Жовчнокам’яна хвороба у дітей

Жовчнокам’яна хвороба у дітей – захворювання, що характеризується утворенням каменів у жовчному міхурі та жовчовивідних протоках. Виявляється абдомінальним больовим синдромом та диспепсичними розладами, пов’язаними з порушеннями дієти, стресами та запальними захворюваннями ШКТ. Діагностується анамнестично і на підставі клінічних симптомів, що підтверджується УЗД-дослідженням. Проводиться комплексна терапія, що включає немедикаментозні методи та препарати, що нормалізують утворення та виділення жовчі. У крайніх випадках виконується лапароскопічна холецистектомія.

Жовчнокам’яна хвороба в дітей віком (холелітіаз) становить близько 1% всіх патологій травної системи. Дівчатка хворіють приблизно в 2 рази частіше за хлопчиків за винятком випадків жовчнокам’яної хвороби у дітей дошкільного віку, у цій групі частіше хворіють пацієнти чоловічої статі. В останні роки захворюваність неухильно зростає, одночасно знижується середній вік пацієнтів, із цим пов’язана висока актуальність цієї патології у педіатрії. Ще однією актуальною проблемою є діагностичні труднощі. Діагностика холелітіазу в початковій стадії утруднена через повну відсутність клінічних проявів, при цьому пізня постановка діагнозу може призвести до оперативного втручання, що неминуче негативно впливає на якість подальшого життя пацієнтів.

Жовчнокам’яна хвороба у дітей є мультифакторним захворюванням, що виникає при поєднанні цілого ряду причин та умов. При цьому справжні причини причин захворювання залишаються не до кінця вивченими. Виявлено успадковані мутації деяких генів, що детермінують фосфоліпідний обмін. Таким чином, у розвитку жовчнокам’яної хвороби у дітей певну відіграє роль спадковий фактор, дещо частіше мутації передаються по материнській лінії. Доведено провокуючий вплив аномалій розташування жовчного міхура та жовчних проток, зокрема – наявність перегинів та перетяжок у жовчному міхурі. Захворювання може провокуватися тривалим дисбактеріозом зі зміною випорожнень, порушеннями в дієті, надмірною вагою дитини та гіподинамією. Запальні захворювання біліарної системи також призводять до розвитку жовчнокам’яної хвороби у дітей.

У патогенезі захворювання ключову роль відіграють зміна складу жовчі та дискінезія жовчних шляхів. І той, і інший фактор може бути первинним. Якщо в преморбіді діагностується аномалія розвитку біліарної системи, первинним є застій жовчі та, як наслідок, її згущення з подальшим утворенням каменів. Склад жовчі змінюється не тільки під впливом її затримки у жовчному міхурі, а й унаслідок запальних змін у сусідніх органах (печінка, підшлункова залоза) у поєднанні з дисбактеріозом. Результатом останнього є недостатнє виведення холестерину з фекаліями, а, значить – його надмірне всмоктування та гіперхолестеринемія. Саме підвищення концентрації холестерину у жовчі провокує холелітіаз.

Одночасно з цим неминуче виникає запальна реакція у стінках жовчного міхура, клітини якого, руйнуючись, призводять до підвищення концентрації білка у жовчі. Білок стає ядром жовчного каміння, що утворюється. Таким чином, очевидно утворення порочного кола, оскільки склад жовчі, що змінюється, порушує кінетику біліарної системи, а спочатку діагностована дискінезія завжди впливає на концентрацію жовчі, сприяючи її згущенню. Окрема роль патогенезі жовчнокам’яної хвороби в дітей віком належить стресам, а точніше – особистісним особливостям реагування дитини на стресові ситуації та загальну обстановку у ній.

Сучасна кваліфікація патології запропонована у 2002 році Російським інститутом Гастроентерології та є спільною для дітей та дорослих. Вирізняють кілька стадій захворювання.

I стадія – Початкова (передкам’яна).

Характеризується зміною властивостей жовчі та її згущенням з утворенням так званого біліарного сладжу. Сладж є згустками жовчі або мікроліти і передує власне холелітіазу. На початковій стадії жовчнокам’яна хвороба у дітей клінічно не виявляється.

ІІ стадія – Стадія формування жовчного каміння.

Формуються поодинокі чи множинні конкременти з різною локалізацією. Камені виявляються в жовчному міхурі, загальному жовчному протоці або печінкових протоках. Розрізняються за складом, який можна визначити за допомогою рентгенографії, УЗД або інвазивних методів дослідження. Зустрічаються холестеринові, пігментні (білірубінові) та змішані камені. Друга стадія жовчнокам’яної хвороби в дітей віком може виявлятися клінічно (латентна форма) чи протікати з типовою симптоматикою.

ІІІ стадія – Хронічний рецидивуючий калькульозний холецистит.

На цій стадії є виражені анатомо-фізіологічні зміни в біліарній системі, що призводить до хронічного запалення та частого утворення конкрементів. Ефективність консервативної терапії знижується.

IV стадія – Стадій ускладнень.

Жовчнокам’яна хвороба у дітей може ускладнитися гострим холангітом, панкреатитом та обтурацією жовчної протоки конкрементами. Як правило, ускладнення вимагають екстреного хірургічного втручання.

Основні клінічні прояви захворювання – біль та диспепсичні розлади. Характеристика больового синдрому при жовчнокам’яній хворобі у дітей може відрізнятись від такої у дорослої людини. Зазвичай больові відчуття локалізуються у сфері правого підребер’я, біль то, можливо схваткообразной чи ниючою. Однак діти часто скаржаться на біль у ділянці пупка або в епігастральній ділянці. Больовий синдром провокується порушеннями в дієті (смажена та жирна їжа в раціоні, нестача клітковини, великі перерви між прийомами їжі та ін), іноді фізичними навантаженнями та емоційною напругою.

Жовчнокам’яна хвороба у дітей проявляється диспепсичними розладами, такими як печія, відрижка, гіркота у роті, а також порушення випорожнень (діарея чи запори) та метеоризм. В окремих випадках приєднується вегетативна симптоматика у вигляді підвищеного потовиділення та занепокоєння. Захворювання завжди проявляється приступообразно, будь-якої доби.

Жовчнокам’яна хвороба у дітей діагностується клінічно. При огляді можна виявити тільки больовий синдром, але на момент огляду він присутній далеко не завжди, тому основне значення набуває ретельного збирання анамнезу, у тому числі сімейного. Як правило, у родичів також є захворювання шлунково-кишкового тракту. Батькам або самій дитині необхідно якомога детальніше описати педіатру характеристики болю в животі: обставини, що передують її виникненню, інтенсивність болю, її тривалість і т. д. Супутні диспепсичні розлади діагностуються анамнестично.

Холелітіаз у дітей підтверджується за допомогою УЗД-діагностики. Дослідження дозволяє виявити аномалії розвитку біліарної системи та потовщення стінок жовчного міхура, що свідчить про запальний процес. Для точного визначення типу конкрементів можна використовувати рентгенографію. Так, холестеринове каміння є рентгенонегативним, тобто на знімку їх не буде видно. Біохімічний аналіз крові виявляє гіперхолестеринемію, також можливий підвищений вміст білірубіну. У клінічному аналізі крові виявляються загальні ознаки запалення (лейкоцитоз, збільшення ШОЕ та ін.). Аналіз калу (копрограма) дозволяє досить точно визначити патологію печінки та жовчовивідних шляхів, підшлункової залози та кишечника.

При розвитку жовчнокам’яної хвороби у дітей потрібна комплексна терапія. До немедикаментозних методів відноситься дієта з винятком жирної та смаженої їжі. Дитині необхідно вживати достатню кількість клітковини та дотримуватися питного режиму. Має значення не лише якість їжі, а й кількість її прийомів за день, їх має бути не менше ніж п’ять. Оскільки одним із факторів, що сприяють розвитку захворювання, є гіподинамія, показані прогулянки та активні ігри на свіжому повітрі. Бажано уникати тривалих стресових ситуацій.

Медикаментозна терапія жовчнокам’яної хвороби у дітей спрямована на нормалізацію складу жовчі та моторики жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, що призначається тільки гастроентерологом. З цією метою застосовуються антихолестатики, літолітики та холеретики. Лікування доповнюється гепатопротекторами та антиоксидантами. Важливо усунути гіперхолестеринемію та загалом нормалізувати ліпідний спектр крові, тому доцільним є призначення статинів. Проводиться корекція біоценозу кишечника, використовуються методи фізіотерапії (електрофорез магнію, парафінотерапія та ін.). У разі пізньої діагностики та наявності ускладнень показана лапароскопічна холецистектомія.

При своєчасній діагностиці та терапії прогноз захворювання сприятливий. Однак найчастіше захворювання виявляється вже на ІІ-ІІІ стадії, коли підвищується ризик розвитку хронічного запального процесу та виникнення ургентних ускладнень. Профілактика жовчнокам’яної хвороби у дітей проводиться всім пацієнтам із групи ризику: при встановленому діагнозі дискінезії жовчних шляхів, холециститу та загалом патології шлунково-кишкового тракту. Високий ступінь настороженості має бути щодо дітей, які проживають у неблагополучній сімейній обстановці, а також за наявності у дитини аномалій розвитку біліарної системи, виявлених ще на першому році життя.

Вторинна профілактика жовчнокам’яної хвороби у дітей спрямована на покращення моторики жовчного міхура, покращення реологічних властивостей жовчі та корекцію кишкового дисбіозу. Дитина спостерігається у гастроентеролога, фізіотерапевта, психолога.