Захворювання жовчного міхура та жовчних проток

Печінка секретує приблизно 500-600 мл жовчі на добу. Жовч ізоосмотічная плазмі крові і полягає, перш за все, з води, електролітів, солей жовчних кислот, фосфоліпідів (головним чином лецитину), холестерину, білірубіну та інших ендогенних або екзогенних компонентів, таких як білки, що регулюють функцію шлунково-кишкового тракту, лікарські препарати або їх метаболіти. Білірубін – продукт розпаду компонентів гема при руйнуванні гемоглобіну. Освіта жовчних солей, інакше званих жовчними кислотами, викликає секрецію інших елементів жовчі, зокрема натрію і води. Функції жовчних солей включають екскрецію потенційно токсичних речовин (наприклад, білірубіну, метаболітів лікарських препаратів), солюбилизацию жирів і жиророзчинних вітамінів у кишечнику, що полегшує їх всмоктування, і активацію осмотичного очищення кишечника.

Для синтезу і секреції жовчі необхідні механізми активного транспорту, а також такі процеси, як ендоцитоз і пасивна дифузія. Жовч утворюється в канальцях між суміжними гепатоцітабить виправдано початок емпіричної протитуберкульозної терапії. При прогресуючому саркоїдозі печінки може бути ефективним застосування глюкокортикоїдів, хоча невідомо, чи можуть вони запобігти розвитку фіброзу печінки. Однак застосування глюкокортикоїдів не показане у більшості пацієнтів з саркоїдоз, і їх використання можливе тільки в тому випадку, якщо туберкульоз та інші інфекції виключені повністю.

Секреція жовчних кислот в канальцях є тим етапом утворення жовчі, який обмежує його швидкість. Секреція і абсорбція також відбуваються в жовчних протоках.

У печінці жовч з внутрішньопечінкової збиральної системи надходить у проксимальний, або загальний, печінковий протік. Приблизно 50% жовчі, секретуватися поза прийому їжі, із загального печінкового протоку надходить у жовчний міхур через протоки міхура; інші 50% направляються безпосередньо в загальний жовчний протік, сформований злиттям загального печінкового та пузирного проток. Поза прийому їжі невелика частина жовчі надходить безпосередньо з печінки. Жовчний міхур абсорбує з жовчі до 90% води, концентруючи її і накопичуючи.

Жовч надходить з жовчного міхура в загальний жовчний протік. Загальний жовчний протік з’єднується з протокою підшлункової залози, утворюючи фатер сосочок, який відкривається в дванадцятипалу кишку. Перед з’єднанням з панкреатичною протокою загальний жовчний протік звужується в діаметрі до <0,6 см. сфінктер Одді оточує і панкреатичний, і загальний жовчний протоки; крім того, кожен протока має свій власний сфінктер. Жовч, як правило, не тече ретроградно в панкреатичний протік. Ці сфінктери мають високу чутливість до холіцістокініну і інших гормонів кишечника (наприклад, гастрин-активуючого пептиду), а також до змін холінергічного тонусу (наприклад, при впливі антихолінергічних речовин).

При стандартному прийомі їжі жовчний міхур починає скорочуватися , а сфінктери жовчних проток розслаблятися під дією секретується гормонів кишечника і холінергічної стимуляції, що сприяє просуванню приблизно 75% вмісту жовчного міхура в дванадцятипалу кишку. І навпаки, при голодуванні тонус сфінктерів підвищується, що сприяє заповненню жовчного міхура. Жовчні солі погано всмоктуються при пасивній дифузії в проксимальному відділі тонкої кишки; більшість жовчних кислот досягає дистального відділу клубової кишки, в якій 90% активно абсорбується у портальне венозний русло. Потрапляючи знову в печінку, жовчні кислоти ефективно екстрагуються і швидко модифікуються (наприклад, відбувається зв’язування вільних кислот) і секретуються назад в жовч. Жовчні солі циркулюють по ентеропечінкову колу 10-12 разів на добу.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.