Нас із завидною постійністю лякають повальними хворобами, голосно іменованими епідеміями. Причому шум піднімається настольки регулярно, що ми перестаємо усвідомлювати початкове, по – справжньому жахливе значення зрозуміти “мор” та “епідемія”. І хоча раптово виникаючі масові інфекційні захворювання переслідували людство протягом усієї його історії, наслідки деяких були настільки важкими, що вплинули на хід історії і міцно в’їлися в пам’ять роду людського.

ДВА СТОЛІТТЯ “ЮСТИНІАНОВОЇ ЧУМІ”

541-750

Перший докладно зафіксований мор в історії людства. До того ж тривав майже два століття. Спалахнув у Візантії під час правління імператора Юстиніана I у 541 р. У перші 30 років чума спустошила Візантію і Близький Схід. Потім перекинулася на Європу. Від “Юстиніанової чуми” загинуло близько 100 млн осіб. Деякі раніше густонаселені регіони обезлюдніли, що дало можливість природі обновити ресурси для майбутніх поколінь людей. Так, на Апеннінському півострові відновилися ліси, нещадно вирубані римлянами.

ЧУМА В ЄГІПТІ

1096-1270

Епідемія чуми у країні розігралася під час п’ятого Хрестового походу. Мор досяг максимуму навесні і запам’ятався тим, що того року “кричали одні люди, зерно сіяли інші, бо ті, хто сіяли, не дожили до жатви”. Мертві тіла пливли по Нілу густо, мов бульби рослин, що покривають у певну годину поверхню річки. Країна втратила понад мільйон осіб. А не надто охайне “воєнство Христове”, повертаючись на батьківщину, занесло чумну паличку до Європи.

ТРИ СТОЛІТТЯ ЧОРНОЇ СМЕРТІ

1346-1353

Бубона чума відправила на той світ третину населення Азії та від четверті до половини жителів Європи. Лихо зрушило вектор розвитку європейської цивілізації у багатьох сферах. Скорочення кількості робочих рук призвело до підвищення заробітків, посилило роль міст і дало штовх розвитку буржуазії. Більше уваги стало приділятися гігієні та медицині. Далі – більше. Почало валитися всевладдя церкви, настала година епохи Відродження і великих географічних відкриттів.

МОР ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ

1495-1500

Кінець XV століття відзначений епідемією сифілісу у Європі. Найбільш популярною є гіпотеза, згідно з якою захворювання до Старого Світу привезли ще каравеллі Колумба з іншого боку Атлантики. Учасники експедиції потім подалися на чисельні війни і так перезаразили Європу, що до 1495 р. в Італії почалася справжня епідемія. Вже наступного року нею були охоплені території сучасних Франції, Італії, Німеччини, Швейцарії, а трохи пізніше – Австрії, Угорщини, Польщі. Кількість померлих сягнула 5 млн.
Таким чином, сифіліс став основною причиною смертності в епоху Відродження: європейці стали митися частіше, і кількість померлих від інших інфекцій дещо зменшилася.

У 1500 р. “французька хвороба” (справедливості заради варто зазначити, що іменувалася також “польською” та “німецькою”) виривається за межі Європи. Випадки захворювання відмічені у Північній Африці, Турції, а потім у Південно-Східній Азії, Китаї та Індії. Нарешті, велика спалаха зафіксована в японському Кіото у 1512 р.

СМЕРТОНОСНА

1918-1919

Епідемія іспанки – наймасовіша масштабна пандемія грипу на пам’яті людства. Для такої великої країни, як США, вона стала найбільш смертоносною за всю її історію (понад 600 тис. жертв). Всього ж у 1918-1919 роках у всьому світі від іспанки померло до 100 млн осіб – близько 5% населення планети. Іспанку можна назвати однією з перших епідемій епохи глобалізації. Умови загальноєвропейської бійні Першої світової ідеально підходили для максимально швидкого розповсюдження вірусів: мільйони людей жили скучено, страждали від нестачі води та здорової їжі. Армії були фізично ослаблені, а погода, як навмисне, стояла холодна, сира та вітряна.
Епідемія почалася наприкінці Першої світової війни. Число жертв іспанки швидко перевищило кількість убитих у боях. Після того, як бойові дії закінчилися, солдати, які воювали в Європі, при поверненні додому принесли вирус до Америки, Африки, Австралії та Азії. На території колишньої Російської імперії до похмурої статистики потрібно додати ще 3 млн померлих від висипного тифу, що розігрався на тлі лих громадянської війни.

ПОЛІОМІЄЛІТ

1950-1960

У США 1952 р. зарегистрировано 57 тис. випадків захворювань, 1953-1954 рр. – 72,6 тис. Всього з 1949 по 1953 рік у Штатах перехворіло близько 200 тис. осіб. У ті ж роки спостерігалася спалах і в СРСР. Поліомієліт навіть якщо не вбиває людину, то викликає параліч і атрофію м’язів, а то й цілих кінцівок. Досить згадати саму, певно, популярну жертву – президента США Франкліна Делано Рузвельта. На щастя для тисяч людей, саме в середині 1950-х була розроблена вакцина і після масової імунізації у розвинених країнах захворюваність різко скоротилася. У СРСР першу масову імунізацію провели в Естонії, де у 1958 р. захворіло близько 1 тис. осіб. Після вжитих заходів вже наступного року захворіло тільки шестеро.

XXI СТОЛІТТЯ: пандемії справжньої істерії

Давайте пригадаємо нашу найближчу історію: атипова пневмонія, “пташиний” та “курячий грип”, як результат – термінові, майже золоті за рахунок авіаперевезення постачання чудодійних зілля. Груз зустрічають в аеропорту перші особи країни. На популярні ток-шоу кращі і відомі політики приходять у марлевих пов’язках. Потім із завидною постійністю з’ясовується, що з масштабами чергового мору мало погарячкували і він виявився не страшнішим за попередників.

ПРОБЛЕМА У ГОЛОВАХ. Виявляється, тут спрацьовують уже не біологічні механізми, а закони людського суспільства. Нагнітання напруженості нерідко вигідно цілком певним групам людей. А медіа вже тут як тут. Згадайте про негласні принципи “Хороша новина – не новина”. Пандемія страху – щось сильніше, ніж вірусна інфекція, – так колись прокоментував ажіотаж навколо “свинячого грипу” відомий експерт – вирусолог професор Марк Сігел. Він один з небагатьох тоді звертав увагу публики на те, що розповсюджуваність вірусу зовсім не така масова, та й хвороба не така небезпечна, як сурмляти ЗМІ.

У такій ситуації буйно квітне і колоситься наймахрова конспірологія. Появі шкірного захворювання негайно приписують старанням всіляких “темних сил”. Найчастіше згадуються фармацевтичні корпорації та ЦРУ, рідше – вже не живий Бен Ладен, ізраїльтяни, інопланетяни… При цьому не беруться до уваги цілком очевидні, а тому нудні фактори: посилення миграції та загальне потепління на планеті.

Нова напасть. Зараз вісь знову весь світ переполошився. Назва безвісної першої африканської річки не сходити з газетних смуг і екранів комп’ютерів. Але вісь медики реагують флегматичніше. ” Опасність лихоманки Ебола в наших умовах дуже відносна. Її найбільше розносять москіти, а у нас їх немає. Звичайно, заразитися можна і в Україні через контакт із хворим. Тоді можуть бути навіть смертельні випадки, – пояснює ситуацію доцент кафедри клінічної, лабораторної імунології та алергології НМАПО ім. Шупика, директор міського центру клінічної імунології Олег Назар – Але до таких ситуацій наші інфекціоністи в цілому готові. що робити. Так, спеціфічного лікування від лихоманки немає, але є інтерфероні (робити клітину несприйнятливою до вирусу), тобто терапія. Втім, це зовсім не означає, що варто ігнорувати повідомлення про можливі епідеямі, адже навіть сама звичайна хвороба може мати плачевні наслідки.

КУЛЬТУРА: страх в’ївся назавжди

Несучі масову загибель епідемії намертво в’їлися на згадку про людей. І не лише самі епідемії, а й символи, пов’язані з ними. Найбільш очевидний приклад – венеціанська маска, вона ж маска з італійського театру “Комедія дель арте”. Спочатку такі маски носили люди, які намагалися боротися з епідеміями (серед таких значиться і відомий Нострадамус). Сважається, що запропонував її французький лікар Шарль де Лорм 1619 р. По-перше, страшна маска мала відлякувати хворість. Але були в ній закладені і цілком практичні ідеї: “дзьоб” набивався, що сильно пахнути лікарськими травами, щоб полегшити дихання у жахливому смороді від тисяч трупів. Лікар також вкладав у ніздрі та вуха особливу губку, просочену ладаном. Щоб не задихнутися від подібного “фільтра”, у дзьобі прорізали вентиляційні відчинки.

Слова “лазарет” і “карантин” – теж із тієї епохи. Лазаретто – острів у Венеціанській лагуні, спочатку туди засилали зачумлених. Потім він служив місцем для захоронення загиблих від епідемії. Тут же проходили карантин суду, які могли занести заразу до міста. Ті судна, щодо яких були підозри на чуму, стояли біля Лазаретто сорок днів. По-італійськи “сорок” – quaranta. Звідси і слово “карантин”.

ФІГУРА МОВИ. У Середньовіччі, у роки “чорного мору”, з’являються стійкі словосполучення та алегоричні сюжети на кшталт “танець смерті”, “тріумф смерті”. У нашій мові слово “чума” вже давно застосовується у багатьох ситуаціях. Наприклад, їм характеризують масштабне небезпечне явище (нацизм – “коричнева чума”). “Чума” вживається також як лайливе слово.

Холера теж запам’яталася: так називають дошкульну, жовчу людину. У польській мові вигук “Сholera jasna!” – популярний спосіб висловити обурення.

Нарешті, туберкульоз (до речі, багато експертів вважають, що в Україні вже настав час говорити про епідемію цієї хвороби) завдяки старанням літераторів знайшов романтичний, аристократичний ореол. Згадайте, наскільки часто у творах кінця XIX – початку XX ст. наявний кашель з кров’ю і смерть від сухот. У використанні цього прийому помічені Тургенєв, Бунін, Чехов.

Що стосується “якби епідемій” третього тисячоліття (СНІД, всілякі грипи і т. д.), то вони відзначені тільки перфомансами просунутих представників сучасного мистецтва і ще не зачепили серця мільйонів обивателів.