З чим пов’язаний занадто сильний запах поту чи шкідливі дезодоранти?

Чи справді дезодоранти і антиперспіранти шкідливі і від них потрібно відмовитися раз і назавжди? І що означає сильний запах поту?

Кожна людина потіє

Потовиділення – природний процес, який дозволяє тілу підтримувати постійну температуру, і завдяки цьому ми відчуваємо себе цілком комфортно. Але якщо людина інтенсивно потіє і це впливає на якість життя, то така ситуація ненормальна і можна говорити про гіпергідроз, тобто надмірну питливість. Ті ж саме стосується сильного запаху поту, такий стан називається “бромідроз”. Усі намагаються справлятися з цим по-різному, але часто вибрані засоби виявляються неефективними, а іноді навіть шкідливими. Разом із дерматологом Європейського медичного центру Анастасією Угрюмовою пояснюємо, як грамотно впоратися із такими проблемами.

Часто причину проблеми знайти неможливо

У більшості випадків надмірна пітливість – просто особливість організму. Якщо ви активно потієте з підліткового віку або хоча б з 25 років, то це саме той випадок.

Неприємний запах з’являється через те, що бактериї переробляють сполуки, які містяться в поті і шкірі, і в результаті утворюються погано пахнути речовини на зразок аміаку.

Особливо це помітно у тих людей, у яких виробляється багато поту — бактерий у цих сприятливих умовах стає більшим і масштаби виробництва пахучих речовин збільшуються. Тобто бромідроз та гіпергідроз — часто пов’язані явища. Хоча іноді справа може бути і в тому, що в людини занадто багато певних потових залоз (апокринних), що виділяють не рідину, а жирну субстанцію (в основному це відбувається, коли людина нервує). Через це з’являється запах.

Справа може бути у захворюванні

Якщо надмірна пітливість з’являється після 25 років, можна запідозрити, що причина у якомусь захворюванні чи ліках. Особливо якщо людина потіє вночі або при цьому раптово схуд. Захворювань та станів, що призводять до гіпергідрозу, маса: від менопаузи до туберкулезу.

Тому краще не боротися із симптомами, а піти до лікаря, який знайде причину.

Абсолютно точно не потрібно зволікати з візитом до фахівця, якщо є запаморочення (за типом «я п’яний», а не за типом «я кружляю на каруселі»), біль у грудях чи тошнота. Ліків, через які людина починає інтенсивніше потіти, теж досить багато (серед них, наприклад, нітрогліцерин та деякі антидепресанти), але скасовувати їх без лікаря, не варто: можна собі нашкодити. Неприємний запах поту від усього тіла, а не від ног чи підразників, теж може бути ознакою захворювання, але зазвичай у цьому випадку є й інші тяжкі симптоми. Найчастіше ж справа буває в раціоні — чеснок, лук, карі та алкоголь можуть вплинути на запах поту. А також деякі ліки, наприклад, пеніцилін.

Не треба нехтувати простими заходами

Банальна гігієна може покращити ситуацію за неприємного запаху. Щодня потрібно мити проблемні області (але таки без фанатизму). Також рекомендується удаляти волосся там, звідки йде запах. Але краще не вибирати лазерну епіляцію: є дані, що це саме по собі може призвести до неприємного запаху. Одяг потрібно змінювати, як тільки вона вбере вологу. Краще вибирати тканини, які будуть добре вбирати піт.

Якщо неприємний запах йде від ног, то можуть стати в нагоді скраб або шліфувальна пилка для ног.

Ще рекомендується не носити одну і ту ж взуття два дні поспіль, по можливості вибирати відкриті моделі, використовувати вбираючі устілки та присипки, змінювати носки щодня (краще, щоб вони були з шерсті або бавовни, а не нейлону) і тримати нігті на ногах короткими .

Антиперспіранти ефективніше дезодорантів

Антиперспіранти та дезодоранти – це наступне, що вам порекомендує лікар після базових правил гігієни.

Дезодоранти повинні маскувати запах поту, тобто один запах повинен перебивати інший. Також часто вони містять спирт, через що на шкірі утворюється кислотна среда, некомфортна для бактерий. Ефективність такого підходу не дуже велика, і дезодоранти можуть спасти лише у найлегших випадках.

Антиперспіранти ж працюють за рахунок того, що солі алюмінію (зазвичай хлорид алюмінію, він же гексагідрат хлориду алюмінію) забивають пори, з яких виходить піт.

Теоретично навіть самі звичайні антиперспіранти (з невисокою концентрацією солей алюмінію) можуть стати причиною набряку та роздратування шкіри, але на практиці це буває досить рідко. Не потрібно боятися того, що за годиною до антиперспірантів виникне звикання і їх треба буде частіше наносити. “Я жодного разу не бачив, щоб пацієнтам це було потрібно”, – каже Анастасія Угрюмова. До речі, є також думка, що, якщо не дати організму потіти в одному місці, він компенсуватиме цю нестачу в іншому. Проте, за словами доктора Угрюмової, на ділі нічого подібного не відбувається.

Антиперспіранти потрібно використовувати правильно

Звичайні антиперспіранти рекомендується наносити після душу на суху шкіру. Однак одразу після цього ви не повинні потіти, щоб засіб устиг подіяти. Тому Американська академія дерматології взагалі радить використовувати антиперспіранти перед сном.

Антиперспіранти, у яких концентрація хлориду алюмінію вище 6%, також рекомендується наносити на чисту суху шкіру перед сном.
Це місце не можна брити напередодні. Вранці антиперспіранти змивають. Через тиждень повинен з’явитися значний ефект, і антиперспірант можна використовувати рідше, дійшовши врешті-решт до одного разу на тиждень. Проблема тільки в тому, що сильні антиперспіранти частіше викликають роздратування, особливо під пахвами. Тому, якщо є така реакція, використовують слабкий гідрокортизоновий крем — він з нею повинен упоратися.

Антиперспіранти відрізняються лише концентрацією солей алюмінію.

Головне, чим антиперспіранти відрізняються один від одного, — концентрація солей алюмінію. Наприклад, це стосується чоловічих та жіночих антиперспірантів — безумовно, у них відрізняється віддушка, але, що важливіше, у чоловічих концентрація діючої речовини вища. Також є універсальні і, по суті, лікувальні антиперспіранти з особливо великими концентраціями солей алюмінію – від 6 до 20%. Такі засоби потрібні, коли більш прості не допомагають.

Ціна антиперспіранта необов’язково вказує на його надійність.

“Якщо у вас є схильність до алергії, теоретично ризик отримати таку реакцію на дорогі аптечні антиперспіранти нижче, – каже Анастасія Угрюмова. – Медичну косметику краще перевіряють у цьому плані. В іншому різниці, швидше за все, не буде”. Спеціальні антиперспіранти для обличчя, ладонь чи стоп — це у великій мірі маркетинговий хід. Насправді у всіх випадках можна користуватися і звичайними.

Антиперспіранти вважаються безпечними

Про те, що антиперспіранти дуже шкідливі, викликають онкологічні захворювання, хворобу Альцгеймера і так далі, говорять часто. Але наукові дані це не підтверджують. Наприклад, фахівці американського Національного онкологічного інституту та Національного онкологічного товариства повідомляють: немає жодних підстав думати, що антиперспіранти пов’язані з раком молочної залози через ті, що містять алюміній і парабені.

Фахівці американського Національного ніркового фонду вважають, що пошкодити почки, використовуючи такі засоби з алюмінієм, за великим рахунком, неможливо.

Єдиний спосіб порушити їхню роботу – з’їсти чи випити свій антиперспірант. Міжнародна асоціація Альцгеймера вказує на своєму сайті, що для запобігання хвороби Альцгеймера немає сенсу відмовлятися від антиперспірантів.

Якщо антиперспіранти не допомагають, є інші засоби

Найдоступніший засіб для тих, кому не допомагають антиперспіранти або хто не хоче їх використовувати, — це ін’єкції ботулотоксину. Ефект від уколу настає через 2-4 дні і триває 3-9 місяців для пахв і 4-12 місяців для ладонь. Також є дані, що з кожним разом ін’єкції можуть вимагатися все пізніше. Однак процедура може бути болючої: в одну пахву за раз робиться 10-20 уколів, в ладонь – 50 уколів. Є й інші підходи. Наприклад, іонтофорез. “Найкраще він працює при гіпергідрозі ладонь і стоп, — каже Анастасія Угрюмова. – Ноги та руки опускаються у спеціальні ванни, долоні та стопи контактують у воді безпосередньо з електродом. У 85% випадків ефективно, але не дуже зручно, тому що це потрібно робити 3-4 рази на тиждень по 20-30 хвилин”. Ще при питливості та неприємному запаху використовують антибіотики, а також видаляють або руйнують потові залози. Але до цих методів вдаються лише у крайніх випадках.

Натуральні засоби нічим не кращі за звичайні

Нерідко, боячись антиперспірантів, люди використовують як би натуральні чи інші народні засоби, наприклад, галун. Однак галун – це суміш сульфату алюмінію і, як правило, сульфату калію. Тобто наносячи такий засіб, людина використовує ту саму сіль алюмінію, причому в невідомій концентрації. Ще останніми роками стають популярні пробіотики. Одна американська компанія випускає спрей з бактеріями, які перетворюють аміак у непахнучі сполуки. Однак заселити свою шкіру потрібними мікроорганізмами досить складно – від звичайних засобів гігієни вони гинуть.