Захворювання, викликаються мікоплазми, хламідії та уреаплазми

Симптоми і ознаки

Негонококкового уретрити, цервіцити, проктіти і фарингіти, що передаються статевим шляхом і викликані переважно хламідії, мікоплазми та уреаплазмою. Хламідія може викликати також сальпінгіти, епідидиміти, перігепатити, кон’юнктивіти новонароджених і пневмонію. Нелікований хламідійний сальпінгіт протікає малосимптомний, але може призводити до серйозних наслідків. Діагностика заснована на виділенні культури, імунологічних і генетичних методах. Лікування проводять одноразовим прийомом азитроміцину або 7-денним прийомом офлоксацину, левофлоксацину, еритроміцину, тетрацикліну).

В даний час ідентифіковано передаються статевим шляхом мікроорганізми, що є причиною більшості випадків цервицита і уретриту у жінок, уретриту у чоловіків, проктиту і фарингіту у представників обох статей. Терміни, які раніше використовувалися для позначення негонококової форми цих захворювань – неспецифічний уретрит або негонококковий уретрит – неточні. Хоча статистика таких випадків неповна, у США це, по всій ймовірності, найбільш поширені хвороби, що передаються статевим шляхом. Їх збудниками служать Chlamydia trachomatis (обумовлює близько 50% випадків негонококкового уретриту і більшість випадків негонококкового слизисто-гнійного цервицита), Mycoplasma genitalium, Ureaplasma urealyticum, Trichomonas vaginalis. Хламідії також викликають венеричну лімфогранулему.

У чоловіків симптоми уретриту зазвичай виникають через 7-28 діб інкубаційного періоду (після статевого контакту) і полягають в почутті деякого дискомфорту в сечівнику, слабкою дизурії, появі виділень, від прозорих до слизистоогнійних. Хоча симптоми захворювання виражені слабо і виділень може бути мало, вони, як правило, найбільш помітні вранці, коли губки уретри часто бувають склеєні висохлим секретом. При обстеженні іноді виявляється гіперемія зовнішнього отвору сечовипускального каналу, сліди засохлих виділень на білизну. Зрідка захворювання починається більш гостро з дизуричні явищ, прискореного сечовипускання, рясних гнійних виділень. Після ректальних і орально-генітальних статевих контактів можуть розвинутися проктит і фарингіт.

У жінок в більшості випадків захворювання протікає безсимптомно, хоча іноді відзначаються виділення з піхви, дизурія, прискорене сечовипускання, болі в області таза, діаспорян, а також симптоми проктиту і фарингіту. Може спостерігатися цервіцит з характерними жовтуватими слизисто-гнійними виділеннями. Може розвиватися сальпінгіт, з дискомфортом в нижніх відділах живота, зазвичай двосторонній, при пальпації виявляється чутливість в області придатків. Синдром Фитца-Хуга-Куртіса (перігепатіт) може викликати біль у правому верхньому квадранті живота, лихоманку і нудоту.

Реактивний артрит (раніше називався синдромом Рейтера) є нечастим ускладненням хламідійної інфекції у дорослих . Іноді розвиваються ураження очей і шкіри, рецидивуючі неінфекційні уретрити.

У новонароджених, народжених від матерів з цервіцітов, можуть розвиватися офтальмии новонароджених і пневмонія.

Діагностика

Діагноз ставиться на підставі результатів бактеріологічних досліджень, що дозволяють виключити гонорею у чоловіків і інші причини виділень у жінок (герпес, трихомоніаз, кандидоз).

У чоловіків мікроскопія мазка з уретрального відокремлюваного, пофарбованого за Грамом, виявляє велику кількість нейтрофілів, нечисленні епітеліальні клітини, але не патогенні мікроорганізми. У легких випадках уретриту може знадобитися аналіз сечі: при збільшенні в 1000 разів і масляної імерсії виявляється 5 і більше нейтрофілів у полі зору. У тому випадку, коли діагноз викликає сумніви, необхідно досліджувати першу ранкову порцію сечі. Якщо захворювання має інфекційну природу, то, як правило, мазок (за допомогою тампона) з сечовипускального каналу дає достатньо матеріалу для лабораторних досліджень, які підтверджують діагноз. Культивування дає позитивні результати приблизно в половині випадків, але потрібно зараження культури тканини. Такі методи ідентифікації збудника в генітальному виділеннях, як специфічні моноклональні антитіла і флуоресцентне фарбування, дають можливість надійно діагностувати випадки зараження С. trachomatis. У жінок фарбування за Грамом гнійного відокремлюваного шийки матки зазвичай виявляє безліч лейкоцитів, але не гонококів. Високочутливим і специфічним методом є GWH. Особливо при одночасному дослідженні на гонококи. Ці тести стають рутинними. Аналіз сечі особливо корисний для скринінгу асімптоматічних хворих. Тести для визначення мікоплазм і уреаплазм в рутинній практиці нездійсненні.

Лікування

При неускладненому перебігу захворювання застосовується азитроміцин 1 г внутрішньо одноразово або офлоксацин 300 мг 2 рази на день протягом 7 днів, левофлоксацин 500 мг всередину 1 раз на день протягом 7 днів або доксициклін усередину по 100 мг 2 рази на день протягом 7 днів. Фторхінолони в багатьох регіонах успішно застосовують і для лікування гонореї. У вагітних застосовують азитроміцин 1 г внутрішньо одноразово.

При ускладненнях або рецидивах захворювання (близько 10%) показаний пролонгований курс лікування (21-28 днів), додаткових діагностичних маніпуляцій та лікування статевих партнерів. Без відповідного лікування у 60 – 70% хворих симптоми зникають протягом 4 тижнів, однак у ж?? Щін інфекція може персистувати, приводячи в результаті до хронічних захворювань органів тазу та їх ускладнень – болів, безпліддя або позаматкової вагітності.

Хворому рекомендується утримуватися від статевих стосунків до закінчення лікування і зникнення ознак захворювання. Необхідно обстежити осіб, що мали сексуальні контакти з хворим, і провести їх лікування.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.