Захворювання ясен

Захворювання ясен – Група хвороб, що характеризуються ураженням тканин ясен. Пацієнти скаржаться на гіперемію, набряклість ясен, кровоточивість під час чищення. При гіпертрофічному гінгівіті виникає гіперплазія ясенного краю. У разі виразково-некротичних захворювань ясен виявляють ділянки ураження, вкриті сіро-зеленим нальотом. Інтерпроксимальні сосочки зяють. Діагностика захворювань ясен зводиться до збору скарг, складання анамнезу захворювання, проведення клінічного та рентгенологічного досліджень. Лікування включає санацію порожнини рота, усунення місцевих подразнюючих факторів, підвищення місцевої та загальної резистентності організму.

Захворювання ясен – запалення ясенного краю інфекційного (бактеріального, вірусного, кандидозного) або травматичного походження, що протікає без порушення цілісності зубоепітеліального прикріплення. Виражений приріст показника поширеності захворювань ясен посідає період статевого дозрівання, що з зміною гормонального тла в підлітків. Дослідження показали, що після 60 років частота діагностування гінгівіту сягає 100%. Захворювання ясен частіше зустрічаються у чоловіків, що пояснюється незадовільним рівнем гігієни, наявністю шкідливих звичок. У прогностичному відношенні при своєчасному комплексному лікуванні захворювань ясен вдається повністю купірувати запалення, запобігти залученню в патологічний процес тканин пародонту.

Основними місцевими причинами захворювань ясен є тверді та м’які зубні відкладення. Внаслідок токсичного на тканини ясна продуктів життєдіяльності мікроорганізмів, які входять до складу зубної бляшки, розвивається катаральна форма гінгівіту. Також зустрічаються захворювання ясен вірусного, мікотичного, бактеріального (фузоспірохетозного) генезу. Механічні, термічні та хімічні подразники здатні спровокувати розвиток запалення з величезним переважанням ексудативного компонента. Продуктивні гіперпластичні процеси виникають при прогестеронзалежний гінгівіт. Ця форма захворювань ясен зустрічається переважно у пубертатному періоді, під час вагітності, і навіть прийому гормональних препаратів.

Форсоване ортодонтичне лікування із застосуванням високих сил також викликає гіперплазію ясен. Поряд із первинним запаленням виділяють вторинні (симптоматичні) захворювання ясен, що виявляються при гіповітамінозі, ендокринних порушеннях, хворобах крові, патологіях органів травної системи. До місцевих факторів, що сприяють розвитку гінгівіту, відносять патології прикусу, скупченість зубних рядів. При гострому перебігу захворювань ясен тканини стають набряки, з’являються зони крововиливів. Навколо кровоносних судин зосереджуються клітини запального інфільтрату: лімфоцити, гістіоцити. Мікроскопічно при хронічному гінгівіті спостерігається дозрівання грануляцій, заміщення колагенових волокон грубою сполучною тканиною. Скупчення лейкоцитів представлені у незначній кількості.

У стоматології розрізняють три групи захворювань ясен:

1. Захворювання ясен, спровоковані патогенною мікрофлорою зубної бляшки До цієї категорії належать також симптоматичний гінгівіт, що свідчить про наявність фонової соматичної патології.
2. Захворювання ясен травматичної чи інфекційної етіології (викликані вірусами простого герпесу, дріжджовими грибами). Розрізняють також гінгівіт ятрогенного походження, що розвивається при порушенні протоколу лікування пацієнтів.
3. Виразково-некротичні захворювання ясен. Виникають на тлі зниженої місцевої та загальної реактивності організму внаслідок активізації мікробної асоціації, що складається з фузобактерій та спірохет. Гінгівіт Венсана найчастіше виявляють у чоловіків віком до 30 років.

По локалізації запалення розрізняють ураження інтерпроксимальних сосочків, маргінального краю та альвеолярної ясна. За поширеністю патологічний процес може бути локалізованим чи генералізованим.

При катаральному гінгівіті ясна стає хворобливою, набряковою, гіперемованою. Нерідко пацієнти скаржаться на кровоточивість при вживанні твердої їжі або під час чищення зубів. Захворювання ясен, які з переважанням продуктивного компонента, супроводжуються розростанням ясенного краю. Маргінальна ясна набуває валикоподібної форми. Відзначається неприємний запах із рота. При виразково-некротичних захворюваннях ясен виявляється ураження міжзубних сосочків. При прогресуванні запального процесу зона некрозу поширюється маргінальну частину. У ході огляду виявляють некроз ясенного краю. При спробі видалити брудно-сірий наліт оголюється кровоточива хвороблива поверхня. Загальний стан у пацієнтів із виразково-некротичними захворюваннями ясен погіршується. Спостерігається гіпертермія, порушення сну, відсутність апетиту. Регіонарні лімфатичні вузли збільшено.

Десквамативна форма гінгівіту протікає з утворенням ділянок злущування епітелію на тлі запаленої ясна. Якщо причиною захворювань ясен є герпетична інфекція, під час інкубаційного періоду виникає відчуття печіння слизової оболонки. Протягом наступних 1-2 днів на слизовій оболонці виникають бульбашки, які дуже швидко розкриваються, внаслідок чого утворюються ерозії. При тяжкій формі відбувається повторне підсипання елементів ураження. При огляді вдається виявити як бульбашки, а й ерозії, кірки. Спостерігається підвищення температури, регіонарний лімфаденіт.

При мікотичних захворюваннях ясен на слизовій оболонці виявляють білуватий наліт, який легко знімається шпателем або ватною кулькою, але протягом невеликого відрізка часу з’являється знову. Пацієнтів турбує свербіж, печіння, сухість слизової оболонки. При механічному пошкодженні на ясна утворюється ерозивна ділянка. При дії термічного чинника виникає десквамація поверхневого епітелію. Також можливе відторгнення тканин ясен з формуванням виразкової поверхні. Захворювання ясен, що розвиваються в результаті контакту слизової оболонки з лугом, протікають з формуванням зони колікваційного некрозу. Ділянка поразки поширюється як у глибину, і у ширину. Коагуляційний (сухий) некроз спостерігається під впливом кислот.

Діагностика захворювань ясен зводиться до збору скарг, складання анамнезу, проведення клінічного огляду та додаткових методів дослідження. У ході фізикального обстеження при захворюваннях ясен виявляють набряклість, гіперемію ясенного краю. При гіпертрофічному гінгівіті лікар-стоматолог виявляє потовщення та розростання ясен. При виразково-некротичних захворюваннях ясен визначають сіро-зелені нашарування, якими покрито маргінальну частину ясен. При видаленні нальоту оголюється хвороблива ерозивна поверхня, що кровоточить.

У більшості випадків індекс гігієни Федорова-Володкіної у пацієнтів із захворюваннями ясен є незадовільним. При огляді відзначають множинні над- та підясенні відкладення, каріозні дефекти. Проба Шіллера-Писарєва при захворюваннях ясен позитивна. Фарбування тканини ясен у жовто-коричневий колір після нанесення йодовмісних препаратів підтверджує розвиток запального процесу. За допомогою індексу PMA визначають рівень ураження. При запаленні інтерпроксимальних сосочків значення показника становить 25%, залучення до патологічного процесу маргінального краю PMA – 50%. У разі захворювань ясен, що супроводжуються ураженням альвеолярної частини, значення перевищує 50%. Для діагностики герпетичної інфекції показано вірусологічний тест, імунохімічний та цитологічний аналізи.

Мікотичну етіологію захворювань ясен встановлюють методом бактеріоскопії. Виявлення в мазку нирок клітин і ниток псевдоміцелію підтверджує розвиток кандидозного гінгівіту. На відміну від пародонтиту, при гінгівіті деструктивні зміни кісткової тканини на рентгенограмі відсутні. Диференціюють захворювання ясен із запальними та дистрофічними хворобами пародонту. Пацієнта обстежує стоматолог-терапевт. При підозрі на розвиток симптоматичного (вторинного) гінгівіту показано консультації терапевта, гематолога, ендокринолога, гастроентеролога.

Лікування захворювань ясен спрямоване усунення мікробної контамінації, прискорення процесів регенерації. З цією метою проводять санацію ротової порожнини – процедури професійної гігієни, лікування карієсу та його ускладнень. При нераціональному протезуванні показано повторне ортопедичне лікування. Місцево при захворюваннях ясен призначають полоскання ротової порожнини антисептичними розчинами на основі хлоргексидину біглюконату. Хорошу протизапальну активність мають відвари лікарських трав. Лікування виразково-некротичних захворювань ясен складається з наступних етапів: знеболювання, антисептичної обробки, видалення некротизованих тканин, стимуляції епітелізації.

При захворюваннях ясен, що супроводжуються гіперплазією, проводять гінгівектомію. Етіотропна терапія герпетичного ураження включає застосування противірусних препаратів, що виявляють активність щодо внутрішньоклітинних вірусів. Загальне лікування включає імуномодулятори, десенсибілізуючі засоби, полівітамінні комплекси. При захворюваннях ясен мікотичної природи призначають протигрибкові препарати. При гінгівіті травматичного походження показані полоскання ротової порожнини антисептичними розчинами, а також використання кератопластиків у вигляді аплікацій. Прогноз при захворюваннях ясен сприятливий. При ранньому виявленні та комплексному лікуванні вдається купірувати запалення, запобігти залученню до патологічного процесу тканин пародонту.