Вивих надколінка

Вивихи надколінка – це порушення співвідношень між внутрішньою поверхнею надколінка і передньою поверхнею великогомілкової кістки. Вивих може бути бічним, вертикальним або торсіонним. Незалежно від виду вивиху ушкодження супроводжується вираженим больовим синдромом, хворобливістю та неможливістю рухів у колінному суглобі, пальпаторно обумовленим зміщенням надколінка. Опора на ногу іноді частково збережена. Діагноз виставляється за результатами огляду та даними рентгенографії. Лікування полягає в вправленні надколінка та фіксації за допомогою гіпсової пов’язки. В окремих випадках показано операцію.

Вивихи надколінка становлять 0,4-0,7% від загальної кількості вивихів. Надколінок – невелика округла плоска кістка, розташована на передній поверхні колінного суглоба. Зверху до надколінка прикріплюються сухожилля всіх чотирьох головок чотириголового м’яза стегна. Волокна сухожиль охоплюють надколінок з усіх боків і в області нижнього полюса утворюють власну зв’язку надколінка. Надколінок знаходиться в невеликій западині, утримується на своєму місці за рахунок сухожиль чотириголового м’яза і підтримуючих зв’язок (зовнішнього і внутрішнього). Певну роль обмеження рухливості надколінка грають виростки стегнової кістки.

Як правило, причиною вивиху надколінка стає пряма травма (падіння на колінний суглоб, бічний удар в ділянку надколінка), що поєднується зі скороченням чотириголового м’яза. Бічний вивих надколінка зазвичай виникає при розігнутій гомілки. При згинанні в колінному суглобі бічний вивих практично неможливий, оскільки наколінник щільно притиснутий до міжвиросткової поверхні стегнової кістки. У поодиноких випадках при зігнутій гомілки можливий вертикальний вивих надколінка.

Імовірність вивиху надколінка збільшується при дрібній надколінній западині, слабо розвиненому зовнішньому виростку стегна, порушенні співвідношень між віссю чотириголового м’яза і власних зв’язок надколінка. Зазвичай до моменту травми ці анатомічні особливості не виявляються і залишаються непоміченими.

У травматології та ортопедії розрізняють набуті (травматичні) та вроджені вивихи надколінка. Залежно від давності травми виділяють гострий та застарілий вивих надколінка. Якщо вивих відбувається повторно, говорять про звичний вивих. У напрямку усунення розрізняють:

• бічні вивихи надколінка (зовнішній та внутрішній);
• торсіонні (ротаційні) вивихи, при яких надколінок розгортається навколо своєї вертикальної осі;
• вертикальні вивихи, при яких надколінок розгортається навколо своєї горизонтальної осі і вклинюється в суглобову щілину між великогомілкової та стегнової кістками.

Найчастіше спостерігається зовнішній, рідше – внутрішній вивих надколінка. Торсіонні та вертикальні вивихи надколінка зустрічаються надзвичайно рідко.

Гострий травматичний вивих супроводжується різким болем. Колінний суглоб злегка зігнутий, збільшений в об’ємі, розширений у поперечному напрямку (при бічних вивихах). Активні рухи неможливі, пасивні болісні та різко обмежені. Пальпаторно визначається напрямок та ступінь зміщення надколінка. При повному вивиху надколінник розташовується назовні від латерального виростка стегна, при неповному – знаходиться над латеральним виростком.

Іноді травматичний вивих надколінка вправляється самостійно. Пацієнти в таких випадках відзначають епізод різкого болю в нозі, який супроводжувався відчуттям підкошування та усунення в коліні. Після вивиху надколінка, що самостійно вправився, спостерігається незначний або помірний набряк в області колінного суглоба. Можливий гемартроз (скупчення крові в колінному суглобі).

Діагноз вивиху надколінка виставляється травматологом-ортопедом на підставі характерного анамнезу, клінічної картини та даних рентгенографії. Найбільш інформативними є порівняльні рентгенограми обох надколінків, проведені при дотичному напрямку рентгенівських променів спереду і зверху вниз або знизу вгору.

Підставою для діагностування звичного вивиху є повторні усунення надколінка, що відбуваються без вираженого травматичного впливу. Звичні та застарілі вивихи надколінка можуть бути показанням щодо МРТ колінного суглоба. При вирішенні питання доцільності операції проводиться діагностична артроскопія колінного суглоба.

Гострий вивих зазвичай лікується консервативно. Виробляють вправлення вивиху під місцевою анестезією. Кінцівку згинають у тазостегновому суглобі (для послаблення натягу сухожиль чотириголового м’яза) і розгинають у колінному суглобі. Потім акуратно зміщують надколінок до усунення вивиху та накладають гіпсову пов’язку.

Після вправлення обов’язково призначають контрольну рентгенограму для підтвердження вправлення вивиху та виявлення кістково-хрящових тіл, які іноді утворюються при травмі. При гострому вивиху надколінка показано іммобілізацію терміном 4-6 тижнів. Масаж та фізіолікування проводять під контролем фізіотерапевта, не знімаючи лонгету. Повне навантаження на ногу дозволяють через місяць із моменту травми.

Оперативне лікування гострого вивиху надколінка проводять при виявленні кістково-хрящових тіл і високій ймовірності повторних вивихів, обумовленої змінами в колінному суглобі. Застарілі та звичні вивихи надколінка є показанням до оперативного лікування. Після операції показано іммобілізацію терміном на 4-6 тижнів. Повний обсяг рухів у колінному суглобі дозволяють через 8-10 тижнів.