Вузолатокістозні вугри

Вузолатокістозні вугри – одна з форм вугрової хвороби підліткового віку, що виявляється утворенням на обличчі та тулубі глибоких інфільтративних елементів або заповнених гноєм порожнин. Дозвіл вузловотокістозних вугрів супроводжується процесом рубцювання. Діагностика включає огляд дерматолога, рН-метрію шкіри, дерматоскопію, бакпосів з антибіотикограмою. При вузловатокістозних вуграх проводиться загальна та місцева антибіотикотерапія, застосовуються зовнішні засоби з цинком та азелаїновою кислотою, використовується мезотерапія, озонотерапія, кріотерапія та ін.

Вузловатокістозні вугри, як і інші клінічні форми акне, є запальним ураженням сальних залоз. Найчастіше вони виникають і натомість себорейного дерматиту, у якому відбувається збільшена продукція шкірного сала. Гіперпродукція сальними залозами густого секрету призводить до утруднення його відтоку по протоках залоз, що виводять. Скопившись секрет є сприятливим середовищем для розмноження бактерій, що проникають у нього з поверхні шкіри. Внаслідок інфікування розвивається запальна реакція. Запальний процес при вузловатокістозних вуграх захоплює не тільки поверхневий шар дерми (епідерміс), а й проникає глибоко в дерму. Тому після дозволу вугрів на шкірі залишаються помітні рубці.

Поряд з комедонами, блискавичними та папулопустульозними вуграми дерматологія відносить вузловатокістозні вугри до юнацьких форм вугрової хвороби. Вони зустрічаються переважно у підлітків 15-18 років. Як правило, до 20-ти літнього віку вузловотокістозні вугри проходять, але можуть зберігатися і довше.

Вузловатокістозні вугри характеризуються утворенням на шкірі обличчя, спини та грудей численних щільних та глибоких інфільтратів, які також звуться індуративні вугри. При цьому запальний процес настільки виражений, що виходить за межі сальної залози і поширюється на навколишні тканини. Індуративні вугри можуть регресувати, залишаючи після себе рубці та гіперпігментації. Якщо процес йде далі, то розвивається наступна форма вузловотокістозних вугрів – флегмонозні вугри. При цьому на місці запального інфільтрату утворюється кістозна порожнина, в якій накопичується гній. Такі вугри починають зливатися та утворюють суцільні запальні ділянки. Їх дозвіл супроводжується рубцюванням і залишає по собі помітний косметичний дефект – рубці постакне.

Вугри є серйозною естетичною та психологічною проблемою для підлітка, тому при їх появі необхідно звернутися до дерматолога. Для уточнення виду висипу вугрів може знадобитися проведення дерматоскопії. Додаткову інформацію про стан шкірних покривів дає рН-метрія шкіри. Обов’язково проводиться виявлення мікроорганізмів, що викликали запалення. Для цього проводиться забір вугрів, що відокремлюється, і його бактеріологічний посів з подальшим визначення чутливості до антибактеріальних препаратів.

Диференціювати вузловотокістозні вугри необхідно від папулопустульозних вугрів, фолікуліту, інфільтративно-нагноюючих варіантів трихофітії, стрептококового імпетиго та інших форм піодермії.

Велика поширеність висипу вугрів з утворенням гнійних кіст є показанням до системної антибіотикотерапії. Препарат повинен бути підібраний відповідно до даних антибіотикограми. Це саме стосується і антибактеріальних засобів для зовнішнього застосування. У місцевому лікуванні використовуються мазі з азелаїновою кислотою, цинком та бензоїлпероксидом.

Комплексна терапія вузловотокістозних вугрів може включати фототерапію, дарсонвалізацію, ультразвукову та мікрострумову терапію, лазеротерапію та інші фізичні методи впливу на ділянку висипів. Для підвищення природних захисних сил організму призначається озонотерапія, ультрафіолетове (УФОК) або лазерне (ВЛОК) опромінення крові. Адекватно проведена комплексна терапія може призводити до розсмоктування інфільтратів при індуративній формі вузловатокістозних вугрів, що дозволяє уникнути рубцювання.

Лікування рубців, що утворюються після дозволу вузловотокістозних вугрів, проводиться поєднанням декількох з нижчеперелічених методів: мезотерапія, лазерний пілінг, феноловий пілінг, кріотерапія і кріомасаж, контурна пластика препаратами колагену та ін. Ці методи використовуються після стихання запального процесу і спрямовані виключно на .