Висипний тиф

Висипний тиф – Ріккетсіоз, що протікає з деструктивними змінами ендотелію судин та розвитком генералізованого тромбоваскуліту. Основні прояви висипного тифу пов’язані з рикетсіємією та специфічними змінами судин. Вони включають інтоксикацію, лихоманку, тифозний статус, розеолезно-петехіальний висип. Серед ускладнень висипного тифу – тромбози, міокардити, менінгоенцефаліти. Підтвердження діагнозу сприяє проведення лабораторних проб (РНГА, РНІФ, ІФА). Етіотропна терапія висипного тифу здійснюється антибіотиками групи тетрациклінів або хлорамфеніколом; показано активну дезінтоксикацію, симптоматичне лікування.

Висипний тиф – інфекційне захворювання, що викликається рикетсією Провачека, що проявляється вираженою лихоманкою та інтоксикацією, розеолозно-петехіальною екзантемою та переважним ураженням судинної та центральної нервової систем. На сьогоднішній день у розвинених країнах висипний тиф практично не зустрічається, випадки захворювання реєструються, головним чином, у країнах Азії, Африки, що розвиваються. Епідемічні підйоми захворюваності зазвичай відзначаються на тлі соціальних катастроф та надзвичайних ситуацій (війн, голоду, розрухи, стихійного лиха тощо), коли спостерігається масова зашивленість населення.

Rickettsia prowazeki є дрібною поліморфною грамнегативною нерухомою бактерією. Містить ендотоксини і гемолізин, має типоспецифічний термолабільний антиген і соматичний термостабільний. Гине при температурі 56° за 10 хвилин, при 100 градусах за 30 секунд. У випорожненнях вошей рикетсії можуть зберігати життєздатність до трьох місяців. Добре піддаються впливу дезінфікуючих засобів: хлораміну, формаліну, лізолу та ін.

Резервуаром та джерелом інфекції висипного тифу є хвора людина, перенесення інфекції здійснюється трансмісивним шляхом через вошей (як правило, платтяних, рідше головних). Після кровосмоктання хворої людини воша стає заразною через 5-7 днів (при мінімальному терміні життя 40-45 днів). Зараження людини відбувається під час втирання випорожнень вошей при розчісуванні шкіри. Іноді відзначається респіраторний шлях передачі при вдиханні сухий фекалій вошей разом з пилом і контактний шлях при потраплянні рикетсій на кон’юнктиву.

Сприйнятливість висока, після перенесення захворювання формується стійкий імунітет, але можливе рецидивування (хвороба Брілла). Відзначається зимово-весняна сезонність захворюваності, пік посідає січень-березень.

Інкубаційний період може тривати від 6 до 25 днів, найчастіше 2 тижні. Висипний тиф протікає циклічно, у його клінічному перебігу виділяють періоди: початковий, розпал та реконвалесценції. Початковий період висипного тифу характеризується підйомом температури до високих значень, головним болем, ломотою у м’язах, симптомами інтоксикації. Іноді перед цим можуть спостерігатися продромальні симптоми (безсоння, зниження працездатності, тяжкість у голові).

Надалі лихоманка стає постійною, температура зберігається лише на рівні 39-40 °З. На 4-5 день короткочасно може спостерігатися зниження температури, але стан при цьому не покращується, і надалі лихоманка відновлюється. Інтоксикація наростає, посилюються головні болі, запаморочення, виникають розлади з боку органів чуття (гіперестезії), завзяте безсоння, іноді блювання, язик сухий, обкладений білим нальотом. Розвиваються порушення свідомості до сутінкового.

При огляді відзначають гіперемію та набряклість шкіри обличчя та шиї, кон’юнктиви, ін’єкцію склер. На дотик шкіра суха, гаряча, з 2-3 дня відзначають позитивні ендотеліальні симптоми, а на 3-4 день виявляється симптом Кіарі-Авцина (крововиливи в перехідних складках кон’юнктиви). На 4-5 день розвивається помірна гепатоспленомегалія. Про підвищену крихкість судин говорять точкові крововиливи піднебіння, слизової оболонки глотки (енантема Розенберга).

Період розпалу характеризується появою висипки на 5-6 день захворювання. При цьому постійна або ремітуюча лихоманка і симптоматика вираженої інтоксикації зберігається і посилюється, головний біль стає особливо інтенсивним, пульсуючим. Розеолезно-петехіальна екзантема проявляється одномоментно на тулубі та кінцівках. Висипання густе, більш виражене на бічних поверхнях тулуба і внутрішніх – кінцівок, локалізація на обличчі, долонях та підошвах не характерна, як і подальші додаткові висипання.

Наліт мовою набуває темно-коричневого забарвлення, відзначається прогресування гепатомегалії та спленомегалії (гепатолієнальний синдром), нерідко виникають запори, здуття живота. У зв’язку з патологією судин нирок може відзначатися болючість у зоні їх проекції в ділянці попереку, позитивний симптом Пастернацького (болючість при биття), з’являється і прогресує олігурія. Токсичне ураження гангліїв вегетативної іннервації органів сечовипускання призводить до атонії сечового міхура, відсутності рефлексу до сечовипускання, парадоксального сечовиснаження (сеч виділяється по краплі).

У розпал висипного тифу відбувається активне розгортання бульбарної нейрологічної клініки: тремор язика (симптом Говорова-Годельє: язик при висовуванні зачіпає за зуби), порушення мови та міміки, згладжені носогубні складки. Іноді відзначають анізокорію, ністагм, дисфагію, ослаблення зіницьких реакцій. Можуть відзначатися менінгеальні симптоми.

Тяжкий перебіг висипного тифу характеризується розвитком тифозного статусу (10-15% випадків): психічний розлад, що супроводжується психомоторним збудженням, балакучістю, порушеннями пам’яті. У цей час відбувається подальше поглиблення розладів сну та свідомості. Неглибокий сон може призвести до появи страшних видінь, можуть відзначатися галюцинації, марення, забуття.

Період розпалу висипного тифу закінчується зниженням температури тіла до нормальних цифр через 13-14 днів від початку захворювання та полегшення симптомів інтоксикації. Період реконвалесценції характеризується повільним зникненням клінічних симптомів (зокрема з боку нервової системи) та поступовим одужанням. Слабкість, апатія, лабільність нервової та серцево-судинної діяльності, погіршення пам’яті зберігаються до 2-3 тижнів. Іноді (досить рідко) виникає ретроградна амнезія. Висипний тиф не схильний до раннього рецидивування.

Неспецифічна діагностика при висипному тифі включає загальний аналіз крові та сечі (відзначаються ознаки бактеріальної інфекції та інтоксикації). Найбільш швидка методика отримання даних про збудника – РНДА. Практично в той же час можна виявити антитіла РНІФ або при ІФА.

РНІФ є найбільш поширеним методом діагностики висипного тифу через простоту та відносну дешевизну способу при його достатній специфічності та чутливості. Бакпосів крові не виробляють через зайву складність виділення і висівання збудника.

При підозрі на висипний тиф хворий підлягає госпіталізації, йому призначається постільний режим до нормалізації температури тіла і п’ять днів після. Вставати можна на 7-8 день після стихання лихоманки. Суворий постільний режим пов’язаний із високим ризиком розвитку ортостатичного колапсу. Хворим потрібен ретельний догляд, здійснення гігієнічних процедур, профілактика пролежнів, стоматитів, запалення вушних залоз. Спеціальної дієти для хворих на висипний тиф немає, призначають загальний стіл.

Як етіологічну терапію використовують антибіотики групи тетрациклінів або хлорамфенікол. Позитивна динаміка при застосуванні антибіотикотерапії відзначається вже на 2-3 день після початку лікування. Терапевтичний курс включає весь гарячковий період та 2 дні після нормалізації температури тіла. У зв’язку з високим ступенем інтоксикації показано внутрішньовенне інфузійне введення дезінтоксикаційних розчинів та форсування діурезу. Для призначення комплексної ефективної терапії ускладнень пацієнта консультують невролог і кардіолог.

При ознаках розвитку серцево-судинної недостатності призначають нікетамід, ефедрин. Знеболюючі, снодійні, заспокійливі засоби призначаються залежно від вираженості відповідної симптоматики. При тяжкому висипному тифі з вираженою інтоксикацією та загрозою розвитку інфекційно-токсичного шоку (при вираженій наднирковій недостатності) застосовують преднізолон. Виписка хворих із стаціонару провадиться на 12-й день після встановлення нормальної температури тіла.

Сучасні антибіотики досить ефективні та пригнічують інфекцію практично у 100% випадків, рідкісні випадки смертності пов’язані з недостатньо та несвоєчасно наданою допомогою. Профілактика висипного тифу включає такі заходи, як боротьба з педикульозом, санітарна обробка вогнищ поширення, у тому числі ретельна обробка (дезінсекція) житла та особистих речей хворих. Специфічна профілактика проводиться особам, які вступають у контакт із хворими, які проживають у неблагополучних за епідеміологічною обстановкою районах. Виготовляється із застосуванням вбитих та живих вакцин збудника. За високої ймовірності зараження можна провести екстрену профілактику антибіотиками тетрациклінового ряду протягом 10 днів.