Викривлення носа

Викривлення носа – Порушення пропорцій або симетрії носа в результаті деформації його спинки або перегородки. Крім того, деформація носової перегородки призводить до зміни форми зовнішнього носа, його викривлення може супроводжуватися порушенням вільного носового дихання, носовими кровотечами, вазомоторними ринітами, головними болями, хропінням. Діагностика анатомічних та функціональних порушень включає риноскопію, рентгенографію кісток носа, консультацію отоларинголога. Корекція викривлення носа проводиться хірургічним шляхом за допомогою різних видів риносептопластики.

Викривлення носа може бути спадковою рисою, що передається з покоління до покоління. Однак найчастіше кривизна носа є набутою і є наслідками травм носа, перенесеного в дитинстві рахіту, нерівномірного росту кісток черепа. До викривлення форми носа зазвичай призводить наявність горбинки або викривленої носової перегородки.

Серед анатомічних структур, що утворюють ніс, найчастіше деформації зазнає перегородка носа. Носову перегородку утворюють кісткова та хрящова частини. Кісткову складову перегородки складають перпендикулярна пластинка гратчастої кістки та сошник. Платівка гратчастої кістки зверху та спереду з’єднується з лобовою кісткою та внутрішньою поверхнею носових кісток, а ззаду та знизу – примикає до верхнього краю сошника. Між сошником та перпендикулярною пластинкою розташовується чотирикутний хрящ, верхній край якого служить переднім відділом спинки носа. До чотирикутного хряща з двох сторін примикають медіальні ніжки крильних хрящів. На відміну від кісткового, передній, шкірно-хрящовий відділ носової перегородки рухливий і легко деформується при механічному впливі на нього.

Носова перегородка розділяє порожнину носа у вертикальному напрямі на частини, які від природи зазвичай бувають неоднаковими. Якщо ж перегородка носа викривлена, то розміри та конфігурація порожнин ще більше різняться. Скривлена ​​перегородка носа може мати потовщення, вигини, випинання, що викликає проблеми з носовим диханням. Нерідко викривлення носа супроводжується утрудненням чи вимкненням носового дихання, головними болями; на його фоні нерідко розвиваються отити, синусити, носові кровотечі.

Залежно від деформованої тканини виділяють кістковий та хрящовий тип викривлення носа. Симетрія носа найчастіше порушується в області спинки чи носової перегородки.

Розрізняють кілька видів викривлення носової перегородки, що мають значення при проведенні пластики викривленого носа: С-подібне, S-подібне викривлення носової перегородки щодо кісткового гребеня верхньої щелепи, а також поєднане викривлення носової перегородки та кісткового гребеня верхньої щелепи.

Необхідність корекції викривлення носа може бути продиктована двома групами причин: естетичними та лікувальними. З естетичних причин до виправлення викривлення носа дедалі частіше вдаються як публічні люди (актори, політики та інших.), але й звичайні пацієнти, незадоволені його формою.

За медичними показаннями виправлення кривизни носа проводиться людям, які відчувають утруднення при носовому диханні, страждають на вазомоторний риніт, носові кровотечі, гострі та хронічні синусити, хропіння.

Операції з виправлення форми носа (ринопластика) часто поєднуються із септопластикою – виправленням кривизни носової перегородки та диктують необхідність взаємодії пластичного хірурга та отоларинголога. Результатом корекції викривлення носа має стати як формування гарних і правильних обрисів, форми і розміру носа, а й відновлення нормального носового дихання.

Хірургічне лікування викривлення носа проводиться після 18 років, тобто після завершення формування та зростання носових кісток. За наявності виражених порушень та ускладнень можливе виконання хірургічної корекції викривлення носа у більш ранні терміни.

Оскільки виконання пластики носа пов’язане з великою крововтратою, жінкам рекомендується виконувати операцію через 10-14 днів після закінчення менструації. При загостренні запальних процесів у порожнині носа (риніту, синуситу, гаймориту) спочатку проводять їх лікування, а проведення пластики носа вдаються через 2 тижні після остаточного лікування.

При необхідності виправлення кривизни носової перегородки вдаються до виконання септопластики. Зазвичай операція проводиться під місцевою (інфільтраційною чи аплікаційною) анестезією, іноді – під загальним наркозом.

Через розріз шкірної частини носової перегородки проводиться відшарування слизової оболонки обох сторін перегородки. Потім проводиться виділення та видалення викривлених частин хрящової та кісткової структур перегородки носа. Далі накладаються шви і проводиться тампонада носа на 24-48 годин для зупинки кровотечі. Зверху ніс укривається пращевидною пов’язкою.

Після операції до вилучення тампонів буде виключена можливість носового дихання. Протягом кількох днів рекомендується вживати рідку, негарячу їжу. У післяопераційному періоді призначаються антибактеріальні та знеболювальні препарати. У наступні дні після видалення тампонади проводиться очищення порожнини носа від кірок, що насихають, і змащування носових ходів маслами. Вільне носове дихання відновлюється через кілька тижнів, після сходження набряку та припинення утворення кірок. Після проведення септопластики до роботи пацієнт може повернутись через 1-2 тижні, протягом місяця заборонені фізичні навантаження.

При інших формах викривлення носа можуть виконуватися операції зі зближення бокових кісток (остеотомія), усунення горбинки (ринопластика), що вирівнюють контур носа.

Кількість ускладнень під час виконання пластики носа невелика. Досить рідкісними ранніми ускладненнями є носові кровотечі, утворення гематом, спричинених скупченням крові між листками слизової оболонки носа. Для попередження цих ускладнень проводиться тампонада та дренування порожнини носа.

Вкрай рідко в післяопераційному періоді виникає перфорація носової перегородки як наслідок травмування слизової оболонки носа гострими інструментами. Попередження перфорації диктує необхідність проведення операції з великою обережністю, контролю за положенням інструментів при просуванні між листками слизової носа.

Також рідко пластика носа ускладнюється абсцесом носової перегородки. Сприяти абсцедування може насихання гнійних скорин напередодні носа, наявність гнійного синуситу, скупчення шматочків хряща і кров’яних згустків між листками слизової порожнини носа. Профілактика розвитку гнійних ускладнень після пластики носа зводиться до ретельної обробки операційного поля, активної передопераційної санації гнійних вогнищ, антибіотикотерапії у післяопераційному періоді.

До пізніх ускладнень операцій із виправленню викривлення носа належить деформація зовнішнього носа, викликана необхідністю високої резекції чотирикутного хряща та індивідуальними особливостями пацієнта.

Ризики розвитку післяопераційних ускладнень після проведення пластики носа вкрай малі через великий досвід проведення подібних операцій.