Застуда

Застуда, інакше відома як вірусний назофарингіт або вірусний синусит, являє собою набір клінічних симптомів, які виникають в результаті гострого вірусного захворювання, що викликає запалення слизових оболонок носа, горла та носових пазух.

Етіопатогенез
Застуду можуть викликати понад 200 різних вірусів. Найчастіше чинниками є риновіруси (відповідають за 30–50% випадків), коронавіруси (10–15% випадків), віруси грипу та парагрипу, респіраторно-синцитіальний вірус (РСВ), аденовіруси та ентеровіруси, такі як Coxsackie. Коли ці віруси проникають в клітини епітелію верхніх дихальних шляхів, вони починають активно розмножуватися, викликаючи місцеве запалення. Це запалення призводить до розширення кровоносних судин, що викликає набряк та ексудацію, підвищує секрецію слизових залоз і може зумовити пошкодження та відшаровування епітелію.

Віруси застуди передаються різними шляхами, зокрема:
Повітряно-краплинний шлях — це найпоширеніший шлях передачі вірусів. Коли людина, інфікована вірусом, кашляє, чхає чи говорить, вона виділяє крапельки рідини (слина, слиз під час чхання), що містять вірус. Ці краплі можуть потрапити на слизову оболонку носа, рота або очей іншої людини, що знаходиться поруч, інфікувавши її.
Безпосередній контакт: віруси застуди можуть передаватися через безпосередній контакт з інфікованою особою. Це може включати рукостискання, обійми або інші форми фізичного контакту.
Контакт з інфікованими предметами: віруси певний період можуть жити на поверхнях, таких як дверні ручки, мобільні телефони, комп’ютерні клавіатури та інші предмети, яких інфікована людина торкалася. Якщо здорова людина торкається такого предмета, а потім свого обличчя, вона може заразитися цим вірусом.
Фекально-оральний шлях: деякі віруси, такі як ентеровіруси, можуть передаватися фекально-оральним шляхом, коли людина підхоплює вірус, який містився у калі іншої людини. Це може статися, наприклад, якщо людина не миє руки належним чином після відвідин туалету, особливо громадського.
Інкубаційний період
Інкубаційний період для вірусів застуди зазвичай становить 1–2 доби. Це означає, що симптоми застуди зазвичай починають виявлятися через 1–2 доби після того, як людина інфікувалася вірусом.

Період заразності або час, протягом якого інфіковані можуть передати вірус іншим, зазвичай починається з моменту появи симптомів і продовжується до того моменту, коли вони зникнуть. Особливо висока ймовірність інфікування зазвичай відмічається протягом перших 3 днів хвороби. Однак виділення вірусу може відбуватися до 2 тиж від появи симптомів.

Це означає, що людина може заразити інших, навіть якщо вона почувається добре і не має явних симптомів застуди.

Клінічна картина

Клінічна картина застуди зазвичай включає ряд типових симптомів, які можуть виникнути у різній послідовності, і не весь їх список розвивається. Зазвичай початок застуди відзначається легкими симптомами. Пік симптоматики досягається через 2–3 дні після початку, після чого вираженість симптомів поступово зменшується/зникає протягом наступних 7–10 днів. У чверті пацієнтів кашель може тривати 2–3 тиж, а іноді і довше. За умови нормального перебігу (без ускладнень), застуда зазвичай минає самостійно.

Деякі симптоми:

Погане самопочуття: людина відчуває загальну слабкість, втому, сонливість чи нездужання.
Біль у м’язах: цей симптом часто супроводжує застуду та може бути помірним або явно вираженим.
Біль і першіння в горлі: зазвичай це один із перших симптомів застуди, згодом біль стає сильнішим при ковтанні.
Озноб та лихоманка: лихоманка (підвищення температури тіла вище за норму) не є типовим симптомом застуди, проте вона може виникнути, особливо у дітей.
Риніт: рідкі виділення з носа, які можуть стікати по задній стінці глотки, відчуття закладеності носа, порушення нюху та чхання. Зазвичай через 3–4 дні виділення з носа стають густішими і набувають зеленого або жовтого кольору.
Фарингіт: це запалення глотки (червоне та/або болюче горло).
Кашель: спочатку він може бути сухим, але згодом може стати вологим із виділенням мокротиння.
Іноді кон’юнктивіт та екзантема: у деяких випадках можуть виникнути додаткові симптоми, такі як запалення слизової оболонки очей (кон’юнктивіт) або висип на шкірі (екзантема).
Діагностика

Діагноз застуди зазвичай встановлюють на основі анамнезу та об’єктивного дослідження. Допоміжні дослідження не обов’язкові (легкий перебіг захворювання).

Діагностика (диференційна)
Диференційна діагностика застуди включає розгляд інших станів, які можуть спричинити подібні симптоми. Ось деякі з них:

Гострий фарингіт іншої етіології: може бути бактеріальний фарингіт, такий як стрептококовий фарингіт, або мононуклеоз, спричинений вірусом Епштейна — Барр.
Бактеріальний синусит: його симптоми можуть бути схожі на застуду, проте бактеріальний синусит зазвичай характеризується більш тривалим перебігом і може супроводжуватися високою температурою тіла та болем у ділянці обличчя.
Грип: грип часто починається раптово і характеризується високою температурою тіла, сильним болем у м’язах, головним болем та сухим кашлем. Грип також може спричинити тяжкі ускладнення, такі як пневмонія.
Ларингіт: запалення гортані, яке може спричинити захриплість або втрату голосу (на відміну від застуди).
Бронхіт і пневмонія: ці захворювання дихальних шляхів можуть викликати симптоми, подібні до застуди, але також можуть включати тяжкість дихання та грудний біль.
Продромальний період багатьох інфекційних хвороб: до них належать кір, вітряна віспа, паротит, кашлюк та інші захворювання, які можуть починатися з симптомів, подібних до таких при застуді.
Алергічний риніт: сезонні або цілорічні алергії можуть викликати симптоми, подібні до застуди, включаючи чхання, виділення з носа, набряк слизової оболонки носа, закладеність, постійну сльозоточивість.
Для встановлення точного діагнозу може бути потрібне додаткове медичне обстеження, включаючи лабораторні тести. Проте здебільшого застуду можна діагностувати з урахуванням клінічних симптомів.

Лікування
Етіологічне лікування відсутнє.

Симптоматичне лікування застуди спрямоване на зменшення вираженості симптомів та підтримку комфорту пацієнта при відновленні. Ось деякі засоби та методи:

Відпочинок: допомагає організму відновитися після вірусної інфекції.
Гідратація: вживати достатньо рідини (води), що допомагатиме зволожити слизову оболонку горла та носа, закладеність носа та біль у горлі зменшуватимуться.
Препаратами для зменшення вираженості симптомів можуть бути безрецептурні лікарські засоби, такі як деконгестанти (судинозвужувальні краплі/спреї в ніс), ізотонічний або гіпертонічний розчин натрію хлориду для промивання носа (краплі/спрей), антигістамінні препарати, анальгетики, парацетамол, нестероїдні протизапальні препарати (ібупрофен), які можуть допомогти зменшити вираженість симптомів застуди.
Протикашльові засоби: препарати, які можуть допомогти контролювати кашель, особливо вночі, для покращання якості сну.
Препарати на основі ехінацеї, високої дози цинку, вітаміну С. Ці препарати можуть допомогти зміцнити імунну систему та скоротити тривалість хвороби, хоча дослідження щодо їх ефективності суперечливі.
Також слід зазначити, що дітям та підліткам не слід призначати ацетилсаліцилову кислоту через ризик розвитку синдрому Рея, серйозного стану, який може спричинити пошкодження печінки (пошкодження мітохондрій).

Ускладнення

Можливі ускладнення включають бактеріальний синусит, середній бактеріальний отит (особливо у дітей), бактеріальну пневмонію (особи старшого віку). Профілактичне застосування антибіотика під час застуди не знижує ризику цих ускладнень, а підвищує антибіотикорезистентність (необхідно пам’ятати, що антибіотики на віруси не діють).

Профілактика
Специфічні методи профілактики: відсутні.

Неспецифічні методи: включають ізоляцію хворих, гігієну рук після контакту з хворою людиною, помірне регулярне фізичне навантаження, прогулянки на свіжому повітрі, збалансоване харчування, вживання достатньої кількості води, відмова від шкідливих звичок.