Виразковий гінгівіт (Ерозивно-виразковий гінгівіт, Виразково-некротичний гінгівіт Венсана)

Виразковий гінгівіт – це запальне ураження тканин ясен, що супроводжується ерозуванням, виразкою та некрозом ясенного краю. Перебіг виразкового гінгівіту характеризується різким болем, що утруднює прийом їжі; неприємним запахом із рота; гіперемією, набряком та кровоточивістю ясен з утворенням виразок; підвищенням температури тіла пацієнта та загальним нездужанням. Діагноз виразкового гінгівіту встановлюється на підставі огляду ротової порожнини, функціональних проб, бактеріологічного дослідження виразок, що відокремлюється, при необхідності – даних рентгенографії. Лікування виразкового гінгівіту включає місцеву обробку порожнини рота та загальну антибактеріальну терапію.

Виразковий гінгівіт (ерозивно-виразковий гінгівіт, виразково-некротичний гінгівіт Венсана) – форма гінгівіту, що протікає з переважно деструктивними змінами тканин ясен. Виразковий гінгівіт зустрічається у практичній стоматології рідше, ніж інші клініко-морфологічні форми ураження ясен, проте протікає набагато важче, з розвитком місцевих та загальних змін. Найчастіше виразковий гінгівіт діагностується у віці 18-30 років. У більшості випадків захворювання протікає гостро, проте за певних умов може переходити в підгостру або хронічну фазу, а також виразковий стоматит та пародонтит.

Найчастіше виразковий гінгівіт розвивається і натомість попереднього перебігу катарального гінгівіту під впливом причин локального і загального характеру. Місцеві сприятливі фактори включають:

У деяких випадках наполегливий виразковий гінгівіт є одним із ранніх симптомів СНІДу. Серед причин загального порядку, які провокують розвиток виразкового гінгівіту, найбільше значення мають:

Зниження місцевого та загального захисту створює умови для активації мікрофлори (головним чином, анаеробів та найпростіших – фузобактерій, зубних спірохет), антигени яких викликають імуно-запальну реакцію ясен, порушення мікроциркуляції, посилення тромбоутворення. Деструктивні процеси при виразковому гінгівіті обумовлені проникненням фузоспірилярної мікрофлори до сполучнотканинної основи ясна.

Найчастіше поразка ясен протікає гостро. У продромальному періоді, що триває 1-2 дні, можуть спостерігатися субфебрилітет, порушення сну, головний біль, явища диспепсії. На тлі виражених катаральних змін у порожнині рота розвивається болючість і свербіж ясен, їх набряк та застійна гіперемія, кровоточивість при мінімальному механічному впливі.

Незабаром на обмеженій ділянці ясна, в області верхівки ясенного краю і ясенних сосочків, утворюються виразки, обрамлені некротизованими ділянками біло-сірого кольору, які охоплюють значну площу поверхні ясен. При знятті некротизованої плівки з обох боків виразки виникає капілярна кровотеча.

Крім виразкових дефектів, при цій формі гінгівіту відзначається поява стійкого, смердючого гнильного запаху з рота, незалежно від давності проведення гігієнічних процедур. Характерна зміна характеру слини (вона стає в’язкою та тягучою), скупчення в міжзубних проміжках харчових залишків та рясного м’якого нальоту. Через болі в яснах пацієнти не можуть нормально пережовувати їжу, розмовляти, чистити зуби, що ще більше посилює місцеві прояви.

У розпал клінічних проявів перебіг виразкового гінгівіту супроводжується регіональним лімфаденітом, явищами інтоксикації, вираженим порушенням загального самопочуття. Залежно від ступеня виразності деструктивних змін перебіг виразкового гінгівіту може бути легким, середньотяжким та важким.

У більшості випадків діагноз виразкового гінгівіту може бути поставлений безпомилково на підставі характерної клінічної картини. При огляді та інструментальному обстеженні порожнини рота виявляється підвищена кровоточивість ясен, наявність зубного нальоту та наддесневого зубного каменю. Зубодесневе з’єднання збережене, зубодесневые кишені відсутні. Додаткові дослідження включають:

• Оцінка стоматологічних індексів. Функціональна проба Шиллера-Писарєва позитивна, індекс гігієни перевищує норму, папілярно-маргінально-альвеолярний індекс більший за 0.
• лабораторну діагностику. Важливими лабораторними тестами при виразковому гінгівіті є визначення рівня секреторного імуноглобуліну А в слині методом ІФА, бактеріологічне дослідження відокремлюваного з поверхні виразок.
• Інструментальні методи. Для дослідження мікроциркуляції у тканинах пародонту проводиться реопародонтографія. З метою оцінки стану кісткової тканини виконується ортопантомографія.

Виразковий гінгівіт як самостійне захворювання слід диференціювати від виразково-некротичних змін ясен при захворюваннях крові та ВІЛ-інфекції, а також від пародонтиту. Важливим є висновок інших фахівців (гастроентеролога, ендокринолога, імунолога, гематолога) про стан здоров’я пацієнта.

Терапія виразкового гінгівіту складається з місцевих та загальних заходів. Пацієнтам рекомендується щадна та вітамінізована дієта, рясне питво. Початку лікування передує професійне чищення зубів, зняття зубних відкладень, видалення некротизованих тканин; при необхідності – пришліфування гострих країв зубів, здатних травмувати ясна. Дані маніпуляції слід проводити дуже обережно, під адекватною місцевою анестезією. Як засоби топічної терапії виразкового гінгівіту застосовуються:

• аплікації анестетиків (новокаїну, лідокаїну), протимікробних препаратів (хлоргексидину, метронідазолу), протеолітичних ферментів (трипсину, хімотрипсину);
• ротові ванни з антисептиками і відварами трав;
• Пародонтологічні аплікації кератопластичних препаратів (наприклад, масляних розчинів вітамінів А та Е) проводять після очищення виразкових дефектів від некротичних мас.

Медикаментозне лікування виразкового гінгівіту доповнюється фізіотерапевтичним (УФО, ультрафонофорез, лазеротерапія). Загальна терапія виразкового гінгівіту включає прийом метронідазолу, антигістамінних препаратів, ацетилсаліцилової кислоти, вітамінів.

При виразковому гінгівіті легкого ступеня всі зміни ясна мають оборотний характер. Середньоважкий та тяжкий перебіг виразкового гінгівіту може призводити до незворотних деформацій ясенного контуру та оголення шийок зубів.

У профілактичному плані важливим є виключення всіх можливих місцевих та загальних факторів, що привертають до розвитку виразкового гінгівіту. Слід приділяти підвищену увагу гігієні ротової порожнини, в т. ч. професійному чищенню зубів, своєчасно звертатися до пародонтолога при виникненні катарального гінгівіту.