Вузлики доїльщиць

Вузлики доїльщиць – професійний дерматоз вірусної етіології, що свербить, що виникає у пацієнтів, які контактують із зараженими тваринами. Клінічно проявляється вузличним висипом на тлі незміненої шкіри. Первинні елементи рожевого відтінку діаметром до 1 см, мають форму півсфери, мають тенденцію до периферичного зростання. У центрі вузликів – тиск, болісний при натисканні. Можливе спонтанне самодозвіл процесу. Діагноз ставлять на підставі анамнезу, встановлення факту роботи із зараженою твариною, клінічних проявів та результатів гістологічного дослідження. Спеціальної терапії вузлики доїльщиць не вимагають, для прискорення розсмоктування висипки застосовують противірусні мазі та антисептики.

Вузлики доїльщиць (хибна коров’яча віспа) – один із різновидів групи професійних дерматозів інфекційного генезу, що виникають при роботі пацієнтів з хворими тваринами. Першим у дерматологію термін «вузлики доїльщиць» запровадив австрійський лікар В. Вінтерніц у 1899 році. Він на практиці встановив зв’язок шкірних проявів із трудовою діяльністю пацієнток, довівши, що причиною патологічних змін був контакт доярок із хворими тваринами. Німецький мікробіолог В. Фрайбус в 1914 назвав причиною вузликів доїльщиць вірус коров’ячої віспи. В даний час більшість дерматологів вважають, що захворювання викликається вірусом Strongyloplasma paravaccina.

Резервуаром збудника в природі є телята та дійні корови. Люди інфікуються за прямого шкірного контакту. Про випадки передачі вірусу від людини до людини у науковій літературі даних немає. Вузлики доїльщиць зустрічаються в місцях, де вирощують велику рогату худобу, свиней і кіз. Страждають доярки, працівники скотобоїв, скотарі. Через професійний фактор патологія має гендерне забарвлення – частіше хворіють жінки. Актуальність проблеми зумовлена ​​поширеністю та контагіозністю вузликів доїльщиць.

Причина захворювання – параоспенный вірус сімейства поксвірусів, який за своїми антигенними властивостями відмінний від вірусу коров’ячої віспи. Збудника вузликів доїльщиць виявили лабораторно, зафіксувавши в цитоплазмі уражених клітин овальні тільця, що нагадують вірус віспи корів та овець. Параопенні вірус є антигеном, який, потрапляючи на шкіру при безпосередньому контакті людини з вименем хворої тварини, порушує захисний бар’єр шкіри, проникає всередину дерми. Сприяють впровадженню антигену садна на поверхні шкіри.

При розвитку вузликів доїльщиць у клітинах верхніх шарів шкіри починається захисна реакція антиген-антитіло, активується місцевий (клітинний) та загальний (гуморальний) імунітет. Опосередковано через Т-лімфоцити та макрофаги у дермі запускається реакція запалення. Паралельно уражені епідермальні клітини починають виробляти прозапальні цитокіни та інтерлейкіни, які стимулюють не запалення, а й прискорюють проліферативні процеси в шкірі. Візуально при цьому спостерігається висип первинних елементів патологічного процесу у вигляді вузликів.

Захворювання виникає підгостро після контакту пацієнтів із хворими тваринами. Інкубаційний період зазвичай не перевищує тижня. Первинні елементи у вигляді плям, на фоні яких формуються напівсферичні вузлики тілесного кольору діаметром від 2 мм до 1 см із запальним віночком по периферії, з’являються спочатку на шкірі кистей або зап’ястя. Вузлики доїльщиць опуклі, з чіткими контурами, щільні на дотик. Первинні елементи мають тенденцію до периферичного зростання. Вони досить швидко поширюються на сусідні ділянки здорової шкіри, окупуючи передпліччя, щоки, ніс, кути рота, міжпальцеві проміжки. Збільшуючись, вузлики доїльщиць змінюють забарвлення з блідо-рожевим на багряно-синюшне. У центрі вузликів з’являється спочатку везикула, наповнена серозним вмістом, а потім вдавлення, болісне при натисканні.

Вузлики доїльщиць сверблять, на шкірі виникають гребінці, приєднується вторинна інфекція. До процесу залучаються регіонарні лімфатичні вузли, спостерігаються явища лімфангіту. Здорова шкіра, що оточує вузлики доїльщиць, залишається інертною. Інволюція первинних елементів відбувається на протязі 2 тижнів, але іноді займає до 2 місяців. Вузлики покриваються виразками в центрі, покриваються скоринкою, яка відпадає, відкриваючи ерозивну поверхню. Мокнути змінюється грануляціями, що не залишають після себе рубця.

Можливий спонтанний регрес вузликового висипу, але її місці завжди залишається пігментація. Суб’єктивні відчуття відсутні, рідко патологічний процес супроводжується невеликим субфебрилітетом, з’являються алергічні висипання, що зникають у міру регресу основного захворювання. Пацієнтів із вузликами доїльщиць не допускають до роботи зі здоровими тваринами до повної інволюції первинних елементів. Вузлики доїльщиць залишають після себе довічний імунітет.

Клінічний діагноз патологічного процесу ставить дерматолог або профпатолог на підставі епідеміологічного анамнезу, що встановлює контакт пацієнта з хворою твариною, та типових симптомів захворювання. Підтверджується діагноз гістологічно. При вузликах доїльщиць в епідермісі виразно видно явища дегенерації, що балонує, внутрішньоядерні включення, внутрішньоепідермальні порожнини в шипуватому шарі. Добре помітний паракератоз, акантоз. Під епідермісом визначається поліморфний запальний інфільтрат із явищами фанулеми, яка складається в основному з клітин епітелію, клітин Пирогова-Лангханса, сторонніх тіл та лімфоцитів. Фіксуються розширені кровоносні судини. Диференціюють вузлики доїльщиць з вульгарними бородавками, піогенною гранульомою, бородавчастим та папулонекротичним туберкульозом шкіри, справжньою коров’ячою віспою, вакцинними висипами.

Спеціальної терапії вузлики доїльщиць не вимагають через аутосанацію та легкість перебігу. Зовнішньо при необхідності застосовують анілінові барвники (наприклад, діамантовий зелений), противірусні та антибактеріальні мазі, гелі, спреї. На великі осередки ураження накладають вологі пов’язки з антисептичними розчинами, які одночасно оберігають руки від можливого травмування та вторинного інфікування піогену.

Профілактика вузликів доїльщиць полягає в ізоляції заражених пацієнтів та заражених тварин, дотриманні епідеміологічного та санітарного режиму, а також у дотриманні загальноприйнятих правил особистої гігієни (миття рук з дезінфікуючим милом або антисептичними розчинами до та після контакту з тваринами). На тваринницьких фермах, скотобійнях, скотарях необхідно здійснення належного ветеринарного нагляду за тваринами, їх вакцинація. Прогноз при вузликах доїльщиць сприятливий.