Жирові грижі повік

Жирові грижі повік – птоз тканин в області верхніх та нижніх повік, обумовлений випинанням внутрішньоорбітального жиру, неспроможністю м’язового каркасу та зниженням еластичності шкіри. Жирові грижі в області повік надають погляду важкого вираження, утворюють мішки під очима, псують зовнішній вигляд, візуально старять обличчя, порушують зорову функцію. Відстрочити формування жирових гриж повік дозволяють мікроструми, термоліфтинг, ультразвуковий ліфтинг, фракційний термоліз, лазерне омолодження періорбітальної зони та інші методи терапевтичної косметології. Радикальним способом усунення жирових гриж повік, що утворилися, служить хірургічна операція – блефаропластика.

Жирові грижі повік – вибухання навколоочної жирової клітковини в області верхніх або нижніх повік. У пластичній хірургії розрізняють жирові грижі верхніх повік (важкі, напливлі повіки) і грижі нижніх повік (мішки під очима). Формування жирових гриж повік є закономірним відображенням вікових змін тканин періорбітальної області. Перші ознаки старіння шкіри в області повік стають помітними вже у віці 25-30 років. Ніжна шкіра повік втрачає свою пружність, розтягується і стоншується, наслідком є ​​мімічні зморшки, темні кола під очима, жирові грижі, опущення брів.

У молодому віці довжина очної щілини становить 28-32 мм, а ширина – 10-13 мм. Зовнішній край століття розташовується на 2-4 мм вище за внутрішній. З віком зовнішній куточок століття опускається, очна щілина коротшає, різко окреслюються краї очної ямки, в області верхніх і нижніх повік з’являються жирові грижі. В результаті очі набувають сумного, стомленого виразу, що неминуче позначається на естетичному сприйнятті особи в цілому. Можна намагатися приховати жирові грижі повік під темними окулярами або декоративним макіяжем, проте такі заходи можуть лише тимчасово закамуфлювати дефект, але не позбавити його радикально. Усунути цей косметичний недолік можна лише за допомогою методів пластичної хірургії.

Навіть регулярний догляд за шкірою періорбітальної області не в змозі запобігти утворенню жирових гриж повік. Багаторазово скорочуючись під час моргання, круговий м’яз ока та його зв’язковий апарат, а також шкіра повік рано слабшають і втрачають свій тонус. В результаті жирова тканина навколоочної клітковини починає контурувати і пролабувати в певних місцях верхніх або нижніх повік. Додатковому розтягуванню шкіри повік сприяють порушення мікроциркуляції та лімфостаз у періорбітальній ділянці. Крім цього, в навколоочній ділянці міститься мало сальних залоз, тому шкіра повік відрізняються сухістю. Вікові зміни, тканин, генетичні та конституційні особливості є тими факторами, які зумовлюють появу жирових гриж у ділянці повік.

Формування жирових гриж повік значно прискорюють недосипання, стреси, підвищене зорове навантаження, гормональні зміни в організмі, вживання алкогольних напоїв ультрафіолетове випромінювання, застосування декоративної косметики, куріння. Жирові грижі повік слід відрізняти від набрякових мішків під очима, пов’язаними із захворюваннями нирок, серцево-судинної та зорової системи. Для їх виключення пацієнту може знадобитися консультація нефролога, кардіолога, офтальмолога.

Жирові грижі можуть утворюватися в області верхньої або нижньої повіки. На верхньому столітті грижові випинання локалізуються у внутрішньому куточку ока; виявляються нависанням верхньої повіки, ефектом «важкого погляду». На нижньому столітті найбільше схильний до пролабування жирової клітковини ділянку між війним краєм і щокою. Зовнішньо жирові грижі нижніх повік сприймаються як «мішки» і набряки під очима. Згодом жирові грижі повік збільшуються в розмірах, і обличчя людини помітно старіє.

Крім естетичного дефекту, жирові грижі повік можуть викликати і функціональні розлади зору: сльозотеча, обмеження поля зору та ін.

Залежно від вираженості вікових змін м’яких тканин розрізняють 4 ступені вікового птозу повік:

• I ступінь – Зміни тільки в області нижніх повік («мішки» під очима);
• II ступінь – Зміни в області нижніх і верхніх повік (зниження тонусу кругового м’яза ока, чітке поділ повіка-щока або незначне опущення м’яких тканин щічної області;
• III ступінь – Зміна всіх тканин, що оточують повіки (опущення брів, тканин щік, вилиць, контурування носогубних складок);
• IV ступінь – Виражені зміни тканин, що межують з віком (поглиблення нососльозних борозен, опущення зовнішніх куточків очей, формування вилиць (малярних) мішків, оголення склери.

Формування жирових гриж повік є незворотним процесом, проте сучасна косметологія знає чимало способів, що дозволяють продовжити молодість очей за рахунок зміцнення та ліфтингу тканин періорбітальної зони. До апаратних технологій, що мають ефект неінвазивної підтяжки повік, відносяться мікрострумова терапія, термоліфтинг, ультразвуковий ліфтинг. За рахунок впливу на круговий м’яз ока відбувається підтяжка шкіри навколо очей, усувається нависання шкіри верхнього і надлишок шкіри нижньої повіки. Виражений омолоджуючий ефект має підтяжка 3D-мезонітями (тредліфтинг). Корекції зморшок, пігментації та інших дефектів шкіри в ділянці повік сприяють лазерне омолодження, фракційний термоліз періорбітальної зони, м’які хімічні пілінги, мезотерапія, плазмоліфтинг, контурна пластика слізної борозни, косметичні маски. В результаті проведення консервативної терапії самі жирові грижі повік нікуди не подінуться, проте візуально стануть набагато менш помітними.

Усунути жирові грижі повік, що вже сформувалися, можливо тільки хірургічним шляхом, за допомогою різних видів блефаропластики. Для визначення протипоказань до оперативного втручання проводиться повне клініко-лабораторне обстеження. Особлива увага приділяється вивченню стану очей та повік, тому крім пластичного хірурга пацієнта має оглянути окуліст. Протипоказаннями до проведення блефаропластики є деякі загальні захворювання: (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, гіпотиреоз або гіпертиреоз, тяжка серцево-судинна патологія), а також офтальмологічна патологія (синдром сухого ока, глаукома, відшарування сітківки та ін.).

Вибір оптимальної хірургічної методики для усунення жирових гриж повік визначається низкою факторів: ступенем надлишку шкіри на повіках; вираженістю птозу; текстурою шкіри та глибиною зморшок; тонусом хряща віку; локалізацією та кількістю жирових надлишків; станом функції кругового м’яза. Залежно від локалізації жирових гриж повік може виконуватися верхня або нижня блефаропластика. При цьому в залежності від індивідуальних особливостей і розв’язуваних естетичних завдань під час нижньої блефаропластики може проводитися видалення жирових гриж (класична, традиційна нижня блефаропластика) або перерозподіл внутрішньоорбітального жиру (нижня жирозберігаюча блефаропластика). Під час операції на нижніх повіках використовується черезшкірний або транскон’юнктивальний доступ. Верхня блефаропластика може поєднуватися з корекцією птозу верхньої повіки, підтяжкою чола та брів. Нижня блефаропластика часто проводиться в комплексі з підтяжкою середньої третини особи, включаючи вилицювату область, носогубні складки. З метою одночасного видалення жирових гриж обох повік проводиться кругова блефаропластка.

Можливими, хоча і досить рідкісними ускладненнями хірургічного усунення жирових гриж повік можуть служити лагофтальм (неможливість змикання очей), виворіт століття, сльозотеча, диплопія, ретробульбарна гематома, утворення патологічних рубців та ін. В цілому, сучасні хірургічні жири поєднанні з апаратними та ін’єкційними процедурами, дозволяють помітно омолодити область очей. Естетичний ефект після проведення блефаропластики зберігається загалом протягом 7-10 років.