювання. Якщо є вказівка ​​на діабет, необхідна консультація ендокринолога. Іноді хвороба розвивається і натомість псоріазу, тоді призначається огляд дерматолога. При діагностиці вульвіта використовуються такі методи:

  • Гінекологічний огляд. Зовнішні статеві органи гіперемовані, набряклі, можуть бути вкриті білим нальотом. При бактеріальному неспецифічному вульвіті наліт набуває гнійного характеру. Є сліди расчесов, у важких випадках – виразки. Введення дзеркал болісне. У комбінації з вагінітом відзначаються виділення з піхви, його запалення.
  • Бактеріоскопічне дослідження. У мазку напередодні піхви виявляється велика кількість лейкоцитів, склад мікрофлори змінений. Переважають коки, знижено кількість паличок або вони повністю відсутні. При кандидозному вульвіті виявляється міцелій та клітини грибів.
  • Бактеріологічне дослідження. Посів на живильні середовища дозволяє визначити переважний тип мікрофлори, виявити її чутливість до антибіотиків. При симптомах кандидозного вульвіту, але негативному мазку, або його частих рецидивах та неефективності лікування визначається підвид кандид та їх чутливість до антимікотиків.
  • ПЛРдіагностика. Дослідження дає змогу ідентифікувати збудників статевих інфекцій. З допомогою ПЛР як реального часу визначається кількість колониеобразующих одиниць збудників. Часто виявляються віруси простого герпесу, ВПЛ, які знижують місцевий імунітет.
  • Кольпоскопія. Проводиться при поєднанні з вагінітом для диференціальної діагностики причин вульвіту та поширеності захворювання. На шийці можуть виявлятися запальні зміни, ерозія. При атрофічних змінах вульви аналогічні процеси виявляють на екзоцервіксі.
  • Гінекологічне УЗД. Необхідно для диффдіагностики вульвовагініту із запаленням придатків, ендометрію. При сальпінгоофориті визначаються збільшені придатки, набряклі маткові труби, що дозволяє вважати вульвіт наслідком подразнення слизової оболонки переднього піхви виділеннями.
  • Біопсія вульви. Необхідна за наявності вогнищ атрофії, ерозій або виразок на вульві, щоб унеможливити злоякісний процес. У нормі при вульвіта структура епітелію не змінена, відзначається набряклість строми, розширення капілярів.

Лікування вульвіту

Немедикаментозне лікування гострого вульвіта включає спеціальну дієту. Обмежується вживання гострих страв, великої кількості солі, повністю виключається алкоголь як фактор, що провокує загострення. Рекомендується щоденна зміна спідньої білизни, перехід на бавовняні тканини, відмова від синтетики. На весь період лікування вульвіта призначається статевим спокою. При виявленні інфекцій, що передаються статевим шляхом лікування проводиться обом партнерам.

Етіотропна терапія

Медикаментозна терапія вульвіта проводиться залежно від етіології хвороби. Перевага надається місцевим засобам. Пацієнткам із цукровим діабетом, псоріазом та іншими провокуючими захворюваннями необхідна корекція основної причини, що провокує запалення вульви. Застосовуються такі групи лікарських препаратів:

  • Антигістамінні препарати. Рекомендуються при нестерпному свербежі, алергічному вульвіті. Вони допомагають полегшити стан, зменшують запалення. Використовують препарати нового покоління, які викликають сонливість.
  • Антибіотикотерапія. При неспецифічному вульвіті використовуються креми та свічки з антибіотиками широкого спектру дії. При діагностиці інфекцій, що передаються статевим шляхом, призначається системна антибіотикотерапія, яка підбирається, орієнтуючись на тип збудника.
  • Протигрибкові засоби. Кандидозний вульвіт лікують за допомогою місцевих протигрибкових засобів. У дівчаток використовують крем на основі пімафуцину, клотримазолу, ністатинову мазь. Жінкам призначають свічки або одноразово флуконазол.
  • Антигельмінтні препарати. У дівчаток дошкільного віку одна з найчастіших причин вульвітів – глистні інвазії. Використовують протиглистові суспензії, які дають двічі: вперше – після діагностики, повторно – через 2-3 тижні, щоб спричинити загибель молодих гельмінтів, які за першої обробки перебували у формі личинок.
  • Гормональна терапія. Місцеві гормональні мазі з естрогенами потрібні при атрофічному вульвіті. Призначаються жінкам із симптомами наближення клімаксу. Доза підбирається поступово, спочатку крем наносять щодня, а після отримання ефекту переходять на підтримуюче дозування.

Симптоматичне лікування

Для зменшення неприємних відчуттів, які є загальними симптомами вульвіту, незалежно від причини хвороби, призначається симптоматичне лікування. Лікування проводиться місцево за допомогою медикаментозних засобів, методів фітотерапії. Симптоматичне лікування не відкидає етіологічну терапію, а доповнює її. Використовуються такі засоби:

  • Сидячі ванни. Зменшити свербіж, роздратування та набряклість допомагають ванни з відваром ромашки, календули, череди, ромашки. Фітотерапія застосовується тільки в комплексі з основним лікуванням, як самостійний метод вона є малоефективною і призводить до частих рецидивів.
  • Обробка антисептиками. Допомагає туалет зовнішніх статевих органів розчином фурациліну, хлоргексидину, мірамістину. Це сприяє зменшенню сверблячки та печіння, знімає набряк. Спринцювання у дівчаток не проводяться, а дорослим жінкам не рекомендуються через вимивання нормальної мікрофлори.
  • Фізіотерапія. Діє неспецифічно, покращуючи кровообіг, посилюючи імунний захист. Ефективно УФО напередодні піхви. У жінок може застосовуватися обробка вульви та піхви кавітованими ультразвуком розчинами. Вони допомагають відокремитися бактеріальній плівці, сприяють глибокому проникненню лікарських препаратів, прискорюють регенерацію тканин.

Хірургічне лікування

Застосування хірургічних методів лікування обґрунтоване при появі гнійних вогнищ на вульві, які не піддаються консервативній терапії. Вогнищеві нагноєння розкриваються, рана дренується та обробляється антисептиками. Якщо є потреба, виконується пластика вульви. При вульвіті, викликаному злоякісною пухлиною, після хірургічного лікування може знадобитися променева терапія.

Прогноз та профілактика

Правильна гігієна дівчаток – запорука їхнього подальшого жіночого здоров’я. Недолікований у дитинстві вульвіт може провокувати у майбутньому серйозні гінекологічні проблеми, головною з яких є безпліддя. Профілактика розвитку вульвіту має на увазі: своєчасне лікування загальних захворювань та ліквідацію вогнищ хронічної інфекції; дотримання правил особистої гігієни (чистота статевих органів, носіння вільної гігієнічної білизни); здоровий спосіб життя та зміцнення імунітету (відмова від куріння, алкоголю, відсутність випадкових статевих зв’язків, правильне харчування, заняття спортом).