Виразка шлунка (Виразкова хвороба шлунка)

Виразка шлунку – це захворювання шлунка хронічного рецидивуючого характеру, що супроводжується утворенням дефекту слизової оболонки шлунка та розташованих під нею тканин. Основним симптомом служить біль в епігастрії натще або після їжі, що нерідко віддає в спину та грудну клітину. Часто відзначається блювання, відрижка, печія, нудота. Найбільш небезпечні ускладнення – кровотеча, прорив стінки шлунка, стеноз воротаря відділу, злоякісне переродження виразки. Діагностується за даними гастроскопії та рентгенографії шлунка, аналізів на хелікобактерну інфекцію. Неускладнена виразка шлунка лікується консервативно, в ускладнених випадках вдаються до хірургічної допомоги.

Виразкова хвороба шлунка – це хронічне захворювання тривалого рецидивуючого характеру, що виражається у виразки (виникненні виразкового дефекту) слизової стінки шлунка. Необхідно відрізняти від виразкової хвороби симптоматичні виразки шлунка (які виникають як наслідок інших виразкових факторів), які, як правило, мають гострий характер і благополучно виліковуються після видалення тригера, що викликав їх.

Фактори, що викликають симптоматичні виразки шлунка: стрес (стресова виразка), прийом гастротоксичних лікарських препаратів (ятрогенна виразка), захворювання залоз внутрішньої секреції, розлади обміну (ендокринна виразка), інші захворювання внутрішніх органів та систем (вторинна виразка), підвищення секреції як наслідок розвитку гастринпродукуючої пухлини – гастриноми (синдром Золінгера-Еллісона). Основним фактором розвитку виразкової хвороби шлунка є інфікування бактерією Helicobacter Pylori.

Стресові виразки

Стресові виразки виникають після тяжких травм, перенесення гострих захворювань різних органів, важких операцій, перенесення термінальних станів (шок, колапс), гострої ниркової або печінкової недостатності, тяжкої гіпоксії тканин. При дії кількох стресових факторів ймовірність виникнення стресової виразки шлунка помітно зростає. Механізм розвитку – це порушення балансу у впливі факторів, що ушкоджують слизову та факторів, що її захищають.

У ситуації, коли всі органи та системи працюють у режимі надзвичайної ситуації, відбувається значний викид у кров кортикостероїдів та катехоламінів, що сприяють підвищенню секреторної активності залоз слизової оболонки та, при цьому, що знижують її захисні властивості. Також порушується трофіка тканин шлунка, утворюються крововиливи стінки, що у свою чергу сприяє виразку слизової оболонки. Локалізуються стресові виразки переважно у стінках тіла та дна шлунка. Дуже рідко вони утворюються у дванадцятипалій кишці.

Види стресових виразок:

1. при тяжкому ураженні тіла опіками і розвитку опікової хвороби стресова виразка, що виникає, називається виразкою Керлінга;
2. виразка Кушинга виникає як наслідок тяжкого ураження центральної нервової системи (черепно-мозкова травма, операції на головному мозку, інсульти);
3. так само розрізняють виразки після інфаркту міокарда та травматичні виразки.

Ушкодження слизової оболонки шлунка за типом ерозій і виразок виникає в половині випадків цих станів, але у більшості пацієнтів стресова виразка не діагностується, тому що після поліпшення стану та лікування основної патології, що послужила стресовим фактором, виразка самостійно заліковується. Однак при тривалій дії ушкоджуючої ситуації виразки слизової оболонки може бути глибоким і призвести до перфорації стінки шлунка з розвитком перитоніту.

Медикаментозні виразки

Медикаментозні або лікарські виразки виникають як наслідок прийому препаратів, які мають гастротоксичну побічну дію. Ульцерогенний (викликає виразку) ефект мають більшість протизапальних препаратів (кортикостероїдні гормони, нестероїдні протизапальні засоби), сульфаніламіди, хлорид калію, кофеїн, глюкокортикоїди, препарати наперстянки, антикоагулянти, нітрофурани.

Механізм пошкодження слизової оболонки у різних лікарських засобів також відрізняється, це може бути і пряма ушкоджуюча дія (калію хлорид) і опосередкована: зниження захисних властивостей слизової оболонки при пригніченні вироблення гастропротективних простагландинів (неселективні протизапальні препарати гормонального та негормонального ряду), підвищення секреції резерпін, кофеїн), пригнічення нормальної трофіки шлункової стінки. Більшість препаратів поєднують безпосереднє ушкодження слизової оболонки з опосередкованою дією.

Як правило, після відміни лікарської терапії ульцерогенними препаратами виразки та ерозії слизової оболонки благополучно гояться. Однак небезпека виразок у тому, що вони можуть ускладнюватись кровотечею та перфорацією стінки шлунка.

При гастриті та виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки призначення ульцерогенних препаратів може спровокувати розвиток загострення захворювання, тому таким хворим лікарські засоби з гастротоксичним побічним ефектом призначають лише за крайньої необхідності та з обережністю, супроводжуючи терапію прийомом гастропротективних засобів.

Виразки при гіперпаратиреозі

Надмірне продукування паращитовидними залозами паратгормону називають гіперпаратиреоз. Ці гормони відповідають за регуляцію обміну кальцію в організмі, однак одним із ефектів дії паратгормону є підвищення виробництва соляної кислоти залозами слизової оболонки шлунка. Надлишок іонів кальцію в крові також стимулює секрецію кислоти та гастрину. При гіперпаратиреозі виразки частіше виникають на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки. У шлунку їм характерна антральна локалізація.

Перебіг гіперпаратиреозної виразки досить тяжкий, з частими болями, погано піддається консервативному лікуванню, схильний до рецидивів і часто ускладнюється кровотечами та проривом стінки шлунка. Найчастіше виразкою слизової оболонки шлунка може ускладнитися захворювання органів травної системи: цироз печінки, панкреатит. Також виразки можуть виникати і як наслідок хронічних захворювань дихальної та видільної систем при цукровому діабеті.

Виразкова хвороба шлунка має самі механізми розвитку, як і виразкова хвороба дванадцятипалої кишки і також класифікується.

На відміну від виразки дванадцятипалої кишки для виразки шлунка характерний біль, що виникає і посилюється відразу після їди. Блювота при виразці шлунка приносить полегшення. Частим симптомом є печія, а також тяжкість у шлунку (пов’язана з порушенням його випорожнення), метеоризм. Апетит, як правило, знижений. Однак іноді і виразка, що локалізується в антральних відділах шлунка, може проявлятися голодними і нічними болями.

Як і виразка дванадцятипалої кишки, виразка шлунка небезпечна такими ускладненнями, як кровотеча, перфорація шлунка. При локалізації виразки в області воротаря можливий розвиток стенозу пилородуоденального відділу. Локалізовані у шлунку виразки також мають високий ризик озлоякісності, на відміну від виразок 12-палої кишки.

Основну інформацію точного діагностування виразки шлунка дає гастроскопія – ендоскопічне дослідження шлунка. Також виражене виразка можна знайти при контрастній рентгенографії шлунка. При дослідженні шлункового вмісту виробляють бакпосів виявлення хеликобактерий. З цією ж метою застосовують дихальний тест, виявлення хелікобактер методом ПЛР та ІФА. Загальний та біохімічний аналіз крові може показати ознаки анемії, якщо має місце кровотеча з виразки стінки, специфічних ознак виразки при лабораторних дослідженнях виявити не можна. Кал також можна досліджувати щодо виявлення прихованої кровотечі (аналіз калу на приховану кров).

У лікуванні виразкової хвороби шлунка велике значення має суворе дотримання дієти – відмова від продуктів, що подразнюють стінку шлунка і сприяють посиленню вироблення шлункового соку. Хворим, які страждають на виразку шлунка, слід виключити з раціону гостру, солону, кислу, смажену та копчену їжу, продукти, багаті грубою клітковиною. Їжу рекомендовано вживати варену або приготовлену на пару. Лікарська терапія включає:

• інгібітори протонної помпи (омепразол, ребепразол, езомепразол та аналоги) або блокатори Н2-гістамінових рецепторів для придушення шлункової секреції (препарати групи ранітидину);
• гастропротективні (вісмут, сукральфат) та антацидні засоби;
• антибактеріальні препарати для придушення гелікобактерної інфекції (метронідазол). Лікарська терапія, спрямована на ерадикацію H. Pylori, як правило, проводиться протягом 10-14 днів, після чого продовжують підтримуючу терапію препаратами, що знижують кислотність.

Неускладнена виразка шлунка оперативного лікування не потребує. Хірургічне видалення частини шлунка (резекція) призначають лише у разі розвитку тяжких ускладнень: перфорації, непрохідності, озлоякісні виразки з розвитком раку шлунка. Рідко до хірургічного лікування вдаються при стійкому рецидивному захворюванні, що не піддається консервативної терапії.

Лікування симптоматичних виразок шлунка вимагає, перш за все, видалення фактора, що спровокував виразку. Як правило, цього достатньо для позитивного ефекту. Як додаткову терапію застосовують засоби, що знижують секрецію соляної кислоти (інгібітори протонної помпи, Н2-гастропротектори). Зниження секреторної активності при виразці шлунка може бути досягнуто хірургічним способом шляхом проведення ваготомії.

Профілактикою виразкової хвороби шлунка, як і виразкової хвороби ДПК, є своєчасне виявлення та лікування хеликобактерной інфекції шлунково-кишкового тракту, уникнення стресових ситуацій, безконтрольного прийому лікарських засобів і регулярне збалансоване харчування. Неускладнені виразки шлунка при своєчасному виявленні та адекватній терапії благополучно виліковуються. Несприятливий прогноз у разі розвитку ускладнень.